Замість ґрат – автомат: чи можливий в Україні російський сценарій мобілізації

Читать на русском
Автор
1605
Телеграф

Мобілізація ув’язнених справа ризикована, але це може спрацювати

Верховна Рада в першому читанні підтримала законопроєкт за №10449, яким значно посилюється мобілізація. Одна з дискусійних норм проекту закону – мобілізація засуджених. Зараз цю категорію громадян не можна призвати до лав ЗСУ, однак за словами правозахисників, багато засуджених щиро прагнуть захищати країну, однак закон не дозволяє їм цього робити.

Чи дійсно доцільно мобілізувати засуджених? Що це змінить на фронті? Чи не стане такий призив проблемою, адже зброю отримають люди, які вчинили злочини? В цих питаннях розбирався "Телеграф".

Що каже закон

Перш за все засуджених громадян слід розділити на дві категорії: ті, хто зараз перебуває за ґратами і відбуває покарання, і тих, хто вже вийшов з тюрми.

Зміни в законодавстві, запропоновані Кабміном, не передбачають, що одразу, як в Росії, засуджені вийдуть з виправних колоній і вирушать на фронт. Уряд пропонує працювати з тими, хто вже своє відсидів.

Річ у тім, що чинний закон "Про військовий обов’язок і військову службу" передбачає, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. А якщо виключено з обліку, то відповідно і мобілізуватися вони не можуть.

Кабмін же пропонує дозволити брати раніше засуджених на військовий облік. Крім того, уряд хоче передбачити право добровільної мобілізації для засуджених, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, хто засуджений за вчинення злочинів проти основ нацбезпеки України або військові злочини.

Мобілізація засуджених

Долучення до мобілізації колишніх засуджених, які зараз залишаються поза увагою ТЦК, на думку експертів видання, вже давно назріло.

"Це дійсно була помилка, що це не робили, — пояснює "Телеграфу" екс-голова Пенітенціарної служби України Сергій Старенький. – Можливо, в мирний час колишніх засуджених, дійсно, не треба було долучати до військової служби, але зараз вони мають виконувати свій обов’язок із захисту України".

"Коли почалася війна, дуже багато людей пішли захищати Батьківщину. І серед них дуже багато людей, які мали судимість і були під слідством. Навіть серед мого оточення є такі люди і деякі вже загинули. Тому наявність судимості це лише тавро. Більше того, судимість в нашій країні це ще не є стовідсоткова істина", — додає в коментарі "Телеграфу" колишній старший слідчий Головного слідчого управління МВС Руслан Сушко.

Не мають нічого проти побратимів з числа колишніх ув’язнених і самі військові.

"Зараз воює достатньо людей, у яких були якісь тюремні строки. І нормально люди поводяться, і нормально воюють. Іноді у них навпаки навіть нема страху, на відміну від "маминих синочків", — пояснює "Телеграфу" військовий психолог Олексій Скиртач.

В Мін’юсті також підтримують подібну ідею. "Якщо покарання відбуте і людина на волі, ми всі маємо ставитись до неї, як до звичайної людини", — заявляла заступниця міністра юстиції Олена Висоцька.

Тож вірогідніше за все, нардепи таки дозволять колишнім ув’язненим ставати на облік і мобілізуватися.

Мобілізація ув’язнених

Зовсім інша річ люди, які відбувають покарання зараз. Тут думки експертів не такі одностайні.

"Більшість із засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, хотіли б захищати Україну і, в першу чергу, свої родини та близьких. Якщо держава дасть таку можливість, вони будуть робити це не гірше за інших військових", — запевняє "Телеграф" правозахисник Едуард Багіров, який за 30 років своєї діяльності відвідав всі виправні заклади країни.

"Крім того, що злочини бувають різні, то ще є таке поняття, як "умисел". Наприклад, людина вчинила ДТП. Хіба це є перепоною, щоб людина виконувала свій громадянський обов’язок", — додає Сушко.

Категорично не згоден з такою позицією Сергій Старенький, який запевняє, що в українських колоніях не так вже й багато людей, які сидять за нетяжкі злочини.

"Мобілізувати людей з виправних колоній – недоречно. Це не тільки може не покращити стан в ЗСУ, а навпаки – погіршити, адже буде занадто високий рівень кримінальних правопорушень з боку цих людей. Крім того, поширення "блатних" традицій у ЗСУ зовсім недоречне. Я не кажу, що всі вони погані. Серед них є люди, які виявляють бажання і могли б принести користь ЗСУ. Та, по-перше, таких засуджених не так багато, а, по-друге, ті хто кажуть, що хочуть піти служити, більшість з них робить це для уникнення відбування покарання", — підкреслює Старенький.

