Георгій Тука: Україна отримає якісно іншу військову допомогу, а Захід недаремно готується до нападу Росії

2024 року Україна вимушено змінює тактику війни. Ми все більше йдемо в оборону. Як через проблеми з постачанням озброєння, так і через те, що російська окупаційна армія, яка отримує постійне поповнення в живій силі, активізувала наступальні дії.

Активізувалося і російське керівництво в агресивних випадах проти НАТО. Фактично відкрито Путін загрожує країнам Балтії. А європейські видання, чиновники та політики все частіше обговорюють ймовірність війни з Росією.

Своїми думками про те, що відбувається на фронті та в інформаційному полі, з "Телеграфом", поділився колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, голова Луганської ВДА (2015—2016 роки), керівник та засновник волонтерської групи "Народний тил" Георгій Тука.

За словами Георгія Туки, ситуація на фронті – стабільно важка. Але підстав для паніки немає.

"Коли я у 2022-му воював у 206-му батальйоні ТрО, а "орки" заїжджали на Оболонь (у Києві), я попереджав, що всупереч обіцянкам Арестовича та Ко, ця війна, у кращому разі, на три—п’ять років". Тож, на мій погляд, нічого несподіваного не відбувається. І 2024-й для нас має стати роком формування резервів для якіснішого наступу, ніж було 2023-го", – зазначає експерт.

Він також зізнався, що впевнений – цього року, попри всі складнощі міжнародної політики, рівень підтримки України (з боку Європи та США) зросте. Насамперед – за якістю озброєння, що надаються нам.

"Умовно кажучи, у нас є сотні артустановок M777 (гаубиця калібру 155 мм, що буксирується, отримала у нас назву "три сокири"). І до них потрібні передусім снаряди. Можливо, нового покоління. Потрібні ракети. Потрібна бойова авіація. Причому не тільки винищувачі F-16, але й ударні вертольоти. За сумою це, можливо, не відрізнятиметься від попередніх років, а ось за якістю – зовсім інша історія. Європа, схоже, почала прозрівати – і дедалі явніше бачить, що Росія не зупиниться на Україні, якщо агресора не зупинити і не розбити".

За словами Георгія Туки, зазвичай заяви такого штибу (що допомога Україні – це допомога всій Європі, якщо та не хоче, щоб війна накрила ще й її) були властиві представникам Польщі та країн Балтії. Які виразно бачили російську загрозу.

"Але зараз до хору таких голосів приєдналися шведи, норвежці, німці. Які почали тверезо оцінювати ризики. Як наслідок – підвищується рівень боєздатності, збільшуються потужності ВПК, звучать заклики більше допомагати Україні. Ті ж поляки, як нещодавно стало відомо, вносять зміни до закону про мобілізацію, згідно з яким військовозобов’язані після відповідного оголошення повинні прибути до пункту мобілізації протягом шести годин. Інакше їх переслідуватимуть за кримінальним кодексом", – наголошує експерт.

Коментуючи ймовірність російської агресії проти якоїсь з країн ЄС, Георгій Тука зізнався, що аналізувати дії керівництва РФ з погляду логіки – невдячна справа.

"За логікою, зокрема військовою, нападати зараз ще на якусь країну (та ще й країну — члена НАТО) для РФ невигідно. Вона зав’язла у війні з Україною – і резервів у неї точно не вистачає, щоб лізти ще на якісь країни НАТО (насамперед, йдеться про балтійські або скандинавські держави – Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Норвегія). У такій ситуації відкривати другий фронт, м’яко кажучи, недоцільно, проте дії російського керівництва вже неодноразово доводили, що колективний Путін і логіка – речі несумісні. Тому можна очікувати будь-якого розвитку подій. І готуватися", – вважає експерт.

Він наголошує, що на початку 2000-х існувало міжфракційне депутатське об’єднання (пізніше – як би громадська організація) ЗУБР – "За Україну, Білорусь та Росію!". Нею керувала голова Прогресивної соціалістичної партії України Наталія Вітренко та інші проросійські сили. Вони агітували за вступ України до єдиної Союзної держави з РФ та Білоруссю.

"Якби цей сценарій був реалізований, зараз би з кордонів України йшли атаки на європейських сусідів, – упевнений Георгій Тука. – Тези Путіна напередодні повномасштабного вторгнення в Україну, та й зараз теж, залишаються незмінними. Він чітко дає зрозуміти, що справа не в Україні, а в так званому "агресивному НАТО на чолі зі США, яке всупереч усім обіцянкам розширилося на схід". І якби був реалізований сценарій ЗУБР, зараз наших хлопців би штовхали на війну з нашими друзями з Польщі, Чехії, Румунії тощо".