Про ситуацію на фронті, бійців КНДР на боці Росії, Трампа та сенс війни - інтерв'ю з розвідником, Героєм України

Трамп — це ризики для Росії, як Кремль застосовуватиме військо КНДР, важелі впливу на Путіна та за що воює українська нація — про це Віталій ("Десна") Литвин, Герой України, командир дивізіону артилерійської розвідки ОАБр Нацгвардії України, майор, що захищає Україну з 2014 року, розповів в інтерв'ю "Телеграфу" в межах проєкту "Лінія спротиву".

Війна — крайній прояв політики

— Ми знаходимось на складному етапі війни. Інтенсивність бойових дій дуже висока. За останні місяці ворог захопив більше територій, ніж за останні півтора року. Війна змінюється. Застосовується цілий калейдоскоп озброєння: FPV-дрони, крилаті ракети, корабельна артилерія, балістика, С-300, РСЗВ тощо. Озброєння постійно модернізується, роботизується. Як в перегонах — у росіян розвідувальні та ударні дрони, у нас на противагу — РЕБи. Ми починаємо глушити їх на певних частотах, а вони опускаються і піднімаються. Ворог робить багато кроків, які матимуть наслідки через три, чотири місяці або пів року.

Війна — це крайній прояв політики. Політика у всьому. Геополітичні процеси будуть впливати на нас. Україна є зоною економічної цікавості двох великих країн — Китаю та США. Обидві за вплив на наші території не б’ються своїми руками.

Трамп — загроза для Росії

— У РФ така сама невизначенність з політикою США, як і в нас. Росія бачить Трампа, як людину, що підтримує їх і схилить військово-політичне керівництво України до перемовин на умовах Москви. Усі очікують, що Трамп зателефонує Путіну, той скаже "я не готовий слухати твоїх пропозицій" або "ми забираємо території", і все. Трамп розумітиме, що він нічого не зробив, відправить авіаносну групу у Чорне море, дві десантно-штурмові дивізії США на Покровський напрямок. Вони думають, що це може бути так, але ніхто не розуміє, як це може бути насправді. Трамп може ухвалити будь-яке рішення, і воно може бути раптовим для Росії, для Китаю, для нас, для Європи й для всього світу.

Як Кремль буде використовувати солдатів КНДР?

— Точна кількість бригад КНДР постійно різниться (умовно 4 бригади). У наших підрозділах розвідки є більш детальна інформація, які це підрозділи та що від них очікувати. Думаю, їх будуть використовувати саме на території Росії, щоб підсилити кордони й не допустити повторення Курську. Поки Росія використовує підрозділи Північної Кореї, як прикордонників, свої боєздатні частини вона відправляє на тимчасово окуповані території: Запорізький напрямок, Покровський, Часів Яр, Лиманський та Куп’янський. Таким чином вони можуть звільнити додаткові сили й перекинути їх у більш активні райони ведення бойових дій. Це надасть ворогу додаткові підрозділи, які будуть штурмувати наші позиції.

Україні допомагає Південна Корея, бо розуміє — КНДР набереться досвіду і може зробити якісь військові дії проти них. Тут важливе розуміння наших партнерів, що ми воюємо не тільки з РФ, а тепер і з КНДР. Наразі бачимо, як міжнародна спільнота сприйняла їх присутність на Курщині. Поступово Росія зможе вводити їх і на територію України. І це точно так можуть дозволити.

Росія, поки бореться з Україною, не атакує інші держави

— Зараз багато країн виділяють кошти на розроблення новітніх зразків озброєння для своєї армії, бо бачать, як треба протидіяти, наприклад, БПЛА"Шахед". Він дешевий, і витрачати на нього дороговартісні ППО-ракети недоцільно. Ми спілкуємося з військовими на базах інших країн, де вони проводять навчання. Всі цікавляться: як відбуваються бойові дії, як росіяни застосовують дрони, як ми їх використовуємо, як працює західна техніка, чи ефективні мобільні групи? Звучить багато запитань, бо в України є великий досвід. Як ми цим досвідом скористаємось — наша "монета", якою ми платимо країнам за озброєння.

