"Чим вони думають?" Боєць ЗСУ обурений тим, що батьки не евакуюють дітей з прифронтових міст
- Автор
- Дата публікації
- Автор
Кожна хвилина зволікань може дорого коштувати
Попри наближеність до лінії зіткнення, постійні обстріли та евакуацію, яка триває, у близьких до фронту містах ще залишаються сімʼї з дітьми. Обурює така поведінка батьків не тільки евакуаційні бригади, а й військових.
Так у другому випуску проєкту "Телеграфу" "Лінія фронту" Дмитро Перловський на позивний "Скай", командир групи роти розвідки зведеного загону "Хижак" департаменту патрульної поліції висловився на цю тему. Він наголосив, що мешканцям прифронтових міст потрібно бути готовими до виїзду та не затягувати.
"Проїжджаємо Оріхів, за нами летять снаряди, а в селі діти років 10 грають у футбол. Наступне село — в полі двоє хлопчаків пасуть корів і в це поле відбуваються три прильоти. Діти кричать і розбігаються. Я не знаю, чого батьки так вчиняють. Треба їхати, адже кожна хвилина зволікань може коштувати і власного життя, і рятувальників", — каже Дмитро Перловський.
Військовий зі власного досвіду знає, що таке залишити дім, звичне життя і їхати в нікуди. Адже сімʼєю з маленькою дитиною евакуювався з рідного Маріуполя, коли місто почали обстрілювати з важкої техніки.
Він наголошує, що українцям, які живуть неподалік лінії фронту потрібно мати зібрану "тривожну валізку" і бути готовими до негайної евакуації.
"Треба мати план дій на випадок погіршення ситуації: що взяти; як і куди їхати; де зустрітися з близькими. Заздалегідь знайти контакти перевізників. Коли місто вже під обстрілами — водії бояться і відмовляються їхати", — каже він.
Раніше "Телеграф" писав, що на Донбасі російські окупанти намагаються досягти успіхів, допоки Україна не здобула нову партію зброї від союзників. Попереду можлива важка битва за місто Покровськ, а також росіяни хотіли б захопити Часів Яр. Такий сценарій обернувся б великою проблемою для українських воїнів. Однак, як тільки на фронті почне працювати нова зброя, шансів на захоплення Часового Яру у них не залишиться.