"Росія чинить геноцид без жодного каяття": волонтер Юрій Кісільчук про ненависть до ворога і силу української нації

Як єдність українців зупиняє ворога, волонтерство є невідʼємною силою спротиву, а боротьба за існування наповнює життя новими сенсами — в інтерв’ю "Телеграфу" в межах проєкту "Лінія спротиву" розповів волонтер, інструктор з тактичної медицини навчального центру "Резервіст" Юрій Кісільчук.

Єдність закриває збори і тримає військо

— Волонтерство дало розуміння єдності. Список потреб величезний, підрозділи чекають, час працює проти нас. У всіх відрізняються запити та специфіка. Все залежить від напряму: якщо запит по медичці, є різниця, які турнікети вони використовують, як вони комплектують аптечки і чим комплектується бойовий медик. Допомога важлива: якби ми цього не зробили, то у хлопців не було машини або РЕБу. Знайома медикиня писала, якби ми не передали медикаменти, їй не було б чим хлопців лікувати.

Іноді збори дуже застрягали. Був запит на авто, зібрав 200 тисяч і все встало, не знав, що з цим робити, хлопці чекають. Та щоразу знаходилися люди нізвідки і потреби закривалися. Мотивів кожного не знаю, але чомусь люди купою включаються. Саме ця єдність закриває збори і дає змогу триматися війську. Я не можу це не робити, якщо зупинюсь — не знаю, як спати вночі.

Документувати воєнні злочини

— Важливо максимально документувати воєнні злочини, не лише сухі факти, а конкретні історії, емоції. До прикладу, Росія вдарила ракетою по дитячій лікарні "Охматдит" — факт, та якщо ти бачиш наляканих дітей в крові, лікарів, місцевих, які за лічені хвилини активізувалися і прийшли на допомогу, це показує набагато більше, повну картину.

Дуже помічною є цьому плані є культура, мистецтво. Українці пишуть книжки, фіксують бої, створюють монументи, виставки. Боротьба таким чином інтегрується у звичайне життя.

Центр міста, Майдан Незалежності, місце сили, болю, революцій, тут відчуваєш енергетичний спадок, нині — місце вшанування полеглих захисників у російсько-українській війні.

Уперше, коли прийшов поставити прапорець, був приємно здивований: різні бригади у різних місцях. До мене підійшов чоловік і підказав, у якому місці розміщені прапорці полеглих потрібної бригади. Це чиїсь батьки, які ходять і наводять порядок. Запалюють лампадки перед портретами воїнів, які більше не з нами. Це ще один із прикладів нашої єдності.

В Україні сильна горизонталь — суспільство

— Я народився у Криму, біля Керчі, потім з батьками переїхав до Алушти. Багато років вливалась проросійська пропаганда, але на мене це не діяло завдяки тому вихованню, що дали батьки. Війна допомогла усвідомити Україну і українців, як сильну об'єднану націю. Українці дуже багато роблять! Ми досі залишаємося собою, даємо бій одній з найсильніших армій світу. В Україні сильна горизонталь — суспільство. Є українці, з якими велика честь дихати одним повітрям.

Є й люди, які свідомо відмежовуються від суспільства, яке бореться. Мені здається, що ними керує страх. Дуже зручно не читати новини, не спілкуватись з військовими. Багато хто купується на цю зручність. Такі люди об’єднуються у групи, живуть життя, ходять на дискотеки, а війна десь там. Вибити людину з такого стану може лише реальність і травматичний досвід. Наприклад, "Шахед" у вікно. Війна рано чи пізно все одно прийде до кожного.

Росія чинить геноцид

— До росіян я відчуваю ненависть і злість. Вони чинять геноцид, Вони покалічили і вбивали людей на покоління вперед. Найжахливіше, що тільки можна зробити у світі, — вони це зробили і не мають каяття на всіх рівнях суспільства. Росіяни бачать злочини свого війська і підтримують це.

Мені не важливо, чому вони це роблять, що у них за режим, бо вони це зробили і це їх відповідальність. Немає в світі нічого, що могло б змусити людей зробити подібне і тим паче виправдати це.

Над териконами Донбасу сходить українське сонце

— Це екзистенційна війна за існування. Причина у тому, що ми існуємо. Росія хоче, щоб ми перестали існувати. Достатньо подивитись на міста, які були знищені в нуль, це вбивство, тотальне винищення.

Де сходить сонце над Україною? На Донбасі! Україна вистоїть!

Свобода

— Свобода одна з дуже важливих для мого життя цінностей, я дуже її люблю у всіх її проявах. Для мене це критично важливо. Хочу мати свободу обирати.

Спокій

— Не можу знайти спокій, я б дуже хотів, але просто не можу прийти до цього стану. Неконтрольований хаос. Відбувається дуже багато речей, на які я просто не можу впливати. Через волонтерську діяльність не можу на тиждень відкласти телефон і сказати: "Хлопці, я на тиждень пішов у ретрит, бо відчув, що мені менталочку треба поправити". Спокій для мене — це щастя, стан, де можна хоч трохи розслабитись, але поки воно недосяжне.

Сенс життя

— Мені імпонує концепція, що сенс життя і складається з його пошуку. Для мене сенс зараз у пошуку і намаганні досягти спокою, щастя і свободі на шляху до нього. Я розумію, що зараз це дуже тяжко, та я прагну прийти до цього стану. Думка про те, що рано чи пізно туди прийду, мене тримає і гріє.