Накрив собою, щоб врятувати побратима: пам’яті загиблого Героя України Вадима Блищика на позивний "Ворон"

Війна, розпочата росіянами проти України щодня забирає кращих з кращих. Проте Герої продовжують жити у наших серцях і пам’ять про них не зітліє.

14 серпня 2022 року, в день народження своєї мами, на війні загинув Герой України Вадим Блищик на позивний "Ворон". Побратими згадують, що його гаслом на війні були слова: "Своїх не кидаю" і він не кинув.

Свій останній бій прийняв на межі Донеччини та Харківщини, де під час артилерійського обстрілу накрив своїм тілом побратима — головного сержантом взводу Дмитра Д’якова. На жаль, загинули обидва.

"Неділя, спекотний літній день — Маковея, або ж — Медовий Спас. Та ще й день народження мами… Та Вадимові цього дня було не до того: ворог крив позицію його взводу з усіх калібрів. Росіяни так щільно крили, що не дали змоги пристойно окопатися — наші хлопці вгризалися в землю, як могли… Вадим кинувся у хід сполучення до свого головного сержанта — здається, його накрило… І раптом — нова серія мін… Офіцер прикрив собою штаб-сержанта Дмитра Д’якова, коли на них навалилися центнери уламків і землі. Була 8 ранку 14 серпня 2022 року. Мамин день народження. Відкопати рештки хлопців змогли тільки надвечір…"

Вадим родом із села Новосілки Рівненської області. Зростав у багатодітній родині, мав брата-близнюка, який теж був військовим. Хлопці пов’язали долю з військом у пам’ять про свого дядька, який загинув під час війни в Афганістані. Тоді вони ще не знали, що обоє підуть з цього світу молодими. Юрій залишив військову службу через стан здоров’я. Помер у 31-річному віці, а його брат-близнюк Вадим продовжив цю справу за двох.

"Ворон" був професійним військовим, постійно навчався і вдосконалювався. За плечима — школа сержантів, дві миротворчі місії в Косово, міжнародні навчання в Румунії та Німеччині й війна в рідній країні, на захист якої Вадим Блищик став у 2014 році.

Пройшов чимало гарячих точок на сході. У складі підрозділу бився за Містки, Новоайдар, Кремінну, Попасну, Логвинове, Дебальцеве, Новотроїцьке, Троїцьке, Мар’янку та Бахмут, був поранений — сліпе кульове поранення кисті правиці, нагороджений орденом "За мужність" III ступеня та цілою низкою відзнак.

Після поранення пройшов довгий курс реабілітації та повернувся у військо. Досвідчений та незламний, неодноразово ухвалював блискавичні рішення на полі бою, рятуючи життя побратимів. Його гаслом були слова: "Своїх не кидаю".

У боях під Травневим на Донеччині, де сили ворога значно переважали, "Ворон" особисто знищив 15 окупантів та дві їхні одиниці техніки, виявив наступ штурмовиків та забезпечив ліквідацію 30 російських армійців. Вадим також врятував життя двох своїх побратимів, вчасно надавши їм медичну допомогу.

У серпні 2022 року "Ворон" брав участь в боях на межі Донеччини та Харківщини. Разом зі своїм підрозділом знищував окупантів, особисто збив ворожий квадрокоптер, отримав з нього інформацію, завдяки якій українські захисники завдали удару по позиціях росіян.

"Під час артилерійського обстрілу наш командир перебував в окопі з головним сержантом взводу Дмитром Д’яковим. Приліт… вибух поблизу окопу. Унаслідок пожежі Дмитро почав горіти. Вадим Блищик побіг надавати допомогу. Ще один приліт. Командир накрив своїм тілом Дмитра, але, на жаль, його це не врятувало, загинули обоє. Я лише ввечері, коли знизилась інтенсивність обстрілу, зміг відкопати та евакуювати тіло мого командира – так, як він свого часу відкопав мене після бою поблизу Травневого. Завдяки Вадиму я живий, та й не лише я – нас, хто йому завдячує життям, тут багато", — згадує старший сержант Віктор Махновець.

У Вадима залишилася дружина, військовослужбовиця, старша лейтенантка Анна Романюк, а також падчерка, яку він любив як рідну доньку.

"Офіційно ми одружилися рівно за рік "широкомасштабки" — 24 лютого 2021 року. Хоча у цивільному шлюбі жили ще з вісімнадцятого, а знайомі були набагато довше, відтоді, як я прийшла служити до підрозділу", — розповідає молода вдова.

Спільних дітей подружжя народити не встигло — завадила широкомасштабна війна…

Жахливу звістку про загибель коханого, Анна отримала ближче до обіду, 14 серпня. Жінка на той момент знаходилася у гарнізоні — проходила реабілітацію після важкого поранення, що зазнала в березні під час ракетного обстрілу Бахмута.

"То була неділя. Я сходила до церкви, потім привітала маму Вадима з днем народження. А від нього довго не було дзвінка, аж тут зателефонували", — згадує жінка.

Упізнання було моторошним та важким. Попри засоби індивідуального захисту, розрив був таким, що складали Вадима буквально по частинах, із болем розповідає Анна. Впізнала вона коханого по літері "В" біля пальця на лівій кисті…

Поховали загиблого героя 17 серпня на міському кладовищі Звягеля. 8 липня 2022 року Указом Президента України № 382/2023 Вадиму Блищику на позивний "Ворон" було надано звання Герой України.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" повідомляв про те, що у боях загинув український пілот Денис Василюк. Досвідчений та фаховий замкомандира ескадрильї.