Курськ мав статися набагато раніше, але ця палиця два кінці має: сержант спецпідрозділу К12 "Пчела" про наступ ЗСУ

Росія ніколи не зможе пробачити Україні свою поразку, каже Олександр Фесенко

Олександр Фесенко ("Пчела") служить у Збройних силах з 2020 року. Захищав Маріуполь, де отримав тяжке поранення ноги, пройшов "Азовсталь" і російський полон. Тепер він — сержант спецпідрозділу К12 і навчає молодих бійців вогневій тактиці.

Про те, що змусить Росію обміняти бійців "Азову" з полону, що дає Курська операція, про глибоко укорінену ненависть росіян до українців захисник розповів Telegraf UA у другій частині інтерв’ю у проєкті "Лінія спротиву".

Про бої у повному оточені, поранення, голод, полон у Маріуполі, онкозахворювання та людську стійкість читайте у першій частині інтерв’ю Олександра.

Ти або раб, або б’єшся

— Росія ніколи не зможе нам пробачити своєї поразки і того нахабства, що ми захищалися і зганьбили її на весь світ.

Якщо згадати історію, у росіян завжди домінувала сила. Коли хтось чинив їм спротив, вони всіх виріза́ли. Демонстрація своєї влади через приниження. Ми маємо всі шанси вирватися з лап цієї тварини та бути вільними.

Це історична манера соціального спілкування — між рабом і паном. Ти або раб і об тебе ноги витирають, або чиниш спротив і б’єшся. Люди просто повинні розуміти, що їм треба обрати: боротися та отримати шанс на свободу або здатися і бути приниженими ворогом.

На мою думку, з таким ворогом нема сенсу домовлятися. Якщо намагатися дружити з Росією — ти для неї будеш слабкий, а значить, тебе треба бити. Якщо ти не хочеш дружити з Росією, тебе треба знищити, бо ти загроза.

Є таке поняття, як ресентимент, яке чітко змальовує їхнє ставлення до нас. Це заздрість і ненависть до розвинутішого, компетентнішого, сильнішого суспільства. Жага помститися уявному ворогу за те, що він кращий. Ресентимент є визначною характеристикою моралі раба, адже свобода передбачає відповідальність за себе.

Є в українському суспільстві і "почекуни", які чекають Росію і не думають про наслідки. Дехто вважає, якщо росіяни нормально спілкуються, то вони добре ставляться, але вони можуть поспілкуватися і потім за спиною сказати "хохол тупой". А потім доньку твою ґвалтувати і вбивати, як це було в Бучі.

Що дає Україні операція у Курську

— Наступ у Курську дає Україні можливість звільнити полонених бійців "Азову", нацгвардійців, а також цивільних полонених. Ця ситуація дає переваги, сильну позицію, аби максимально ефективно звільнити людей, яких до цього ми не мали змоги витягти.

Але Курськ — це палиця, яка має два кінці. З одного боку — ми зможемо відволікти ворога від наших територій, змусивши його перекидати частини з Донецької чи Луганської областей і знищувати їх на марші. З іншого — якщо вони скажуть "Байдуже", то можуть скористатися моментом і піти далі на Дніпропетровщину. Вони можуть просто проігнорувати те, що на їхні території зайшли.

Операція у Курську показує, що Росію можна бити, а також демонструє, що не так вже вони будуть квапитися використати ядерну зброю. Взагалі, у них прописано: якщо хтось перетинає кордони Російської Федерації, це вже привід вдарити по цій країні ядерною зброєю.

Загалом, на мою думку, ядерна зброя це більше психологічний фактор, тому що всі сторони розуміють: щойно Росія використає таку зброю, то будь-яка країна, котра має таке ж озброєння, може вдарити по ній ракетою у відповідь. Може початися ядерна війна.

Вважаю, що Курськ мав статися набагато раніше. Якби це відбулось до Харківського контрнаступу, ще коли там резерви були, це значно підсилило б наші можливості на фронті. Треба більше таких ударів.

Ворог вчиться, і це проблема

— Війна — це мистецтво. Ти можеш думати, що супротивник — дурень, а наступного разу він тобі покаже протилежне. Ніколи до кінця не знаєш, що думає ворог. У нашому випадку він вчиться, і це проблема.

Ми теж маємо постійно вчитися нового, здобувати перевагу — технологічну або ідейну. Ми не маємо права навіть йти на рівні з ними, бо, якщо ми будемо на рівних, вони завдяки більшому ресурсу будуть нас випереджати.

Тому ми повинні завжди бути на крок попереду. Головна проблема у тому, що це дуже складно.

Потім ударами ми маємо змусити ворога відходити від нашої території, бити там, де вони не очікують, грати на їхній гордості. Гординя робить тебе найбільш вразливим.