"У Мар'їнці відстань до ворога вимірювалася метрами": снайпер ЗСУ про секрети своєї роботи

Читать на русском
Автор
2001
Фото з особистого архіву 79 ОДШБр Новина оновлена 29 січня 2024, 13:28
Фото з особистого архіву 79 ОДШБр. Фото Особистий архів 79 ОДШБр

Сьогодні в ЗСУ шукають вмотивованих бійців на різні посади

Поки Верховна Рада тягне з ухваленням нового закону про мобілізацію, Збройні Сили самотужки намагаються розв’язати питання нестачі бійців у своїх лавах, залучаючи вмотивованих воїнів. І хоча на фронті постійно бракує військових спеціалістів різного спрямування, на деякі категорії існує підвищений попит. В їхньому числі — і снайпери.

Про фахівців зі стрільби "Телеграф" розпитав Ростислава, снайпера 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади, бійці якої зараз знищують окупантів на Мар'їнському напрямку у районі Новомихайлівки.

— Як ви почали свою військову кар'єру і чому стали саме снайпером?

— Колись я працював в Укрзалізниці й мені набридло — щодня одне й те саме. А я дуже хотів змін. Тож вирішив піти на коротку службу в ДШВ і там мені запропонували стати снайпером. Я спершу розпитав людей з цього підрозділу, як відбувається тренування, як проходить служба. І мені там наскільки сподобалося, що я вирішив там підписати контракт. Це було 2019 року.

Фото снайпер 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади

— Які завдання найчастіше покладають на снайперів?

— Завдання бувають різні. Але найчастіше – прикрити саперну групу або групу евакуації. Або, наприклад, якщо є перехоплення, що в певному районі буде група противника, ми туди висуваємось, беремо позицію і чекаємо ворога.

— Чим робота вночі відрізняється від денних операцій?

— Лише способом маскування. Принаймні, це основне. Стосовно способу праці, то приціли різні. У нас, наприклад, вдень це звичайний денний приціл, а на ніч у нас тепловізійні приціли Archer дуже хорошої якості. Там навіть думати особливо не треба, приціл це робить сам. Міряє і температуру повітря, і атмосферний тиск. А є такі моделі, що навіть і дальність вираховують і вносять поправки. Це не прилади нічного бачення, а саме тепловізори — реагують саме на тепло.

— Як далеко зазвичай снайпери перебувають від цілей?

— Хотілося б, звісно, якомога далі від противника. Та на жаль, кидають нас якомога ближче, тому що місцевість не дозволяє далеко знаходитись. Нема високих об'єктів чи де залягти, тому підходимо так близько, як можемо. Найближче я підходив, напевно, метрів 150. Бувають випадки, коли ми просто допомагаємо піхоті, використовуємо піхотні завдання. Там ще ближче, просто з автоматами. І десь метрів 100-150 бувало.

— Як снайпер ставиться до своїх жертв?

— Пам'ятаю перший постріл, коли влучив у противника. З чим це порівняти? Наприклад, ви складаєте важкий екзамен і ще не знаєте результату. І тут вам кажуть, що ви іспит склали. І ви будете дуже-дуже раді. Я тоді дуже пишався цим пострілом, що влучив!

А зараз, коли вже багато цілей знищено, то якось байдуже. Ніби по паперу стріляєш, емоції нема.

— Операції снайперів завжди сплановані, повільні й обережні? Або ж якщо щось йде не по плану, то треба швидко імпровізувати?

— Якщо є час готуватись до операції — ми його максимально використовуємо. Якщо є знімки з безпілотника, відео — ми їх уважно роздивляємось. Завчасно враховуємо всі відстані, які можуть бути до орієнтирів. Так само дізнаємося про погоду. Треба знати, що з собою брати: від дощу, від снігу, від холоду тощо.

Якщо ми вже знаємо якісь відстані до противника, йдемо на полігон, "відбиваємо" далекоміром і тренуємося нападати.

— Чи бракує в ЗСУ хороших снайперів?

— Так. На жаль, у нас теж влучають, хоч якби погано це не звучало. Ми працюємо на тому ж напрямку, що і раніше.

Снайперські школи у нас є, вони готують людей, але зараз дуже мало часу їм дається, щоб готувати дуже хороших снайперів. І люди бувають потрапляють до нас в підрозділ погано підготовлені. Потім ми вже змушені їх піднавчати. Навчаємо інженерної справи, медицини, стрільби. Завжди пояснюємо, підказуємо і готуємо з них професіоналів.

— Як снайпери доглядають за своїми гвинтівками?

