Копати, щоб вижити: військовий інженер про нові реалії для ЗСУ
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 1072
![Телеграф](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428x240/7/75/5d2631ef-ec0b207230e4fc98e122e880a2766757.png?v=0575_1)
Україна переходить в режим окопної війни
Російські війська, окрилені "великою" перемогою в Авдіївці, посилюють атаки на українські позиції по всій лінії фронту. Аби вистояти у цих важких боях, Україна переходить у нову фазу війни, де головна задача — це копати. Фортифікації будуються на різних напрямках. А подекуди, не маючи іншого вибору, цим доводиться займатися й самим військовим.
Про шанси України вчасно звести ефективні зміцнення з "Телеграфом" поділився військовий інженер, старший викладач кафедри військової підготовки та підполковник запасу Сергій Тягай.
Російська "лінія Суровікіна" — чи справді неприступна?
Росіяни не гаяли часу й окопувалися на сході ще з 2014 року. Час дозволив їм створити потужну систему оборонних споруд. Велика протяжність, мінні поля, "зуби дракона", "лисячі нори", протитанкові рови та багатокілометрові траншеї — все нагадує такі відомі оборонні рубежі, як лінія Мажино, лінія Маннергейма та Західний вал.
Історія свідчить, що жодна з цих ліній не виявилася неприступною. Саме це дає українським захисникам надію на успішне подолання й "лінії Суровікіна" — російської системи укріплень, що простягається на сотні кілометрів на українському Півдні. Збудована ще у жовтні 2022 року, вона обіцяє стати викликом для майбутнього українського наступу.
Як ділиться з "Телеграфом" ветеран військової справи Сергій Тягай, так звана "лінія Суровікіна" мало чим відрізняється від укріплень Другої світової війни.
— Єдине, що використанням матеріальних засобів. Якщо згадаєте фільми про ті часи, то там все це наочно видно. Вони ставили протитанкові їжаки та надовби з бетону чи граніту. А зараз просто роблять такі конуси, які в народі ще називають "зуби дракона". Вони виконують таку ж роль як і їжаки та надовбі. Призначення всього цього — затримати на певний час на тій місцевості, аби уразити вогневими засобами, — каже військовий інженер.
![Фото кандидат військових наук, підполковник запасу Сергій Тягай](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/b/fc/a660059f-1ae750dedf5991f51cd608ec18267fcb.png?v=7509_1)
Чи складно прорвати таку лінію? Тут питання інше — який підрозділ її обороняє і який підрозділ їх прикриває. Тому якщо там буде сидіти один "солдатик з автоматом", то толку з фортифікаційної споруди буде мало. Лише сама лінія зупинити наступ не зможе. Зупиняють люди, які там знаходяться та тримають оборону.
Відповідно якщо там сидить певна кількість добре навчених людей, а позаду стоять вогневі засоби для ураження броньованих цілей, то "Лінія Суровікіна" відіграє свою роль дуже добре. Вона може істотно стримати наступ, завдаючи значних втрат.
![Фото схема батальйонного району оборони](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/7/9f/b19d356b-487aba1f38bdfa3273e13e35536889f7.jpg?v=7592_1)
З батальйонних районів оборони й складається лінія "Суровікіна". Вони з'єднуються між собою системами траншей та ходів сполучення, як по фронту, так і в глибину. Перед переднім краєм встановлюються міно-вибухові загородження, а на танкодоступних напрямках поєднуються з протитанковими загородженнями такими як "зуби дракона".
Що говорить історія?
Історія воєн знає багато прикладів будівництва масштабних оборонних рубежів, які згодом не виправдовували себе.
— Візьмемо до прикладу "Лінію Сталіна", яка будувалася в кінці 1930-х роках. Залізобетонні укріплення, озброєні кулеметами та гарматами, було збудовано перед війною вздовж Збруча та Дністра. Вони тоді будували бетонні споруди по три поверхи. Але жодна з цих ліній особливої ролі не зіграли. Все тому, що була мала кількість людей на обороні й не було прикриття вогневими засобами. Лінію Мажино німці взагалі просто обійшли та й все. Так, є факти, що деякі з таких ліній довго трималися, однак якщо надійного прикриття не було — зрештою їх просто випалювали, — каже Сергій Тягай.
![Фото Лінія Сталіна](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/1/10/e4601cdb-a8d2e2fc194f91dbd9986bb534c73101.jpg?v=7938_1)
![Фото лінія Мажино](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/f/02/911fff0b-ac4f89b171cea085b794145d39af902f.jpg?v=1328_1)
Наші військові знають, що різні типи цілей потребують різних засобів ураження. Для солдат зазвичай використовується кулеметний вогонь, а для техніки – артилерія. Мінні поля, наприклад, призначені в основному для затримки техніки на певний час. Коли ворожі танки зупиняються, щоб прокласти проходи, скупчуючись в одному місці, потрібно одразу накривати їх вогнем.
Українські укріплення будуються вдень і вночі
За словами знавця військової інженерної справи, російські оборонні лінії особливо не відрізняються і від тих, що Україна зводить на кордоні з Білоруссю та в Чернігівській області.
