Слідами Черчілля. Велика Британія готується до Третьої світової і вже не зупиниться у підтримці України

Читать на русском
Автор
1257
Британія прагне стати світовим лідером протистояння авторитаризму
Британія прагне стати світовим лідером протистояння авторитаризму. Фото Європейська правда

Європа мобілізує сили перед зростаючою загрозою з боку держав-агресорів

Схоже, 2023-й став роком тектонічних змін у світосприйнятті європейців. Те, що повномасштабна війна в Україні може бути лише прелюдією до Третьої світової, усвідомили навіть ті, хто до останнього слідував логіці "не буди лихо, поки тихо" у прагненні не дратувати Росію надто різкою риторикою.

Зокрема, Бундесвер розробляє план ймовірного наступу РФ на Німеччину, аби бути готовим до відбиття агресії. Тим часом, президент Франції Еммануель Макрон заявляє, що має намір підписати з Україною двосторонню безпекову угоду, аналогічну тій, що ми уклали з Британією. А в Лондоні заявляють про завершення ери миру і перехід до "передвоєнного світу".

"Телеграф" з'ясовував, що змусило європейських лідерів раптово мобілізуватися для протистояння новій "вісі зла" і що це означає для України у політичному та військовому сенсі.

Час збирати каміння

Виступ міністра оборони Великої Британії Гранта Шаппса в Лондоні став однією з найяскравіших політичних подій останнього тижня. У своїй промові, яку вже встигли наректи історичною, посадовець безапеляційно звинуватив Росію, Китай, КНДР, Іран і його проксі на Блиькому Сході у розгортанні глобальної війни, участі в якій Європі, ймовірно, уникнути не вдасться.

Ба більше, за словами Шаппса, Велика Британія не лише має всі необхідні ресурси – фінансові, технічні та людські – для захисту власної нації, а й готова очолити спротив і вести союзників у будь-яких конфліктах.

"Спитайте себе, коли дивитеся на конфлікти по всьому світу: чи схоже, що їхня кількість зменшиться? Боюся, ми всі знаємо відповідь: ні, вона напевне зростатиме. Отже, 2024 рік має стати для нас переламною точкою. (…) Почалася нова ера, і ми повинні бути готові стримувати наших ворогів, бути на чолі наших альянсів та захищати нашу націю.

З точки зору стримування Велика Британія має здобути стратегічну перевагу над нашими ворогами. Основою цієї переваги є, звісно ж, наш ядерний арсенал. (…) Але стримувати – недостатньо. Ми повинні перехопити ініціативу, стаючи на захист наших цінностей по всьому світу. І Україна – це тест нашої спроможності зробити це. Цей рік може визначити майбутнє України", – сказав політик.

Аби не "нагородити Путіна перемогою у війні", Велика Британія продовжуватиме навчати українських військових, стане для нас найбільшим постачальником дронів, розвідінформації та гарантом кібербезпеки.

Крім того, британці всерйоз налаштовані розвивати свій ВПК, аби переозброїти власну армію інноваційними розробками, створити великі запаси озброєння і модернізувати систему стримування. Так, лише на створення нового покоління підводних човнів Dreadnought витратять близько 31 мільярда фунтів.

"Велика Британія – одна з трьох держав, де обсяг хайтек-сектора економіки перевищує 1 трлн доларів. Але просто уявіть, на що ми здатні, якщо використати наші натхнення, кмітливість і винахідливість для захисту нашої нації! На проривні технології, які змогли б використовувати наші військові – від пілотів, готових до захисту неба у будь-який момент, до солдатів, що захищають фланги НАТО від агресії Путіна, до військових моряків, які перебувають у місіях по всьому світу, щоб убезпечити нашу економіку", – заявив Грант Шаппс.

Політичний аспект

Цікаво, що раніше ані підрив Каховської ГЕС, ані розміщення ядерного озброєння РФ в Білорусі, ані її провокації на кордонах з НАТО не ставали причиною такої синхронної мобілізації ресурсів в Європі. За словами політичного аналітика Олексія Буряченка, поштовхом до рішучих дій стала не конкретна подія, що несла б загрозу західному світу, а накопичувальний ефект і еволюція свідомості європейців.

"Так, значну роль у цьому зіграло посилення блокування Чорного моря терористичними організаціями, адже 90% торгівлі Британії – це морська торгівля. Якщо автократичні режими набиратимуть силу, офіційний Лондон буде втрачати не тільки свої геополітичні позиції, а й економічні. Втім, це не єдиний фактор.

Не дарма у своїй промові Шаппс згадав і про зростання ядерної загрози, і про кібератаки та військову ескалацію, і навіть про міграційну проблему, яку він поставив в один ряд з рештою. Враховуючи, що 2024-го майже половина всього населення світу піде на вибори, саме зараз визначатиметься, чи зможе світ боротися з цими глобальними викликами", – зазначає експерт в коментарі "Телеграфу".

Лідерство у цій боротьбі готова взяти Британія і починати вона буде з України. Це означає, що підтримка українців з боку Лондона буде зростати, а слідом за Британією до цього процесу долучаться й решта європейських держав, адже це питання не лише особистої безпеки націй, а й політичного впливу на континенті.

