Війна-2024: чому ЗСУ роблять ставку на Крим і чи буде нова атака ворога на Харків

В одному зі звернень 2024 року президент Володимир Зеленський заявив, що Україні потрібно витримати цей рік, щоб виграти війну. Він також підкреслив, що наша країна намагається домогтися від партнерів посилення військової допомоги, особливо постачання ППО та ракет до них.

А в новому інтерв’ю The Economist глава української держави розповів, що основні зусилля ми сконцентруємо на битві за Крим та Чорне море.

Військовий експерт, полковник ЗСУ Владислав Селезньов прокоментував "Телеграфу" ці заяви та поділився очікуваннями від 2024 року в ракурсі російсько-української війни.

Захід тверезіє в оцінках, тепер потрібні дії

Владислав Селезньов пояснює:

"Українське суспільство було перегріте очікуваннями швидких перемог. Мовляв, восени-2023 відпочиватимемо у звільненому від російських окупантів Криму. Потім пішла хвиля розчарування від того, що цього не трапилося (і перспективи, що трапиться в найближчому майбутньому, – дуже туманні). Отже, слід максимально акуратно та коректно оцінювати можливості наших Сил оборони. Тим більше, що ми не знаємо, який обсяг військово-технічної допомоги офіційно отримаємо у 2024 році від наших закордонних партнерів".

Плани, нагадує полковник, амбітні — 61 млрд доларів від США, 50 млрд євро на найближчі чотири роки від Євросоюзу. Але це, наголошує він, поки що лише плани, які не реалізовані.

"Сподіваємося, вже цього тижня зрушиться з мертвої точки в Конгресі процес обговорення відповідного пакету допомоги Україні. Але від обговорення до ухвалення пройде певний час. Тим часом РФ уже виділила 120 млрд доларів на свої збройні сили та ВПК на 2024 рік. У таких умовах нам буде надто складно переламати ситуацію на полі бою", – вважає експерт.

Безперечно, продовжує він, частину запланованих для України коштів ми отримаємо. Але біда в тому, зазначає Владислав Селезньов, що позиція колективного Заходу залишається незмінною – нам не дають достатньо зброї, щоби ми перемогли. Тільки щоб не програли у протистоянні з РФ.

"Втім, уже зараз у багатьох європейських країнах звучать досить тверезі оцінки того, що відбувається. Там розуміють, що, якщо Україна програє, вони стануть наступними. І це цілком логічні твердження, з якими згоден колишній глава ЦРУ США Девід Петреус. За його словами, у разі удачі в Україні Путін може направити війська до Молдови та країн Балтії. Хотілося б побачити тепер ще й логічні дії з боку наших партнерів. Перш за все – у ракурсі кратного збільшення допомоги Україні. Бо зараз за весь демократичний світ, за весь умовний колективний Захід воюємо саме ми", – наголошує полковник.

За його словами, Путін не приховує своїх геополітичних домагань відновлення СРСР 2.0. А в той період, нагадує експерт, під контролем Москви були не тільки країни Балтії, що нині перебувають у ЄС, але і вся Східна Європа і частина Німеччини, на той момент – НДР.

"Думаю, що тверезі уми в США, в Європі розуміють – якщо дати Путіну поневолити Україну, він рушить далі. Зокрема, використовуючи військово-технічні та людські ресурси нашої країни", – констатує співрозмовник "Телеграфу".

Що відбувається у битві за Крим

На думку Владислава Селезньова, в контексті того, що на нас чекає у 2024-му, слід звернути увагу на інтерв’ю президента Зеленського The Economist, що вийшло в перший день року.

"Він акцентував: ми робитимемо всі зусилля, щоб противнику було вкрай незатишно на території України загалом – і в окупованому Криму та Чорному морі зокрема. Ці тенденції ми бачили у грудні, продовжилися вони і в січні. Постійна "бавовна" в тих або інших куточках півострова: Євпаторія, Севастополь, Саки тощо.

Українська армія має певну кількість ракетних та дронових ресурсів, які використовує для завдання точкових ударів. Так, 4 січня було серйозно пошкоджено командний пункт Сакського військового аеродрому. До війни там дислокувалася 10-та морська авіаційна бригада. Там знаходиться науково-дослідний центр "НИТКА" (це палубна авіація). До 2014 року росіяни орендували цей об’єкт для відпрацювання певних елементів посадки та зльоту з палуби авіаносця", – розповідає полковник.

Пошкодження командного пункту – це серйозне просідання оборонних можливостей росіян у Криму, упевнений він.

Експерт зазначає, що американський генерал, колишній командувач армії США в Європі Бен Ходжес неодноразово говорив про те, що Крим можна досить швидко та невеликими зусиллями звільнити від військової присутності росіян. Але лише за наявності двох факторів.

По-перше – знищення Керченського мосту, бо росіяни в такому разі почнуть відчувати серйозну нестачу ресурсів для забезпечення свого контингенту у Криму та Севастополі.

