Інших варіантів не залишилося? Чому росіяни б'ють по мостах у Покровську

Методичним знищенням шляхопроводів у Покровську Донецької області російські окупанти намагаються зірвати постачання Збройних Сил України у цьому районі. Однак ЗСУ мають що протипоставити таким діям ворога.

Які ще цілі ставить перед собою ворог і наскільки його удари є болючими для українських військових? Про це "Телеграфу" розповів голова ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ, ветеран АТО Іван Тимочко.

За його словами, слід розуміти, що наступ на Покровськ – це не наступ на конкретне місто. Ворог сподівається, що по лінії Вугледар — Курахове — Покровськ зможе оточити з півдня Донецьку область. І саме Покровськ ворог розглядає як один з логістичних центрів ЗСУ. Тим часом взяттям Часового Яру у нього стояло завдання зайти на агломерацію Краматорськ — Слов'янськ — Дружківка — Костянтинівка.

— Ворог розглядає Покровськ як плацдарм для розгортання ЗСУ у Донецькій області. Це промислове місто, яке отримує підсилення з Центральної України, тому наступ ворога на Покровськ, по-перше, це виконання завдання Путіна з окупації Донецької області, витіснення Збройних Сил з Донецької області і, третє, використання інфраструктури чи промислових об'єктів подвійного призначення. В майбутньому ворог теж хоче використати Покровськ як плацдарм для наступу на центр і південь України, — каже військовий експерт.

Він пояснює: через те, що окупантам не вдалося досягнути своєї мети, ударами по логістиці вони намагаються зірвати посилення ЗСУ.

— Головнокомандувач [Олександр Сирський] заявляв декілька разів, що до Покровська підтягнуті додаткові сили, додаткові засоби. А щоб ці додаткові сили, засоби і резерви ефективно функціонували, вони потребують підвозу від банальних продуктів харчування до боєкомплекту, — каже ветеран АТО. — Українська армія, на відміну від російської, не настільки залежна від поставок залізницею. В Україні дуже добре розвинена система магістральних шляхів, і атакувати Збройні Сили на них росіянам важко, дорого і малоефективно.

Однак магістральні шляхи в силу природних умов мають мережу мостів, тому перерізати шляхи поставки за допомогою руйнування мостів — це стала практика всіх армій світу, каже голова ради резервістів Сухопутних військ. Він нагадав, як ЗСУ знищували мости, понтонні переправи, баржі росіян по річці Сейм в Курській області. Тут та сама ситуація.

— Ворог починає розуміти, що Покровськ йому навряд чи вдасться швидко зайняти, тож зберігати інфраструктуру для себе в близькій перспективі йому навряд чи знадобиться. Тому він хоче обмежити ресурс ЗСУ. Тим паче, коли окупантам довелося відтягувати свої війська на Курщину і знижувати свій бойовий потенціал на лінії фронту на Донеччині і взагалі в Україні, — продовжує військовий експерт.

На його думку, враховуючи, що передові частини окупантів стоять за 8 кілометрів від міста, вони будуть завдавати по Покровську ракетно-артилерійських ударів.

— Вони люблять "килимові" бомбардування для ураження інфраструктури, якою забезпечене місцевого населення, яке там ще залишається. А коли стає відомо про знищення мостів і відрізання шляхів [евакуації], це викликає паніку у місцевого населення: мовляв, виїжджати ніяк, все пропало. З іншого боку, росіяни розглядають удари по мостах як сповільнення української логістики, — каже Іван Тимочко.

Він наголосив, що важливо розуміти: українська армія ніколи не вибирає один маршрут постачання своїх військ.

— Для цього є багато додаткових і менш відомих маршрутів. Це і грунтові дороги, і переправи в прихованих місцях, а якщо є можливість — авіація, всюдихідній транспорт і залізниця. Тож війська отримають належне забезпечення. Можливо, збільшиться шлях доставки, плече логістики. Але навряд чи можна казати, що за рахунок підриву мостів росіяни зможуть різко перехопити ініціативу на цьому напрямку.

Військовий експерт додає, що Покровськ не є самомоціллю для ворога. І поки він не вирішив свої завдання по лінії Вугледар — Курахове – Покровськ (а штурми Вугледара себе не виправдали), то боїться, що його війська у виступі на Покровському напрямку можуть потрапити під вогневий вал української артилерії з флангів. Тому знищення мостів — це один із способів зменшити можливості української армії завдати удару по бойових порядках росіян. Тож удар по мостах для ЗСУ був відчутний, але не критичний.

— Росія — це північна країна з численними болотами, сполучення у них набагато гірше як в Україні, тому вони покладаються на залізницю. А у нас дуже велика мережа доріг з твердим покриттям, — нагадує ветеран АТО. — А Донеччина (та й центр, схід і південь України) — це індустріальна область. Там мережа шляхів, мостів дуже розвинута, тож втратою одного моста чи дороги неможливо перекрити поставки Збройним Силам.

Іван Тимочко наголошує: окупанти мусять пояснити своєму вищому керівництву, чому досі не зайшли в Покровськ. А так вони можуть сказати, що виконують такі-то завдання або намагаються вирішити такі-то проблеми, щоб просуватися самим чи зменшити зменшити тиск Збройних сил у районі міста.

— Саме тому ми і маємо розуміти, чому ворог завдавав ударів по цих мостах. Бо інших варіантів у росіян не залишилося. Я впевнений, в початкових планах окупантів було швидке захоплення Покровська і збереження мостів, щоб використати їх для контрнаступу на Україну. А тепер вони розуміють, що це нездійсненна мрія, і спроби зайняти Покровськ розтягнуться на місяці, — підсумував військовий експерт.

Нагадаємо, у Покровську було три шляхопроводи, два з яких росіяни знищили — Східний і Мирноградський, який з’єднував місто з Мирноградом.