Генерал Романенко: Авдіївка – це наслідок, розбиратися треба з причинами

Читать на русском
Автор
4457
Бійців 3-ї окремої штурмової бригади перекинули до Авдіївки
Бійців 3-ї окремої штурмової бригади перекинули до Авдіївки. Фото https://www.facebook.com/ab3.army

Не було злагодженості дій, відбулося порушення стратегічного управління, каже військовий експерт

Останніми місяцями Авдіївка під Донецьком стала найгарячішою точкою російсько-української війни. На жаль, маючи величезну перевагу в живій силі та озброєннях, окупанти, попри втрати, досягли там серйозних успіхів. Ситуація для Сил оборони України оцінюється в Авдіївці як критична. Шансів на утримання міста фактично немає, тому що це дорівнювало б диву.

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006—2010 рр.) Ігор Романенко розповів "Телеграфу", що призвело до таких сумних наслідків – і які висновки необхідно зробити.

Ситуація на фронті загалом і в Авдіївці зокрема складається так, як можна було передбачити в умовах загальної стратегічної наступальної операції угруповання російських окупаційних військ, вважає військовий експерт.

"На жаль, у РФ є можливості діяти так по всьому фронту. І це пов’язано не лише з тим, що вона зуміла зібрати необхідні сили та засоби, а й через помилки України та її партнерів. Помилки, зокрема й стратегічного рівня, які були у нас минулого року — і досі не усунуті", — наголошує генерал.

За його словами, з боку союзників сталося різке ослаблення постачання необхідних нам боєприпасів, озброєння, техніки. Нам не вистачає практично всього. Про це говорить голова ГУР Міноборони Кирило Буданов.

"Біда ще й у тому, що український промисловий комплекс не переведений на військові рейки. Він забезпечує лише 10% наших потреб. Ані державні, ані приватні підприємства ситуацію не витягують", — наголошує експерт.

Є величезні проблеми і щодо особового складу, зазначає він і нагадує, що ще з початку минулого року військові заявляли про необхідність масового поповнення частин, бригад. І тих, що воюють, і на перспективу.

"Враховуючи, що президент ставить завдання деокупаційних дій, потрібні додаткові сили та засоби. Необхідність мобілізації була очевидна, наголошую, ще рік тому. Але досі на законодавчому рівні не можуть ухвалити необхідні зміни для її прискорення та більшої ефективності. Ситуацію намагаються розв'язати за рахунок постанов Кабміну, які мають прискорити-поліпшити роботу ТЦК, полегшити залучення поліції до вирішення необхідних завдань. Але це неефективно – і до пуття поповнення не відбувається. Бракує підготовлених військовослужбовців", – пояснює Ігор Романенко.

Плюс – мали місце явні прорахунки з нашим наступом-2023, наголошує генерал. Він акцентує, що ми ледве зібрали ресурси для того, щоб мати можливість ефективно наступати на одному напрямку. Найперспективнішому – у Херсонській області.

"Але росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС, зірвавши наші плани. Залишалися неперспективні напрямки. Той же Бахмутський — важливий на той момент, швидше, в політичному, аніж у військовому плані. Так, звичайно, ми хочемо деокупувати всі свої території. Але треба виходити з військової, а не політичної логіки. А у військовому плані контрнаступати під Бахмутом було недоцільно. Як і на Мелітопольському та Бердянському напрямках (Запорізька область), де росіяни збудували найпотужніші укріплення. Наші війська ціною величезних зусиль зуміли взяти лише перші лінії оборони. І все", – констатує генерал.

Причому, продовжує він, сили та засоби, які слід було використати на одному напрямку, в нас у результаті розподілили на три. І ніде нічого до пуття не домоглися. А потім ще додали "підсохлий" Херсонський напрямок.

"Зуміли висадити десант на лівий берег, зайняли плацдарм. Але серйозно це на загальну ситуацію на фронті не вплинуло, — наголошує Ігор Романенко. — З військового погляду, всі наші наступальні дії минулого року були нераціональними. Вже в липні необхідно було ухвалювати непопулярні рішення про згортання наступальних дій, які влада розпіарила раніше як ті, що точно будуть успішними. Відбувся перегрів очікувань. Але значно важливіше було зробити крок назад за можливості через якийсь час ефективніше просунутися вперед".

Вже з другої половини літа нам потрібно було переходити в стратегічну оборону по всьому фронту, упевнений генерал. Маючи при цьому резерви для прориву на одному напрямку – за сприятливих умов.

"Натовці нам про це говорили ще у липні. Але наше вище військово-політичне керівництво не прислухалося. Зокрема через "роздрай" в управлінні стратегічними процесами – між президентом Зеленським, головкомом Залужним та командувачем Сухопутних військ Сирським. Не було злагодженості дій, сталося порушення стратегічного управління. Усе це згубно вплинуло на виконання українськими військовими необхідних завдань. А противник скористався з ситуації. Накопичивши сили та засоби, він перейшов до контрнаступальних, а потім і наступальних дій", – пояснює Ігор Романенко.

Він наголошує, що всі недоліки, помилки минулого року, які так і не були усунені, позначаються зараз на окремих ділянках по всій лінії фронту.

"Особливо там (і це чітко видно по карті), де є вклинення з нашого боку в оборону противника. У районі Донецька це – Авдіївка та Новомихайлівка. У Запорізькій області – Оріхівський напрямок, т. з. Роботинський виступ. У Харківській – район Куп’янська. Подібні вклинення дозволяли нам брати під вогневий вплив логістичні шляхи росіян. Тому вони кидають величезні сили, щоб вибити нас з цих позицій", — зазначає генерал.

Останнім часом саме Авдіївка – місце максимально концентрованих атак ворога.

"На цей момент ситуація там критична. І питання лише в часі та формі залишення нами цього міста, – вважає Ігор Романенко. – Робити це потрібно обов’язково, причому максимально зберігши війська, які героїчно виконували там завдання, завдаючи противнику величезних втрат. Після чого важливо стабілізувати фронт, не дозволивши росіянам рухатися далі”.

На думку експерта, перекидання до Авдіївки 3-ї штурмової бригади підтверджує, що резерви у нас обмежені. Додаткових – нема.

"На жаль, ті чи інші дії виконуються навздогін замість того, щоб вибудувати продуману стратегію, виходячи з помилок минулого року та нових реалій. Тож Авдіївка – це наслідок, розбиратися треба з причинами", – резюмує Ігор Романенко.