По-друге – планомірне знищення ворожих військових об’єктів. Їх у Криму 232, про що свого часу повідомляли журналісти-дослідники, підкреслює Владислав Селезньов. Наголошуючи, що обидва ці чинники Україна зараз намагається втілити у життя.

"Так, ми поки не маємо технічних можливостей знищити Керченський міст. Там серйозна залізобетонна конструкція. І, швидше за все, ми його не доб’ємо без німецьких крилатих ракет TAURUS. Їхня двоскладова бойова частина здатна пробивати (за допомогою бетонобійної боєголовки) дуже серйозні конструкції", – пояснює експерт.

"А поки що йде системна бойова робота по військових об’єктах противника в Криму та Севастополі", – констатує полковник.

Чи буде у січні нове вторгнення на Харківщину

Щодо ситуації на інших ділянках фронту, зведення Генштабу говорять самі за себе, зазначає Владислав Селезньов. Спекотно на сході, на півдні, де окупанти намагаються вибити українських морпіхів з плацдарму на лівому березі Херсонщини.

"Привертає до себе увагу нещодавнє повідомлення західної преси, що мало не в середині січня російська армія нібито готує наступ на Харківщині з прицілом на Харків. Але річ у тому, що на території областей РФ, які межують з Україною і звідки може бути потенційне вторгнення (Брянська, Курська, Бєлгородська), контингент ворожої армії складає близько 26 тисяч осіб. Причому це не найкращі підрозділи, в основному аналог нашої територіальної оборони. До того ж цей комплект сил і засобів буквально розмазаний уздовж кордону з нашими Чернігівською, Сумською та Харківською областями", – пояснює полковник.

Отже, констатує він, на сьогодні говорити про те, що противник сконцентрував серйозні ресурси на території РФ для нового вторгнення на Харківщину, не доводиться. Для цього, запевняє Владислав Селезньов, потрібно щонайменше кілька десятків тисяч професійних військовослужбовців із відповідним комплектом озброєння, бронетехніки тощо.

"Упевнений, що українська розвідка та розвідки країн-партнерів відстежують ситуацію. І вже навіть зроблено відповідні заяви", – наголошує експерт.

Немає сумнівів, що росіяни намагатимуться діяти по всьому широкому фронту, шукаючи слабких місць нашої оборони, вважає Владислав Селезньов. І якщо знайдуть слабину – закидатимуть ту ділянку додатковими ресурсами, сподіваючись на успішний прорив.

Після переобрання Путіна розпочнеться ескалація

Успіх чи неуспіх української армії на будь-якій ділянці фронту безпосередньо залежить від наших ресурсних можливостей, наголошує полковник. Якщо ми матимемо достатньо людей, артилерійських систем, боєприпасів, навряд чи у росіян будуть якісь успіхи на полі бою.

"Ми просто розноситимемо всі їхні штурмові підрозділи, бронетехніку, арту. Рівень наших артилеристів на голову вищий, ніж у противника. Ресурсних можливостей, перш за все, боєприпасів, нам не вистачає. А в плані класу проблем немає", – каже експерт.

На його думку, Путін певною мірою стримуватиме свої геополітичні амбіції до свого переобрання у березні.

Кремлівські політтехнологи, зауважує Владислав Селезньов, намагаються подати п’ятий путінський похід у президенти як масштабне свято для всієї Росії. Як ілюзію добробуту, стабільності, ситості, безпеки.

"Схоже, саме в цьому контексті і рухатиметься вся російська пропагандистська машина. Без особливих акцентів на війні. Але як тільки Путіна вчергове переоберуть, очікується посилення мобілізації та ескалації на фронті", — прогнозує полковник.

Владислав Селезньов зазначає, що "гауляйтер" Криму Сергій Аксьонов вже заявив про те, що з кінця березня плануються масштабні заходи щодо мобілізації.

"Поки не ясно, про яку кількість йтиметься. Але це точно будуть сотні тисяч, – упевнений експерт. – Росіянам, щоб розвинути успіх своєї армії та зафіксувати "територіальні придбання", потрібно кратно більше особового складу, ніж є зараз. Особливо з урахуванням того, якими темпами ми їх викошуємо. Згідно з офіційними даними, втрати супротивника з початку вторгнення вже перевалили за 365 тисяч осіб".

Полковник нагадує, що зараз на території України в рамках т. зв. "сво" знаходиться близько 450 тисяч російських військовослужбовців. Плюс – 35 тисяч представників Росгвардії.

"Сумарно, можливо, близько півмільйона людей. Але навіть цього недостатньо, щоб тримати під ефективним контролем тимчасово окуповані території та ще й атакувати, – пояснює Владислав Селезньов. – А якщо Кремль і путінські генерали виношують плани окупації всієї лівобережної частини України, їм потрібно в рази більше вояк. Але хотіти – не означає могти. Безліч факторів протидії новому витку мобілізації та ескалації може бути як у самій РФ, так і з боку зовнішніх гравців".