Відставка Залужного, потреба в мобілізації та відхід з Авдіївки: топ-6 заяв з інтерв'ю Сирського

Читать на русском
Автор
941
Олександр Сирський Новина оновлена 29 березня 2024, 11:31
Олександр Сирський. Фото Колаж "Телеграфу"

Головнокомандувач ЗСУ розповів від чого залежить, чи вистоїть Україна

У лютому 2024 року президент Володимир Зеленський призначив Олександра Сирського головнокомандувачем Збройних сил України. Він замінив на цій посаді Валерія Залужного.

З часу призначення нового головкома минуло вже майже два місяці. За цей період було суттєво змінено керівництво Генштабу, а також помітні зміни відбулися на фронті. В інтерв'ю Укрінформу Сирський розповів про поточну ситуацію на полі бою, допомогу партнерів, мобілізацію та багато іншого. "Телеграф" зібрав найголовніші заяви головнокомандувача в одному матеріалі для зручності. Далі — пряма мова.

Відставка Залужного

У військових є один обов’язок – ми не обговорюємо наказів, ми їх виконуємо. Тож якщо у президента країни, верховного головнокомандувача, були причини для такої заміни, особливо під час активної фази війни, – це означає, що ці причини – вагомі.

Ми з Валерієм Федоровичем працювали пліч-о-пліч у найважчі часи від початку російського повномасштабного вторгнення, та навіть раніше. Працювали як одна команда. Бажаю йому успіху на новій і дуже відповідальній посаді.

Мобілізація 500 тисяч осіб — так чи ні

Після перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу Збройних сил ця цифра була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, але й про добровольців.

Треба зважати на те, що люди – не роботи. Вони виснажуються, фізично й психологічно, особливо в умовах бойових дій. Наприклад, ті люди, які прийшли до ТЦК у лютому 2022 року, потребують відпочинку та лікування.

Наразі ми переглядаємо чисельність певних частин, які не беруть участі у бойових діях, на підставі аудиту їхньої діяльності. Це дало нам змогу вивільнити тисячі військовослужбовців і спрямувати їх до бойових частин.

Хочу, зокрема, наголосити: ті громадяни, які приходять до війська за мобілізацією, не потрапляють відразу на фронт. За дуже спеціальними винятками, наприклад, коли у людини вже є бойовий досвід, переважна більшість цих осіб прибувають до навчальних військових частин та центрів. Кількість людей, які проходять таке навчання, на лютий поточного року становила 84 відсотки від загальної кількості мобілізованих. Лише після такого навчання їх можуть спрямовувати на доукомплектування військових частин для відновлення їхньої боєздатності.

На сьогодні вже запущений процес ротації військових частин на лінії фронту, що дає нам змогу повноцінно відновити боєздатність не лише техніки, а насамперед забезпечити відпочинок та відновлення наших військовослужбовців.

Для забезпечення цього процесу нам потрібні люди. Саме тому хотів би, щоб кожен чоловік призовного віку в Україні усвідомлював: від його волі та дій залежить, щоб Україна вистояла.

Бої за Авдіївку

Ми відвели свої сили з Авдіївки, тому що ворог мав суттєву перевагу в силах і засобах штурмових підрозділів. Через постійні бомбардування керованими авіабомбами цілісність нашої оборони була порушена, що дало можливість противнику поступово просуватись вперед. Також негативну роль відіграла недостатня кількість боєприпасів для нашої артилерії. Це не дало змоги в таких умовах вести ефективну контрбатарейну боротьбу. Тож, щоб уникнути оточення та зберегти життя людей, я ухвалив рішення вийти з Авдіївки.

На жаль, у ході цих боїв 25 українських військовослужбовців потрапили у російський полон. Це – війна…

Хочу сказати цим солдатам, якщо вони мене почують, їхнім родинам: ми нікого не забули і робимо все, щоб визволити цих військовослужбовців із ворожого полону. До цих зусиль повною мірою залучені як керівництво нашої держави, так і Головне управління розвідки Міністерства оборони та командування Збройних сил.

