Українські біженці відповіли Дудю на три тези російської пропаганди

Читать на русском
Автор
5420
Українці охоче ділилися своїми переживаннями після побачених жахів війни
Українці охоче ділилися своїми переживаннями після побачених жахів війни

Наші громадяни наголошують — будь-яке твердження про утиск російськомовних в Україні є брехнею

Відомий російський журналіст Юрій Дудь присвятив новий випуск своєї програми на YouTube спілкуванню з українськими біженцями. Багато його співрозмовників розвінчали деякі з міфів російської пропаганди, якою телебачення країни-агресора апелює досі, навіть на 48-й день війни.

Ролик було опубліковано на авторському каналі Дудя у вівторок, 12 квітня.

Надійне джерело новин про війну – підпишись на наш Telegram

Міф 1. "Армія Росії обстрілює тільки військові цілі"

Нісенітницею називає подібне твердження харків’янин Юрій. Він бачив, на що російська авіація перетворила його рідне місто, і не збирається потурати фейкам, які поширює Кремль.

"Ну як можна бомбити лише військові об’єкти, якщо знесли фактично дві третини Харкова? — риторично запитує чоловік. — Причому постраждали найбільше спальні райони. Чому? Тому що їх легше було обстріляти з тих же "Градів", "Смерчів" тощо. Били по околицях — абсолютно спокійні спальні райони — Салтівка, Північна Салтівка, ХТЗ, Горизонт. Звичайні спальні райони, живуть роботяги, там ніяких військових об’єктів немає і не було близько. Вони перетворилися на руїни та згарище".

Міф 2. "Україна обстрілює сама себе, щоб звинуватити у цьому росію"

На думку того ж Юрія, подібні твердження неможливо сприймати всерйоз. Він навіть не уявляє, наскільки мало критичного мислення має бути у людей, які вірять у такі заяви.

«Як можна обстрілювати свій народ? Своїх співгромадян? Це нонсенс! І жодних ось цих вигадок — що ми самі себе розстрілюємо!" — каже Юрій.

Він характеризує такі "новини" як "повний нонсенс і марення", у своїй додаючи, що розуміє, у яких може бути причина їх появи.

"Може, тому, що в Росії такі речі практикувалися? У тому ж Волгодонську були такі випадки наприкінці 90-х і на початку 2000-х, — нагадує Юрій. — Але я не хочу влазити в російські нетрі історії. Я точно відповідаю за нас і нашу Україну. Нас ніхто з наших військових не бомбив, не бомбардує і це взагалі на голову не налазить".

Міф 3. "В Україні притісняють російськомовних людей"

Це питання так чи інакше порушило одразу троє людей — усе той же харків’янин Юрій, ще одна його землячка Христина та вчителька Лілія, яка часто бувала у Бучі та інших населених пунктах передмістя Києва.

Юрій стверджує, що все життя говорив російською, тим більше, що Харків є одним із найбільш російськомовних міст України. При цьому йому нічого не заважає розмовляти і розуміти українську, проте він вибирає ту мову, яка більш зручна у спілкуванні.

Згодна з тим, що ніхто ніколи не забороняв говорити російською і Христина.

"Абсолютно немає жодного обмеження. Ніхто й ніколи. Мені ось тридцять років, і мене ніхто і жодного разу ні в чому не утискав абсолютно. Ми в сім’ї — мама з Черкаської області, говорить українською, тато з Харкова, і розмовляє російською — розмовляємо як зручно", — каже дівчина.

За словами Лілії, вона також використовує російську мову для спілкування, бо тато був росіянином, а мама українкою. І жодних утисків ніколи не було. Тому подібна інформація — лише чергова вигадка кремлівської пропаганди.

Тим часом російські журналісти та політики продовжують працювати над розповсюдженням фейків. Наприклад, в Україні впевнені — Росія спробує "повісити" свої страшні звірства в Маріуполі на українських захисників. І це при тому, що саме авіація Росії вже який тиждень прасує і порівнює місто із землею.

У Зеленського вважають, що зараз, під час повномасштабної війни, за агресію відповідають не лише російські солдати, а й пропагандисти, які розпалюють ненависть серед звичайного населення.