Чотири фронти російсько-української війни: генерал назвав найгарячіші травневі напрямки

У п’ятницю, 3 травня, виповнюється 800 днів з початку широкомасштабної російської агресії проти України. На цей момент окупаційна армія, користуючись ослабленням позицій ЗСУ (брак сил і засобів), веде чергові наступальні дії, а також накопичує сили для нових ударів.

Обстановку на фронті та перспективи розвитку ситуації "Телеграфу" прокоментував генерал армії, ексглава Служби зовнішньої розвідки України (з 2005 по 2010 роки) Микола Маломуж.

Битва за Донбас: новий рівень складності

Росія намагається використати наші проблеми, пов’язані з дефіцитом озброєнь, боєприпасів, людей – для завдання вирішальних ударів, прориву лінії (ліній) фронту та просування по стратегічних напрямках, пояснює Микола Маломуж.

За його словами, таке завдання поставлене Кремлем ще з початку 2024 року. Передбачалося, що пік захопить період з квітня до липня. Саме в цей час, на думку росіян, українські війська будуть недоукомплектовані необхідними силами та засобами. Лаг часу в три, три з половиною місяці вважається вирішальним, наголошує генерал.

"Тому окупанти зараз намагаються продавити кілька напрямків, щоб досягти успіху хоч десь — і розвинути його, поки є така можливість. Один із таких стратегічних напрямків — Донецька область. На різних ділянках. У тому числі — район Бахмута і Часового Яра, що переживає його долю. Противник намагається захопити Часів Яр, щоб мати перспективи для розвитку наступальних операцій на Костянтинівку, Краматорськ, Слов’янськ", – пояснює експерт.

Ще один гарячий напрямок Донеччини – Авдіївський, зазначає генерал. Спроба прорватися до Покровська, відтіснити ЗСУ від Вугледару. Загалом захопити Донецьку область.

"Пробити нашу оборону окупанти намагаються на кількох напрямках. Де побачать для себе найкращі шанси — туди переміщатимуть війська з інших ділянок, сподіваючись розвинути наступ", — пояснює Микола Маломуж.

При цьому слід розуміти, наголошує він, що, роз’єднавши наші позиції в тому чи іншому секторі на Донеччині, росіяни не можуть зараз розвинути системні, великі наступальні операції тактичного рівня, не кажучи вже про стратегічний.

"Ми пристосувалися до ворожої тактики, в тому числі масованого використання КАБів з подальшими "м’ясними штурмами". Потім досить ефективно протистоїмо противнику в тому ж Часовому Яру, проводимо маневрування, періодично вибиваємо ворога з нещодавно зайнятих ним населених пунктів. Паралельно зміцнюємо свої позиції, підтягуємо потужну бронебійну техніку, протиповітряні засоби, арту, системи РЕБ. Ведемо контрбатарейну боротьбу, знищуємо окремі резервні частини противника або його вогневі засоби безпосередньо на фронті. Саме на Донбасі ми знищуємо левову частку ворожої живої сили, техніки, боєприпасів", – наголошує генерал.

Харківські мрії Путіна

Другий небезпечний стратегічний напрямок – район Куп’янська, Сватового – Кремінної, Лимана, вважає Микола Маломуж.

"Видно, що противник нарощує там своє угруповання. Особливої активності на фронті не спостерігається, але підготовка до цього йде. Не тільки підтягуванням сил і засобів з інших ділянок фронту, а й – з території РФ. З різних військових округів, конкретних з’єднань, включаючи Далекий Схід, Сибір, Урал. Охоплена середня смуга Росії. Частково військові знімаються з Московського та Ленінградського секторів. Створюється потужний кулак, яким хочуть пробити нашу оборону в районі Куп'янська – та розвивати наступ на Харків, який вони тероризують ракетами та бомбами", – розповідає експерт.

За його словами, на цей напрямок росіяни намагаються підтягнути нові ракетні та артилерійські системи, відносно нові танки. Тут створюється потенційна велика загроза підготовки до активних наступальних операцій із залученням авіації, бронетанкових, ракетних (включаючи далекобійні С-300 та С-400), артилерійських потужностей. Противник сподівається вийти на оперативний простір та проводити атаки з різних секторів.

"Навряд чи тут варто очікувати лобової атаки, — вважає Микола Маломуж. — Росіяни навчаються на своїх помилках, коли втратили багато сил і засобів, штурмуючи подібним чином наші заздалегідь укріплені позиції. Отже, варто чекати "промацування" з різних секторів, ударів, що відволікають, спроб дезорієнтувати нашу оборону. І пробити її в одному місці, де відчують слабину. З використанням всього арсеналу, включаючи різні підрозділи піхоти, висадку десанту в тили тощо".

Розміщення військ, їхнє накопичення – вже не секрет, зазначає експерт. Це відомо завдяки даним розвідки, зокрема, за допомогою сучасних технологій. А ось де саме противник має намір завдати вирішального удару – не проскануєш.

Тому, попереджає Микола Маломуж, слід розглядати всі варіанти, бути готовими до всього, готувати контраргументи. І у вигляді потужних укріплень та мінних полів. І у вигляді протидиверсійних груп. І у вигляді деяких сюрпризів, про які ворогу знати не треба до останнього.

Південні битви

Третій гарячий стратегічний напрям – Запорізький, продовжує генерал. Так, у районі Роботиного тривають запеклі бої. Ми періодично передаємо "привіт" Токмаку, тому ж Бердянську, знищуючи логістику та бази супротивника.

Четвертий напрямок – Херсонський.

"Ми зміцнюємо свій плацдарм на лівому березі Дніпра, — розповідає Микола Маломуж. — Беремо під контроль важливі острови. Знищили величезну кількість російських окупантів, які намагалися відбити ті ж Кринки іже з ними. Там у нас хороші перспективи для наступальної операції, коли будуть відповідні сили, засоби та час".

А наша найважливіша мета на Запоріжжі та Херсонщині – перерізати логістичний шлях із Криму, резюмує ексглава Зовнішньої розвідки.