Варто також пам’ятати, що наступ на Авдіївку обернувся для ворога значними втратами, і про це навряд чи будуть розповідати у "російському" телевізорі. Лише у період з 10 жовтня 2023 року до 17 лютого 2024 року на Авдіївському напрямку російські загарбники втратили: 47186 осіб особового складу, 364 танки, 748 бойових броньованих машин, 248 артилерійських систем, 5 літаків. Сили оборони України від початку Авдіївської оборонної операції на цьому напрямку взяли у полон 95 російських окупантів.

Чи є загроза наступу РФ на Харків

Ми не можемо ігнорувати будь-яку інформацію про підготовку ворога до наступальних дій, тому вживаємо всіх заходів для адекватного реагування на таку ймовірність. На сьогодні проводимо великий комплекс робіт із фортифікаційного обладнання територій і позицій, встановлюємо комплексну систему загороджень, проводимо планування застосування наших військ у разі таких дій.

Ми вже маємо досвід бойових дій у Харківській області, нам вдалося "прорахувати" противника та звільнити значну частину Харківщини. Саме тоді відбувся масштабний обвал російського фронту. Якщо росіяни рушать туди знову, Харків стане для них фатальним містом.

Допомога західних партнерів

Ми дуже вдячні нашим західним союзникам, країнам НАТО, Євросоюзу та іншим партнерам за підтримку. Без такої підтримки, без постачання зброї, боєприпасів, засобів ППО, важкої техніки нам було б набагато важче воювати з підступним і потужним ворогом.

Ми були б ще більш вдячні, якщо б ця допомога надходила швидше і в достатній кількості. Варто визнати: ми не змогли досягнути більшого успіху під час Харківського наступу, тому що нам не вистачило ресурсів. Відсутність ресурсів та необхідної кількості боєприпасів дозволила росіянам глибоко закопатися в землю на півдні України, у Запорізькій області, і штурм цих позицій, без ефективної підтримки з повітря, вартував нам людських втрат та втрат техніки. Останній випадок – Авдіївка. Ми б, безперечно, зберегли ці позиції за наявності достатньої кількості насамперед засобів ППО та артилерійських снарядів.

Це – не претензія, а констатація факту. Я вірю, що наші союзники вже усвідомили, з ким мають справу в Росії, і дуже хотіли б бачити наш успіх у боротьбі з ворогом. Нам не вистачає зброї, все інше ми спроможні зробити самі. Ми вдячні нашим партнерам за кожен снаряд, за кожну тонну пального. Але для ефективного планування операцій нам потрібна передбачуваність такого постачання.

Поточна ситуація на фронті

Ситуація на фронті дійсно складна. Але на фронті вона й не буває іншою. Безумовно, кожний день вимагає від наших солдатів та офіцерів максимального напруження сил. Але ми не тільки стоїмо в обороні, а ще й кожного дня на різних напрямках самі просуваємось вперед. Останнім часом кількість повернутих нами позицій перевищує кількість втрачених. Ворогу не вдалося суттєво просунутися на стратегічних напрямках, його територіальні здобутки, якщо вони і є, то мають тактичне значення. Цю ситуацію ми контролюємо.

Варто визнати, що поточна обстановка на певних напрямках залишається напруженою. Російські окупанти продовжують нарощувати зусилля та мають чисельну перевагу в особовому складі. Вони традиційно не зважають на втрати і продовжують застосовувати тактику масованих штурмів. На певних напрямках щодоби підрозділи Сил оборони України відбивають по кілька десятків атак.

Досвід минулих місяців і тижнів свідчить, що ворог значно наростив активність авіації, застосовує КАБи – керовані авіабомби, які руйнують наші позиції. Крім цього, ворог веде щільний артилерійський та мінометний вогонь. Ще кілька днів тому перевага ворога по випущених боєприпасах становила співвідношення близько 6:1.

Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський не виключає, що ворог може піти у наступ у найближчі місяці – у травні чи червні. На це вказує і той факт, що путінська армія накопичила ракети, а також у неї з’явилося більше снарядів, через що руйнівні обстріли України почастішали.