Втім, розраховувати, що темпи і рівень підготовки до великої боротьби Європи з РФ та її союзниками будуть збігатися зі швидкістю та обсягами надання нам допомоги, все ж не варто, вважає Олексій Буряченко.

"Якби Росія була єдиною загрозою для Заходу, ймовірно, ми б дійсно побачили стрімке зростання темпів поставок і розмірів траншів. Проблема у тому, що цих загроз дуже багато: РФ, Середня Азія, Північна Корея, Близький Схід. Європа просто не може дозволити собі спрямувати усі ресурси виключно на Україну, інакше вона буде беззахисною перед рештою загроз.

Не дарма Шаппс дав зрозуміти, що окрім глобальної і гібридної війни Лондон побоюється й повторення масштабних терактів. Перед тим, як виступити єдиним демократичним фронтом проти автократії, їм необхідно ретельно підготуватися. Добра новина полягає у тому, що ця підготовка буде дійсно потужною і вона вже почалася", – зазначає експерт.

Говорячи про підготовку до боротьби з державами-терористами, політолог має на увазі не лише нарощування темпів роботи ВПК європейських країн, а й зміну у підході до бюрократичних процесів і політичної складової цього процесу.

Сьогодні Євросоюз стрімко переходить від економічної конфедерації до безпекового наддержавного об'єднання з вертикалізацією відносин. Тепер йтиметься не про ухвалення консенсусних рішень з прохідних питань, а про узгодження глобальних принципів у стратегічно-безпекових питаннях і налагодження прямих вертикальних взаємовідносин між країнами ЄС та Брюсселем. Не виключено, що внутрішніх трансформацій зазнають Радбез ООН і Північноатлантичний альянс.

"Британія задала тренд, а інші активно підхоплюють його. Глава МЗС Італії знову заговорила про армію ЄС, Макрон їде в Україну для підписання безпекової угоди, Німеччина офіційно визнає воєнну загрозу з боку РФ. Консолідація посилюється і зараз можна констатувати, що Україна вже точно не одна в усвідомленні масштабів триваючого і майбутнього протистояння демократії і авторитаризму", – каже політолог.

Воєнні аспекти

Промова Гранта Шаппса стала своєрідним нагадуванням всьому світу, що Британія є дійсно "великою" і сьогодні претендує на роль вже не європейського, а світового лідера, каже військовий аналітик Дмитро Снєгирьов.

При цьому, йдеться не про войовничу риторику, а про підтвердження цих амбіцій реальними справами.

"Саме британська авіація першою завдала удару по хуситах. Саме Британія ухвалює дійсно потужні рішення щодо реальної військово-технічної, політичної і економічної підтримки України. Заяви про світове лідерство є не лише демонстрацією власної позиції сусідам по Європі, а й військовим сигналом Російській Федерації: подальше розхитування ситуації і підтримка ХАМАСу зустріне жорсткий опір. Хочете війни по декількох напрямках? Отримайте.

Не очікуючи надання нашій країні статусу стратегічного партнера поза блоком НАТО, Британія зробила перший крок, підписавши безпекову угоду. Це реальний прорив для України. В договорі йдеться не про одноразову допомогу, а про подальшу військово-технічну співпрацю. Це дуже крута перспектива, зав'язана на геополітичних інтересах цієї країни", – каже Дмитро Снєгирьов в коментарі "Телеграфу".

Створення осі Лондон — Київ — Анкара і витіснення РФ з акваторії Чорного моря є повторенням процесів, що відбувалися в XIX столітті під час Кримської війни, яку вела Велика Британія у складі коаліції проти Російської імперії.

Закінчилось все поразкою останньої і підписанням Паризького мирного договору, який унеможливлював наявність військово-морських баз в Чорному морі, нагадує експерт.

"Мати у союзниках Британію – дуже потужна підтримка для України. По-перше, це ядерна держава, а отже, безкарно брязкати перед нею своєю зброєю РФ не вдасться. По-друге, економіка Великої Британії за своїми розмірами і можливостями, м'яко кажучи, перевищує російську. По-третє, британці демонструють неабияку рішучість, заявляючи, що у разі затягування надання нам допомоги з боку США, це питання візьме на себе Британія. Наразі ця держава виступає хребтом антипутінської коаліції", – каже аналітик.

Сьогодні можна констатувати, що часи, коли в Європі розглядали компромісні варіанти завершення війни в Україні, минули. Лідери ЄС і країн-членів НАТО нарешті усвідомили, що будь-який сценарій миру, який не передбачає поразку РФ, є бомбою уповільненої дії не лише для Києва, а й для кожного з них.

За словами Дмитра Снєгирьова, за певних обставин Росія цілком може піти на реалізацію сценарію з Сувалкським коридором, котрий відокремлює Калінінградську область РФ від Білорусі, та нападом на країни Балтії та Польщу. У такому разі НАТО доведеться застосувати статтю про колективну безпеку, після чого Європа вступить в реальну війну. До цього моменту вона має ретельно підготуватися.

Швидше за всіх це усвідомили Британія, Франція, Данія, Фінляндія – країни, які перебувають у зоні можливого військового конфлікту. Риторика помінялася абсолютно. Вони готуються воювати і вони будуть воювати. Таким чином, практичні кроки декількох провідних країн поставили крапку в зовнішньополітичних ігрищах РФ.