Щоб стримати російський наступ, Україна будує свою так звану "лінію Суровікіна". Ця система оборони складається з трьох рівнів траншей, танкових пасток, опорних пунктів та масованого замінування. Її розташування проходить поблизу Авдіївки, Лимана та Купʼянська. Найпотужніша лінія оборони — навколо Чернігова та Харківщини.
![Фото оборонні споруди та окопи в Україні](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/2/5b/e7b8b310-e140dfbf9cd4b73c71c2b2868a4585b2.jpg?v=1612_1)
Швидко та цілодобово, будуються укріплення також на Запоріжжі та Сумщині. Все для того, щоб надати відчуття безпеки цивільним та військовим.
![Фото оборонні споруди та окопи в Україні](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/9/32/f158de02-151be87b7799bf2392fae1b15996b329.jpg?v=1569_1)
Поряд з лініями зіткнення кипить робота: екскаватори риють траншеї та будують фортифікаційні споруди. Фронт більше схожий на будівельний майданчик, ніж на поле бою.
А в понеділок, 4 березня, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що на будівництво оборонних рубежів виділено майже 31 мільярд гривень, або близько 800 мільйонів доларів.
Зараз важливі звичайні окопи
За словами Сергія Тягая, фахівця з військової підготовки, Україні потрібен час, щоб доопрацювати систему оборонних укріплень.
Та він підкреслює, найголовніша фортифікаційна споруда для України зараз — це окоп. Нехтування фортифікаційними спорудами дорого коштувало Україні. Досвід 2014 року показав, що дуже багато втрат було саме через те, що на фортифікацію приділялося дуже мало уваги та ресурсів.
— Ніхто не хотів копати. Всі думали, що краще просто пересидіти десь під лісом чи залягти під ями. Але росіяни не дрімали. У Волновасі, наприклад, через це загинула ледве не ціла бригада. Люди не приділили достатньо уваги своїм фортифікаційним позиціям, — каже Сергій Тягай.
За його словами, елементарні фортифікаційні споруди – це є одиничні, парні окопи, окопи на відділення, взводні опорні пункти та батальйонні районні оборони. Взводні опорні пункти не є просто вогневим точками. Вони також обладнані для захисту особового складу. Там є перекриті щілини та бліндажі, які дають бійцям шанс укритися від ворожого вогню.
![Фото схема взводного опорного пункту ЗСУ](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/a/35/0d4e36e2-6a6c17e2117aeae0458c18c20c85a35a.jpg?v=7620_1)
За такою приблизною схемою будується наша лінія оборони. Саме ця кардинально відрізняється від ліній оборони РФ. Однак це лиш один з варіантів — схем дуже багато. Все буде залежати від місцевості та завдань.
Відомо одне: чим більше траншей та закритих вогневих споруд, а також людей з відповідними вогневими засобами, тим довше можна тримати оборону. Це аксіома, яка доведена на практиці.
— Авдіївка – яскравий приклад того, як добре обладнані українські опорні пункти роками стримували російський наступ. Коли ж боєприпасів стало не вистачати, щільність вогню знизилась, то оборона, на жаль, стала надалі неможливою, — каже знавець військової інженерної справи.
Як підкреслює стаття The Wall Street Journal, зараз солдатам у зоні бойових дій поблизу Авдіївки доводиться копати, окопуватися і будувати оборонні споруди самим. Наші захисники визнають, що бойові умови не залишають їм інших варіантів.
— І це правильно, будь-який командир дав би такі накази. А хороший завжди подбає про багаторівневу оборону. Ще у 2016 році ми обладнували три лінії оборони. На першій ми безпосередньо оборонялись, а на другій – постійно вдосконалювали фортифікаційні споруди. Це давало нам можливість затримувати противника, коли виникала потреба відступити на другу лінію. Оборона – це комплексна задача, — говорить Сергій Тягай.
Утім, складність в напрямку Авдіївки полягає в тому, що для побудови ефективних фортифікацій лише зусиль з боку "живої сили" замало.
Якими є шанси України швидко звести ефективні зміцнення
Час, необхідний для зведення оборонних рубежів, може значно відрізнятися.
— Наскільки швидко, залежить від ресурсу: скільки будуть виділяти техніки, яку техніку можна залучати за тих чи інших умов, де немає вогневого ураження. Адже якщо йде артилерійський вогонь, то використовувати техніку неможливо. Це надто ризиковано — людей одразу пошматує. Тому все робиться вручну. Коли ж обстрілу немає, то можна задіяти техніку. Це значно прискорює процес, адже машини будуть виконувати ту роботу, яка інакше лягла б на плечі людей, — каже Сергій Тягай.
Тобто, є різні фактори, які будуть впливати на виконання оборонних задач. Та попри на всі виклики, українські війська продовжують наполегливо зміцнювати оборону по всій лінії фронту. Адже надійні укріплення стануть ключовою перевагою у майбутньому контрнаступі та деокупації українських територій.
Швидкість та якість фортифікаційних робіт безпосередньо визначатимуть шанси ЗСУ на успіх у вирішальних боях з російським агресором. Тож для України копати окопи сьогодні означає рити шлях до перемоги завтра.