Міна влетіла в окоп — двоє без ніг і двоє "200-х": боєць на протезі встановив рекорд у Шварценеггера і піднявся на Говерлу

Житель Чернігова, 36-річний Євген Смага, до повномасштабної війни вів розмірене життя: займався родиною, працював у транспортному бізнесі. Коли окупанти впритул підійшли до його міста, чоловік добровільно мобілізувався і став на оборону рідного краю.

Втім, прослужив боєць недовго: вже в березні 2022-го Євген отримав важке поранення і втратив ногу. Після цього життя чоловіка змінилося докорінно. Ні, військовий не закрився в собі після травми, як можна було б припустити. Навпаки, Євген став зіркою спорту і вже встиг встановити рекорди, які не до снаги навіть людям без травм. Своєю історією воїн поділився з "Телеграфом".

Замість керма автомат

2006 року Євген був призваний на строкову службу, а потім вирішив залишитися в армії, підписавши контракт з Внутрішніми військами. По закінченні контракту чоловік повернувся до цивільного життя, зайнявся пасажирськими перевезеннями і працював водієм до самісінького початку широкомасштабного вторгнення. Власне, "велику" війну Євген зустрів прямо в рейсі.

— 24 лютого 2022 року я виконував крайній свій рейс з Києва до Семенівки (місто в Чернігівській області. — Ред.). Та до Семенівки я не доїхав, оскільки вона розташована недалеко від кордону, а ворожі війська вже зайшли на територію України, — згадує військовий.

Без вагань чоловік змінив кермо на автомат і вступив до лав ЗСУ добровольцем.

— Після першого танкового бою на Чернігівщині, який тривав близько чотирьох годин, я пройшов по району, де мешкаю, подивився на пошкодження і прийняв рішення, що буду важливіший при захисті України. Тому з сусідом добровільно пішов у військкомат, — розказує боєць.

Чоловік зізнається, що зробив такий вибір в умовах, коли вибору, власне і не було.

— Що тут скажеш… Або сидіти і чекати, коли прийдуть незвані гості і тебе вб'ють у себе вдома, чи йти захищати дітей, сім'ю, батьків. Тут вибір невеликий. Ми нікого не кликали, нам чудово жилося і без "визволителів". Вони вбивали дітей, жінок ні за що, ні про що, тому ми маємо оборонятися, — підкреслив військовий.

Євген потрапив в механізований батальйон 1-ї окремої танкової бригади ЗСУ і захищав околиці рідного Чернігова: готував позиції, разом з побратимами відбивав атаки ворожих ДРГ.

— А ті ДРГ, що тоді заходили на Чернігівщину, можу сказати точно: це були підготовлені спеціалісти, — каже боєць.

Отямився без ноги

Послужити довго Євгену не вдалося: 14 березня 2022 року під час боїв за Новоселівку під Черніговом він отримав поранення.

— Першу половину дня, як завжди, ми готували позиції. Потім ближче до обіду присіли перекусити. Як поїли, вийшли далі готувати позиції, і аж раптом почався щільний мінометний обстріл. Він тривав недовго, хвилин 20-30, але, я отримав важке поранення, — пригадує боєць.

Прямо в окоп до чоловіка залетіла 120-мм міна.

— Вона зачепила одразу п’ятьох чоловік. Я і ще один молодий хлопець залишилися без нижньої лівої кінцівки, двоє "двохсотих" на місці одразу і один помер через два місяці вже в лікарні, адже було серйозне поранення в голову, — каже співрозмовник.

Майже одразу після поранення військовий втратив свідомість, тому як його рятували і витягували з поля бою побратими, Євген не пам’ятає.

— Вже в лікарні я почав трохи приходити до тями. Мене запитали прізвище, ім’я та по-батькові, групу крові, а потім вкололи снодійне і одразу повезли в операційну. Прокинувся я тільки через дві доби, — згадує Смага.

Отямився чоловік вже без лівої ноги.

— Тоді був дуже великий наплив поранених, тому, як мені здається, у лікарів стояло одне завдання — врятувати мені життя. Якщо б не було черги в 30 чоловік, яких треба оперувати прямо зараз, саме в цю секунду, то, можливо, зі мною було б якось по-іншому, але вже сталося як сталося, — розмірковує боєць.

Загалом чоловік пережив вісім важких операцій включно з реампутацією.

— Постійно ці наркози були, і коли відходиш від них, то нема навіть сил ложку в руках тримати. Та я раніше думав, що вісім операцій це багато, а коли почав з хлопцями спілкуватися, то дізнався, що по 17-27 операцій хлопці перенесли. Мої операції порівняно з тим, що вони перенесли, це взагалі ніщо, — запевняє військовий.

Через всю Ісландію на протезі

Отримавши протез, вже за місяць чоловік навчився на ньому впевнено ходити, а далі для Євгена почалося абсолютно нове життя у спорті.

На протезі військовий перетнув Ісландію, пробіг 10 кілометрів в марафоні у Вашингтоні, подолав 20-кілометрову дистанцію в Брюсселі і з іншими ветеранами встановив світовий рекорд на змаганнях зі стронгмену Arnold Classic Europe в Мадриді. Тоді вісім чоловік за 30,6 секунд протягнули канатом в упорі сидячи на 20 метрів чотири вантажівки вагою 35 тонн!

Та, мабуть, більш за все Євгену запам’ятався благодійний похід на протезі на Говерлу, коли п’ятеро ветеранів без кінцівок, окрім спорядження, понесли в своїх рюкзаках в гори ще по 10 кілограмів піску кожен.

— Ідея була в тому, що при зборі кожного мільйону один кілограм піску кожен учасник походу висипає. Ми зібрали 10 млн гривень і розподілили по 2 мільйони на п’ять підрозділів, придбавши те, в чому була потреба, — пояснив військовий.

Чоловік сам дивується, звідки знайшов у собі сили вести таке активне спортивне життя після важкого поранення

— Вже на третій день після того, як розплющив очі після операції, я сказав хлопцям, що буду спортом займатися, стрибати, скакати, літати кругом і ви ще згадаєте мої слова. І саме так і сталося. Просто спорт — один із найдієвіших видів реабілітації ментального і фізичного здоров'я. Фізичне навантаження переключає тебе з ментального навантаження. Ну ось дивіться, голова чимось забита, погані думки — трохи позаймався і вже відчуваєш себе красунчиком, — каже боєць.

Нині Євген отримав державний грант і готується до відкриття власного бізнесу. Чоловік мріє побудувати автомийку з кав’ярнею, адже в районі Чернігова, де він мешкає, всі подібні об’єкти були знищені окупантами.

— Після протезування я повернувся додому і почав працювати в таксі, щоб заробляти гроші і не сидіти без діла. І якось в один прекрасний момент вирішив машину помити, а в районі, де проживаю, нема автомийки. Так і з’явилася ідея. Маю надію, що в найближчому майбутньому хоча б частину цього бізнесу я запущу, — ділиться планами ветеран.

Та найбільша мета чоловіка, звісно ж, перемога України.

— Захищати свою територію завжди і правильніше і легше, аніж атакувати, забирати, загарбувати чужу територію. Ми захищаємо своє, і ми нікому нічого не віддамо. Жага до життя, до свободи — це основні речі, які мотивують кожного з нас і підсилюють. Ми не можемо відступити ані на крок назад, тому що за нашими спинами наші рідні, близькі, діти, жінки, дружини, батьки. Як ми можемо це зробити? Ніяк. Тільки вперед, — резюмував Євген Смага.

Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.