Підтримуючи Україну, партнери розуміють, що забезпечують свою безпеку. Поки Росія бореться з нами, вона не воює з іншими країнами. Їй теж важко, у неї великі втрати за останні місяці.

Як тиснути на Москву?

— Впливати на ворога можна тільки силою: нарощуванням військового потенціалу, виробництвом сучасних технологій, протидією засобам розвідки, БПЛА, вступом у НАТО. Західним лідерам потрібно ухвалювати непопулярні рішення — дозволити Україні бити їх зброєю вглиб РФ. Що може підкріпити нашу ППО, це допомога наших партнерів, наприклад, Польщі, яка буде збивати ракети, що пролітають над нею (і вони їх не збивають) і які летять над західною частиною України. Тоді ми зможемо ті засоби ППО передислокувати ближче на північ та південь і прикривати наші міста тут.

Розвиток Росії та Китаю не є вигідним для США. Так ми маємо дві сили, які розуміють, що багато питань буде вирішуватись на полі бою в Україні. Поки РФ втрачає в ціні на нафту, її продають Норвегія, Америка, Канада. Світ розуміє, що США можуть покласти забезпечення України озброєнням на ЄС, чи інших країн — членів НАТО. Є ризик, що Штати стануть виділять менше коштів і, знову ж таки, перекладуть це на Євросоюз.

За що воює Україна?

— Ми воюємо за змогу теплих тіл гріти один одного. Ми віддаємо за це життя, найкращі роки. Я на війні 10 років, багато не побачив світу, не відчув гарних емоцій, але я відчував багато, багато чого прожив і пізнав на війні разом з побратимами, з якими я розділяв патрони і їжу. Змогу ділитись одне з одним теплом дають нам Сили оборони України, які стоять на ґрунті нашої культурної ідентичності, історії. Ми воюємо за весь цей комплекс, за наших дітей, які втратили батьків, воюємо за Максима Кривцова, за тисячі незнаних нами воїнів, похованих тайкома. Це війна за нашу державу, за себе, за кожного з нас, за демократію, за майбутнє, за морально-етичні принципи всього світу. Ми боремось з тероризмом, найбільшою агресією за всю історію цивілізації.

Щоб моя віра була гранітом

Смерть

— Я втрачаю побратимів, у яких є діти, і я не знаю, як дивитися в очі цим дітям. Вони втратили своїх батьків, вони вже їх не побачать. Останній побратим, який у мене загинув, "Воха", Володимир Іващенко, у нього народилась донька вже після його смерті. Ця дівчинка навіть не знатиме свого батька. Ми підтримуємо сім’ї загиблих побратимів. Мій головний сержант Ілля Жеведь відвів сина полеглого Максима Кирпи у перший клас, тому що його батько це вже не може зробити. Кожного дня народження ми даруємо цим дітям подарунки. Велика гордість за матерів, за дітей, які знаходять сили жити. Не можна забувати подвиг найсильніших громадян, які загинули.

Спокій

— Для мене спокій — це можливість приймати смерть. Я не боюся загинути, але я дуже хочу жити. Зараз я стараюся робити все так, щоб, коли прийде мій час, я розслабився і міг спокійно померти й не було про що жалкувати. На початку повномасштабки по нас стріляв танк, ми, 12 розвідників, хотіли штурмувати роту противника, я думав, що цей танк мене вб’є, я тоді розслабився секунд на 20, пам’ятаю свій стан: максимальне умиротворення, розслабленість і… згода з ситуацією.

Сенс життя

…Щоб моя віра була гранітом. Є три слова, які характеризують наш час: війна, смерть і життя. Війна, тому що ми воюємо, смерть, бо ми боремось і втрачаємо людей, побратимів, близьких, і життя, воно наприкінці списку, а не посередині. Зараз ми проживаємо своє найкраще життя — таке змістовне і глибоке, ми знаємо, навіщо воно і для кого. Життя завжди попереду.

Свобода

— Попри війну, я не відчуваю обмежень свободи. Я відчуваю свободу, волевиявлення у всьому, свободу розуму, свободу від усіх оков суспільства і навколишнього середовища — змога боротися за своє існування. Війна — це духовна правда перед самим собою. Вона показує багато правдивих облич людей, країн.