Блискуче і майже неможливо: військовий пояснив, як українські розвідники могли подолати 600 км по РФ для знищення літаків

Виконання цієї операції потребувало довготривалої підготовки

Після оприлюднення Головним управлінням розвідки Міноборони України деталей успішно проведеної операції зі знищення стратегічних бомбардувальників Ту-22М3 на аеродромі "Сольці" в Новгородській області РФ, у багатьох виникли питання: як нашим військовим вдалося подолати таку відстань ворожою територією і виконати надскладне завдання. Ба більше, деякі любителі пішого туризму засумнівалися у тому, що це можливо.

"Телеграф" з'ясовував, наскільки складним був шлях розвідників і якої підготовки потребував.

Відомі факти та припущення

Згідно з даними ГУР МО, у серпні 2023-го розвідувальна група на чолі з полковником Олегом Бабієм подолала пішки понад 600 км територією Росії, щоб знищити Ту-22М3 і вивести з ладу ще два літака.

Ймовірно, йдеться про події на аеродромі "Сольці", по якому 19 серпня, за даними Міноборони РФ, був завданий удар безпілотником "коптерного типу".

Повертаючись на підконтрольну Україні територію, група потрапила у засідку і вступила в нерівний бій з військовими ЗС РФ. Прикриваючи відхід бойових побратимів, 30 серпня Олег Бабій зазнав смертельного поранення і загинув. Військового посмертно нагороджено званням Героя України та присвоєно орден "Золота зірка".

Після оприлюднення інформації про марш-кидок у 600 км, в групах, присвячених пішому туризму, розгорілися обговорення ймовірного маршруту розвідників, після чого дописувачі дійшли думки, що версія з походом є маловірогідною.

Зокрема, зазначалося, що шлях у 600 км з легким наплічником і без необхідності уникати небажаних зустрічей з силовиками, мав зайняти щонайменше 10 діб. Враховуючи, що групі потрібно було йти манівцями і нести на собі не лише амуницію та запаси їжі, а й необхідне спорядження для диверсії — ймовірність дійти до пункту призначення суттєво знижується.

Втім, це завдання стало б значно простішим, якби українські військові проникли на ворожу територію через кордон з Естонією. Таким чином розвідникам вдалося б скоротити шлях до 267 км уздовж доріг, а коли навпрошки — то й до 200.

Альтернативним варіантом виконання цього завдання могло б стати використання так званих "сплячих агентів" з числа завербованих українськими спецслужбами місцевих жителів або ж українських агентів, що проживають в РФ під прикриттям.

Водночас, той факт, що між влаштуванням диверсії і загибеллю Олега Бабія минуло 11 діб, опосередковано вказує на те, що група дійсно пересувалася ворожою територією пішки.

ГУР у дії

Після двох років повномасштабної війни з РФ сумніватися у винахідливості і спроможності українських спецслужб не доводиться, каже офіцер ЗСУ, керівник благодійного фонду "Мир і Ко" Мирослав Гай.

За словами військового, аби зрозуміти рівень, на якому працює ГУР та СБУ, варто пригадати інші успішно проведені операції на ворожій території.

"Затримання вагнерівців, наприклад. Їх завербували, перевезли в Білорусь, розселили у готелі… І все це робилося дистанційно. А чого вартий підрив вибухівки на Кримському мосту? Вантажівка в'їхала з боку Російської Федерації. Уявіть собі, який повинен бути рівень планування і підготовки: автівка на російських номерах, нашпигована вибухівкою, місцевий водій, прохід всіх блокпостів і вчасний підрив саме там, де буде завдано найбільше ураження конструкції.

Тому стосовно саме ймовірності проведення операції на летовищі у Новгородській області у мене сумнівів нема. Інша річ — як вони подолали цю дистанцію, як пройшли повз систему безпеки на аеродромі і як повернулися назад", — зазначає Мирослав Гай в коментарі "Телеграфу".

Військовий поділяє скептицизм щодо пішого походу на 600 км вглиб території РФ. За його словами, подорожуючи довкола Чорного моря 2012 року, він особисто проїхав автостопом по Росії тисячі км, після чого в'їхав до Грузії і повернувся в Україну через Туреччину. Ночувати доводилося в наметі або ж будинках місцевих жителів, а харчуватися — горіхами.

Хоча й за тих часів подібні подорожі були нелегкими (по завершенні війни з Грузією в РФ проводили антитерористичні заходи, на дорогах було багато блокпостів для перевірки документів водіїв), особливими складнощами вони не супроводжувалися, згадує Мирослав Гай. Однак уявити, що група чоловіків зі спорядженням долає такий шлях і залишається непоміченою 2023-го, досить складно.

"Якщо у них був автомобільний транспорт, документи прикриття, цивільний одяг і вони володіли місцевою мовою на рівні (а то й краще) за місцевих, звісно, така операція мала б набагато більше шансів на успіх.

Навіть якщо долати понад 40 км щодня, рано чи пізно ви почнете викликати підозри у місцевих і ФСБ. У часи, коли за кілька тисяч доларів можна придбати "Жигулі", подолання такої дистанції зі спорядженням пішки просто не є доцільним", — каже Мирослав Гай.

Версія з проникненням на територію РФ з боку Естонії має право на існування, хоча й маловірогідна, вважає віськовий. Теоретично, у європейців досить причин йти назустріч українським спецслужбам.

За словами Мирослава Гая, достеменно відомо, що саме росіяни стояли за численними підпалами і підривами складів з боєприпасами в Чехії та Болгарії. Крім того, Кремль причетний до отруєння цілої сім'ї болгарських бізнесменів, які займалися виготовленням озброєння (в тому числі для України).

"З огляду на безкарність російських спецслужб, з боку країн ЄС було б логічно допомогти нам, але навряд чи європейці ризикнуть піти на пряме сприяння диверсіям на території РФ. Водночас, я впевнений, що на території Росії, Європи, США та інших країн є велика кількість людей, які співчувають Україні і ненавидять режим Путіна. Вони готові допомагати нам. Не кажучи про кадрову агентуру ГУР за кордоном", — каже військовий.

Враховуючи, з якою частотою і ювелірною майстерністю останнім часом проводять операції в окупованому Криму та самій РФ, можна припустити, що українські спецслужби, дійсно, мають там розгалужену мережу агентів, які займаються розвідкою та підготовкою для майбутніх вилазок наших військових в глибокий тил ворога.