"Військовим на фронті все одно, хто і як ухвалить закон про мобілізацію": генерал Романенко

Читать на русском
Автор
1011
https://www.facebook.com/UALandForces

Верховна Рада та Офіс президента мають швидко ухвалити рішення, каже Ігор Романенко

За останні три тижні Україна пережила три масовані ракетні атаки з боку Росії. На суші ворог продовжує активно тиснути, особливо на сході. При цьому ні США, ні Євросоюз досі не ухвалили рішення про надання багатомільярдної підтримки Києву. А всередині України тривають політичні танці навколо законопроєкту про мобілізацію, що явно запізнився.

Ситуацію, яка на 23-му місяці широкомасштабної війни склалася на військовому та зовнішньополітичному фронтах, проаналізував для "Телеграфу" генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006—2010 рр.) Ігор Романенко.

Путін бачить слабкість Заходу

За словами військового експерта, на фронті нам потрібно зосередити всі зусилля, щоб зупинити наступ противника. Знищити якнайбільше його озброєння, техніки та живої сили. Паралельно накопичуючи сили (зокрема шляхом проведення ефективної мобілізації) для виконання завдань з деокупації своїх територій.

"На ситуацію на фронті потрібно дивитися об’єктивно. Неуспіх минулого року на суші був пов’язаний з низкою факторів. По-перше, ми отримали недостатньо міжнародної допомоги. Плюс — самі недостатньо активно завантажували свій ВПК. По-друге, стратегічний ресурс, зібраний для можливостей контрнаступу на одному напрямку, на мій погляд, неправильно використовувався (причому тривалий час — з червня по листопад).

Його розпорошили на чотири напрямки (Бахмутський, Бердянський, Мелітопольський та Херсонський). В результаті на жодному з них завдання не було виконано. Як наслідок – свої контрнаступальні дії по всій лінії фронту, завдовжки близько 1,5 тисячі кілометрів, почав уже супротивник. А ми виконуємо завдання оборонного характеру", — пояснює експерт.

Складна для нас ситуація, продовжує він, виникла і на міжнародній арені. Через внутрішньополітичні моменти допомога Україні гальмується і з боку США, і з боку ЄС.

"Окремі країни Європи, Японія намагаються нам допомагати. Але цього явно недостатньо. На словах Штати не залишають нас, але коли і в якому обсязі буде підтримка — поки не зрозуміло. Сподіваємося, до кінця січня — у лютому ми отримаємо пакет допомоги (понад 60 млрд доларів), який просить у Конгресу Білий дім", — зазначає Ігор Романенко.

На думку генерала, є надія, що до нас дійдуть 50 млрд євро, які ЄС планував ще наприкінці минулого року затвердити як чотирирічну підтримку України. Але тоді завадив угорський прем’єр Віктор Орбан.

"І зараз він, розуміючи, що питання можуть вирішити і без нього, продовжує торгуватися. Хоче отримати гроші з загальноєвропейського бюджету, а допомогу Україні розбити на чотири пакети (по 12,5 млрд євро) та голосувати за кожен з них щороку. Не можна йти на поводу у Орбана. Це питання треба закривати, попри його опір", — упевнений Ігор Романенко.

Він зауважує, що після наміченого на березень переобрання Путіна ескалація є цілком ймовірною. Важливо, щоб на той час було вирішено питання щодо підтримки України, наголошує експерт.

"Путін бачить слабкість Заходу. Він оцінить ситуацію в березні — і ухвалюватиме відповідне рішення, — прогнозує генерал. — Якщо не буде тенденції до посилення підтримки України, то Кремль ескалюватиме. Зокрема, шляхом додаткової мобілізації.

Скільки захочуть – стільки й укомплектують додаткових бригад. Народу в них вистачає. І на зонах, і мігрантів тощо. Російська армія — як гідра з головами, що відростають. Ми розбиваємо один підрозділ — одразу з’являється інший. У Росії жорстке централізоване управління, на відміну від наших демократичних підходів. І закрутити гайки заради нової мобілізації під будь-яким приводом там можуть у будь-який момент".

Світу час прокинутися

Все це, включаючи складнощі з отриманням такої важливої для України допомоги, відбувається, коли на фронті все дуже непросто, коли ворог наступає, а також продовжує ракетні обстріли українських міст, наголошує Ігор Романенко.

"Три хвилі масованих ракетних ударів, які ми пережили за два тижні, демонструють, що у противника є можливості. Може, не в такій кількості та якості, як це було 29 грудня та 2 січня. Але росіяни явно шукають шляхи підвищення ефективності ударів. Менших за кількістю ракет та дронів — але з більшою ефективністю.

І у третьому ударі (8 січня) вони досягли певних успіхів. Тому що не били по Києву, де у нас дуже потужна система ППО-ПРО, а вибрали інші міста, де цілилися по підприємствах ВПК, аеродромах тощо. Причому били різного типу ракетами, зокрема й балістичними, збивати які у нас можуть лише зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) з протиракетними можливостями типу Patriot та SAMP/T. А їх у нас дуже мало", — пояснює експерт.

На думку експерта, все, що відбувається, має підштовхнути Раду та Офіс президента до швидкого ухвалення рішення щодо нового законопроєкту про мобілізацію. З ефективною реалізацією у максимально стислий термін.

"Військовим на фронті все одно, хто і як прийме потрібний закон. Їм потрібно, щоб було поповнення, щоб прийшли свіжі сили. І зараз точно не час говорити про демобілізацію. І так нестача людей! Запитайте у командирів взводів, рот і батальйонів — до чого призведе демобілізація, запущена в таких умовах. Відповідь вас не порадує", — запевняє генерал.

На жаль, констатує він, ми на міжнародній арені не працюємо на випередження. Та й усередині країни – теж. Як наслідок — маємо багато проблем.

"Біда і в тому, що Білий дім поклався на думку радника президента США з нацбезпеки Джейка Саллівана про необхідність не форсувати допомогу Україні, розтягувати її в часі. Ці позиції виявилися програшними … Зараз йдуть розмови, що США можуть дати нам такі ж гарантії безпеки, як дали Ізраїлю, зробивши його своїм основним союзником поза НАТО. Але це не вберегло Ізраїль від вторгнення ХАМАС!

Свого часу Польща мала зобов’язання Британії та Франції, що вони воюватимуть разом із нею, якщо нападе ворог. Але вони її не врятували, коли розпочалася Друга світова. А потім гітлерівська Німеччина напала на них. Потрібно вивчати історію. Пам’ятати, до чого призводило зволікання в ухваленні найважливіших рішень та спроба втихомирити агресора. Світу час прокинутися. І почати діяти жорстко щодо тих, хто руйнує глобальну безпеку", — зазначає Ігор Романенко.