Втім, вдатися до "простих рішень" і просто відмахнутися від ідеї призову ув’язнених, коли з мобілізацією проблеми, не виглядає оптимальним рішенням. Що ж тоді робити?

За словами експертів, тут має попрацювати законодавець, щоб розробити детальну процедуру мобілізації ув’язнених. Тим паче, що подібний механізм вже працює для українців, які перебувають під слідством. Так, ще в грудні 2022 року в КПК було внесено правки, які дозволили підслідним за заявою до прокурора і рішенням суду піти в армію.

"Також варто нагадати, що на початку війни засуджені 91-ї колонії в Мені [на Чернігівщині] пішли воювати. Там відбували покарання працівники правоохоронних органів, а Мена близько від кордону і ув’язнені були впевнені, що їх одразу розстріляють росіяни, якщо окупують місто. І цих засуджених випустили і вони воювали, Зеленський їх помилував", — коментує "Телеграфу" співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

Що потрібно передбачити?

По-перше, мобілізувати всіх ув’язнених, хто просто виявив відповідне добровільне бажання, звісно ж, не варто.

"Не можна брати тих, хто скоїв насильницькі, тяжкі або особливо тяжкі злочини", — запевняє Захаров.

"Жодним чином не можна мобілізувати тих, хто був раніше судимий неодноразово", — додає Старенький.

"Дійсно, багато залежить від статті, за якою людина відбуває покарання, щоб не набрати до армії непотрібних людей. Якщо громадянин не вбивав, не рецидивіст, то чому б не дати йому можливість спокутувати свою провину?", — резюмує Скиртач.

По-друге, перехід з колонії у військо "можна робити лише в тому разі, якщо людина написала заяву, що хоче воювати і є військова частина, згодна цю людину взяти і взяти на себе відповідальність за неї. За таких умов це можна дозволити", — каже Захаров.

Та от запитання: чи захочуть командири панькатися із ув’язненими і брати на себе таку відповідальність? Воно їм треба?

"Треба. Але командир підрозділу повинен оцінювати кожну таку кандидатуру індивідуально, — пояснює "Телеграфу" військовий Мирослав Коптило. – Якщо командиру доведеться обирати між адекватною, боєздатною людиною, але яка сиділа або сидить і, наприклад, "аватаром" (сленгове позначення в армії тих, хто зловживає алкоголем. — Ред.), то командир, гадаю, краще приділить більше уваги засудженому, аніж тим мобілізованим, з яких нема жодної користі, а професійні воєнкоми запихнули їх в армію".

По-третє, потрібно передбачити і заохочення.

"Амністія, заохочення, звільнення від відбування покарання мають бути в обов’язковому порядку застосовані. Ми ж тримаємо людей у виправних колоніях. Там же людина має виправлятися. То, можливо, громадянин може виправитися і в інших умовах – на війні. Чому ні?", — підкреслює Сушко.

"Якби один день на бойових позиція рахувався, наприклад, за п’ять днів відбування покарання, це були б непогані умови", — каже Багіров.

А якщо ув’язнені втечуть?

Або ж використають можливість піти в ЗСУ як "квиток" на волю і повернуться до вчинення злочинів. Така вірогідність, звісно, існує.

"Хоча не думаю, що так буде. Наскільки мені відомо, ті, хто пішов воювати з колонії в Мені, воювали всі і ніхто нікуди не втік", — пояснює Захаров.

Однак і тут можна передбачити запобіжники.

"Якщо така людина знову скоїть злочин, не виправдавши довіру, то можна передбачити, що, наприклад, вона більше не буде мати можливості вийти на волю достроково, або буде позбавлена волі на великий строк. Такі правові механізми можна розробити. Однак є статистика: останній раз держава приймала закон про амністію сім років тому і з амністованих тільки 3% повернулися до в’язниці. Це ж не 30%. То чому ж ті, хто вийде на волю і буде захищати Україну, мають поводитися інакше?", — підкреслює Багіров.

Що це дасть?

За підрахунками експертів, мобілізація ув’язнених в жодному разі не стане рятувальним кругом для системи в цілому. Елементарно з тієї причини, що це не така численна категорія громадян.

"На даний час у всіх установах за ґратами перебуває приблизно 55 тисяч людей. З них трохи більш як 20 тисяч — це в’язні СІЗО. Залишається приблизно 35 тисяч у колоніях. З них дві третини раніше судимі. Близько 2 тисяч – засуджені до довічного позбавлення волі. Залишається близько 10 тисяч засуджених вперше. Але скільки з них наркозалежні або хворі — тут ще запитання", — резюмує Старенький.

Втім, якщо з колоній в українське військо потрапить хоча б декілька тисяч мотивованих бійців, зайвими на передовій вони точно не будуть.