— Ми серйозно до цього ставимося, тож доглядаємо старанно. Потрібно розуміти, що снайперська гвинтівка – це високоточна зброя. І, відповідно, дбати про неї потрібно теж особливо. Це не якийсь там автомат чи кулемет, що просто мастилом залити, почистити йоржиком, щіточкою, витерти й все.

У снайперських гвинтівках потрібно знати, скільки пострілів вона зробила. Від цього залежить, які маніпуляції з неї виконувати. Є різні очисні засоби, наприклад, від нагару – одна хімія, від скупчення міді – інша. Якщо не знати як і в принципі не доглядати за цією зброєю, то і влучність буде дуже погана.

— Якими способами маскуються снайпери та чи є в армії запит на те, щоб волонтери робили більше маскувальних сіток?

— Якщо ми кажемо окремо за снайперів, то найкраще – якщо кожен снайпер готує маскувальний костюм власноруч. Він може у волонтерів замовляти сітки та окремий матеріал. Однак сам плете свій костюм.

Мені допомагала однокласниця. Я замовив у неї костюм, розповів, що саме там має бути. Вона зробила лише базу. На кітель нашила звичайну рибацьку сітку, вислала мені, а я вже в'язав всі ці ганчірки на сітку.

— А чому власноруч? Є нюанси, про які не знають волонтери?

— Різна місцевість. Під різну місцевість потрібен різний маскувальний костюм.

— Яким має бути хороший снайпер? Є певні риси характеру чи рівень фізичної підготовки, без яких буде дуже важко?

— Фізична підготовка має бути на найвищому рівні. Я вам так скажу, снайпер – це найбільш підготовлений боєць. Він мусить бути пунктуальним і, можна сказати, трохи пофігістом до своїх жертв.

Бувають люди, які не можуть всидіти на одному місці — з них снайпери не вийдуть. Бо буває, треба цілий день на одній позиції просто дивитися у приціл і стежити за своєю жертвою.

— Які поради ви б дали тим, хто хоче стати снайпером? До чого треба бути готовим на полі бою?

— Боєць має бути готовим до екстремальних чи незвичайних випадків. Потрібно постійно самовдосконалюватися. Снайпер працює в парі. Якщо буде незвичайна ситуація чи когось ранять — я повністю покладаюся на напарника. Я впевнений, що він зробить по медицині все, як треба. Я можу розраховувати на нього, якщо мені знадобиться допомога, щоб вибратися з поля бою.

— Наскільки ця професія є ризикованою порівняно з іншими? Адже якщо ти снайпер і стріляєш здалеку — це не значить, що в безпеці.

— Так, якщо противник дізнається, що саме там знаходиться снайпер, то залетить все, що тільки можна. Саме тому ми використовуємо глушники на своїх гвинтівках. Тоді звук пострілу розповсюджуються по ділянці, і противнику дуже важко вирахувати, звідки саме працював снайпер.

— Чи правда, що снайпер – це одна з першочергових цілей противника?

— Напевно, так. Противник не любить снайпера і намагається якомога швидше знищити. Саме тому ми не "палимося" в раціях, коли вирушаємо на ціль. І дуже ми не любимо, коли наші ж по рації кажуть: "Одноокі прийшли". Противник не дурний і знає — вийшли снайпери, тож починає шукати їх.

— З чого починати, якщо хочеш стати саме снайпером та долучитися до лав ЗСУ?

— Якщо людина хоче стати найкращою у своїй професії, то найперше потрібна самоосвіта. Можна дивитися відео на YouTube і читати різні книги. Є дуже багато навчальних відео про те, як стати снайпером. Там дуже багато хороших порад.

Потрібно бігати щодня. Потрібно займатися математикою, бо математика важлива у снайпінгу.

Далі можна піти в якусь волонтерську школу по снайпінгу. Якщо виходить все дуже добре — тоді йти у військову школу. Бо на волонтерських курсах ви навчаєтеся лише влучній стрільбі. Кожен снайпер – це влучний стрілець, але не кожен влучний стрілець – це є снайпер. Саме тому військова школа снайперів дасть саме те, що знадобиться на полі бою. Наскільки я чув, дуже хороша снайперська школа "Дике поле". Не знаю, чи вона ще набирає людей для навчання.

— Якщо ти вже підписав контракт і потрапив у бригаду, то як часто відбуваються тренування?

— Якщо є час займатися, ми обов'язково тренуємося. Постійно потрібно вдосконалювати свої навички. Ми навчаємося не тільки влучної стрільби, а й медицини та інженерної справи. Вивчаємо всю зброю, яка є в нашій бригаді. Адже бійці мають бути якомога більш корисними на полі бою, особливо в сучасних умовах війни.