Підпалювали, рештки розтягували голодні собаки: боєць Азову "Пачка" про знущання росіян з убитих в Маріуполі

Нещодавно в кінострічці росіяни показали свої воєнні злочини в блокованому Маріуполі. Зафіксована робота ворожої авіації, корабельної.. артилерії по багатоповерхівках. Згадаємо мобільні крематорії, братські могили, катування…

Приголомшливі деталі трагедії Маріуполя, про ампутацію ноги та сходження з протезом на Говерлу боєць "Азову" Владислав Боровков ("Пачка") розповів "Телеграфу" в межах проєкту "Лінія спротиву".

Мінські домовленості, закручені гайки, терпільність влади

— У дитинстві часто їздив на Донбас, частина моєї сім'ї звідти. Після 2014 року на дідуся дуже вплинула роспропаганда, з ним стало неможливо розмовляти, згодом він помер на самоті через проблеми з серцем. Росія несе зло, через неї розпадаються сім’ї, гинуть люди — страждає вся країна, і не можна на це просто дивитися.

Іронічно, що у школі між уроками допомагав плести маскувальні сітки, а потім сам став одним з тих, для кого їх передають. У 2019 році прийшов в полк "Азов", тоді й потрапив на перші бойові в районі Світлодарської дуги. Нас не випускали з фронту. На той момент війна була інша: всі ці Мінські домовленості, закручені гайки, терпільність тієї влади "не стріляйте, і ми вам доплатимо".

Бої за Маріуполь

24 лютого 2022 року зустрів у Юр’ївці під Маріуполем. Вже в ті дні хлопці з піхотних підрозділів контратакували ворога на підходах до міста. Всі хлопці, що тоді прийшли, мали на меті стати сильнішими, розумнішими, бути людьми, які несуть ідею нації.

Були й строковики, що сховалися і не стали приймати бій. Я потім спитав: "Чому? Ти маріупольський?" Він сказав: "Так". Я кажу: "За твоєю спиною стоїть твоє місто, де ти перший раз закохався, навчався, де пройшло твоє життя. І ти ховаєшся, коли треба захищати твій дім?" Однак нормальної розмови у нас так не вийшло.

Побратиму відірвало ногу, і її вкрав собака

— На нас ворожий танк виїхав, ми відтягувалися, чотири хлопці вчасно не зреагували, їх "гепнули", можливості забрати тіла не було. Пізніше прийшла інформація, що їх ексгумували. Було відео у російських Telegram-каналах, де вони підпалювали трупи, стріляли в них і залишали, аби рештки розтягували голодні собаки.

Мрію після звільнення міста знайти рештки полеглих бійців і нормально їх поховати.

У нас є й історії, коли моєму побратиму відірвало ногу, і її вкрав собака. Коли я лежав на "Азовсталі", перев’язувальних матеріалів вже не було, закінчувались знеболювальні, і я думав, як же кайфово тому російському полоненому, якого вже евакнули на "велику землю".

Удар — генератори стихли, люди на операційних столах померли

— Під час одного з боїв був поранений, мене привезли до напівзруйнованого шпиталю, що працював на генераторах, там ампутували ногу. Прокинувся від удару, мене прикидало мішками, генератори більше не гуділи — всі люди на операційних столах померли, бо були на апаратах.

Масові поховання цивільних, фільтрація, підвали катівень, гуманітарна катастрофа. В кожному розбомбленому будинку в підвалах ховалися діти, вони загинули, їх ніхто не відкопував. Катастрофа масштабніша, люди розуміють лише "верхівку" того, що показали.

Брехня Росії

— РФ поєднала раніше непоєднувані речі: віру, царську Росію та Радянський Союз. Російська імперія та СРСР — ідеологічні противники. Їхні наративи просто комічні: я знаю історію, і сюр з георгіївськими стрічками, які були у Радянському Союзі та стали популярні у РФ, — просто дурість. Ця стрічка — нагорода у царській Росії за військову службу, за визначні якісь звитяги. І цей "жук колорадський" був у них на хрестах — це було у білогвардійців, офіцерів. А з ними Радянський Союз і боровся. Вони хочуть повернути Радянський Союз, але у них імперіалістичні наративи. Вам не здається, що тут є суперечності?

"Соціальне сміття" посилають на забій

— Багато росіян, які зараз воюють, з так званих верств "соціального сміття" (саме так депутати Держдуми РФ називають тих, кого посилають на фронт. — Ред.), пішли заради грошей. Якщо вони підпишуть контракт і переживуть рік війни, то зможуть купити квартиру, якої у них ніколи не було.

До росіян багато емоцій: відчуття несправедливості, розуміння того, що вони забрали стільки душ і дітей, і ненароджених навіть. Ті звірства, які вони чинять, нічого, окрім ненависті, викликати не можуть. Як можна ставитись до тих, хто пускає керовані ракети у пологові будинки?

Повернення на Донбас і сходження після ампутації на Говерлу

— Я нещодавно повернувся з Донбасу, провів там два-три місяці. Через знівечені дороги Донбасу у мене дуже зіпсувалась хода на протезі. Зараз я доводжу її до нормального стану, займаюся з реабілітологом, щоб поперек вивозив ці навантаження. Через погані умови я став погано ходити, хоча до того з цим проблем не було.

У "Азові" мій сержант навчив одній речі: як би не було важко, у тебе є ціль, і що б не сталося, ти повинен крокувати до неї. Про ці слова я думав, коли підіймався на Говерлу два місяці тому. Тоді на горі як раз з’явився перший сніг. Сходження на Говерлу зайняло дуже багато часу, було безліч думок, але це укріпило мою жагу до життя і віру у те, що я можу навіть на протезі зробити те, що здорові чоловіки не тягнуть. Саме на горі в той момент я відчував спокій.

Народ чи нація?

— Якби ця війна була народною, у нас би не було проблем з мобілізацією та ухилянтських наративів. Не виникло б тих настроїв, що зараз є у суспільстві. Народ — це люди, які просто живуть своє життя. І от в чому різниця: нації не все одно на країну, на людей, які за неї воюють, і державотворчі процеси. Я давав присягу українській нації, а не народу. Ми повинні воювати за Україну!

Я розумію, що мої побратими могли б багато чого зробити, дати життя новому поколінню. Вони були квітом нації — люди, які билися за майбутнє країни. Наше життя дуже коротке, і ми повинні проживати його так, щоб проводити час з людьми, яких любиш, і потім не жалкувати. І це мій найбільший біль, що я не зміг провести з полеглими більше часу.

Як зима вплине на бойові дії

— Логістика завжди страждає від погодних умов і зима буде тут великим мінусом. В армії це одна з найважливіших ланок: БК, їжа, одяг, медикаменти — все це логістика. Погода може створювати для неї перешкоди. Плюсів у зимі для фронту не бачу, та й для цивільних теж, через блекаути. Росіяни як раз чекали зими, бо так краще тиснути ментально на людей.