Відомий націоналіст, дисидент та автор назви "бендеромобіль": все, що відомо про загиблого на фронті Миколу Коханівського (фото)

Брав участь у подіях, що лягли в історію становлення української державності

Сьогодні, 10 червня, стало відомо про те, що на фронті загинув відомий український діяч, націоналіст, командир батальйону ОУН Микола Коханівський. Останній бій прийняв на півночі Харківщини, поблизу Вовчанська. Йому було 53 роки.

"Телеграф" зібрав для вас інформацію про те, чим був відомий Коханівський та які вчинки прославили героя. Він був затятим та безстрашним, пишуть у соціальних мережах ті, хто знав Коханівського особисто.

Микола Коханівський

Народився 25 травня 1971 року, у Приазовську Запорізької області. Примітно, що активний український діяч та націоналіст до 32 років розмовляв російською, проте потім перейшов на українську мову. Коханівський брав активну участь у революційних подіях, що лягли в історію становлення української державності.

Зокрема, у 2004 році брав участь у Помаранчевій революції. У повторному другому турі президентських виборів 2004 року став головою виборчої комісії в Єнакієвому, де забезпечував порядок та не допустив фальсифікації представниками Януковича.

Коханівський брав участь у відзначенні Дня створення УПА 14 жовтня 2005 року, а пізніше того ж року долучився до голодування біля адміністрації президента. Тоді активісти таким чином виступали проти набуття чинності так званої політреформи, яка змінила президентсько-парламентську форму правління в Україні на парламентсько-президентську.

У 2007 році Коханівський вперше на Софіївський площі запалив Повстанську ватру на честь Дня народження Романа Шухевича 30 червня 2007 року. У 2008 році почав боротьбу з пам'ятниками-ідолами радянського режиму.

Першим в Україні розбив у Києві пам'ятник комуністичному діячу, одному з організаторів ВЧК та Голодомору в Україні Григорію Петровському, за що на Миколу Коханівського було заведено першу кримінальну справу.

У 2009 році пошкодив пам’ятник Леніну на Бесарабській площі в Києві, за що на нього відкрили другу кримінальну справу. Кілька днів Коханівський провів у Лук'янівському СІЗО.

У 2010 році на Коханівського було заведено вже третю кримінальну справу. Причиною став конфлікт з помічником тодішнього міністра освіти українофоба Дмитра Табачника, який мав нахабство проявити зневагу до української мови. Цього разу дисидент провів у СІЗО вже кілька тижнів.

Вже наступного року Коханівський створив та очолив громадську ініціативу "Комітет Визволення Політв'язнів", яка ставила собі за мету визволити всіх політичних в'язнів режиму Януковича. Того ж року, у 2011, Коханівський вступив до лав ОУН, прийнявши присягу на вірність Україні.

Примітно, що назву машини "бандеромобіль" вигадав саме Коханівський.

Революція Гідності

Звісно, що така історична подія як Революція Гідності не пройшла повз Коханівського. До початку Майдану Коханівський разом з моральними авторитетами Української Нації Степаном Хмарою, Левком Лук'яненком та іншими закликав українців виходити на протест 22 листопада 2013 року. З першого дня він брав участь у революційних подіях.

У січні 2014 встановив намет на Хрещатику та створив Першу Київську сотню ОУН ім. Євгена Коновальця. Був учасником боїв на Грушевського та Інститутській, в тому числі 18—19 лютого 2014 року на Майдані Незалежності. Загалом під час революції був поранений 8 разів.

Коли 24 лютого 2014 року Верховна Рада України проголосувала за постанову 4202, яка звільняла всіх політв’язнів, комітет очолюваний Миколою Коханівським, виконав всі поставлені перед собою завдання.

Участь в АТО

З початком російсько-української війни на Сході на базі Першої Київської сотні ОУН ім. Євгена Коновальця розпочав формування боєздатного підрозділу для захисту суверенітету та Незалежності України.

23 травня 2014 року сотня ОУН під проводом Коханівського долучилася до батальйону "Азов". Підрозділ бійців сотні брав участь у визволенні Маріуполя.

31 липня 2014 року "Батальйон ОУН" вирушив на фронт. У складі "Правого сектора" батальйон зайняв щойно звільнене село Степанівку на Донеччині.

Буквально за два тижні, батальйон "ОУН", остаточно отримавши назву "Добровольчий батальйон ОУН", як самостійна бойова одиниця увійшов до села Піски Донецької області й тримав оборону аж до 2016 року. Зокрема, у грудні 2014 року бійці батальйону, в складі 93-ї бригади, зайняли метеостанцію Донецького аеропорту.

З 31 грудня 2014 і по 24 січня 2015 Коханівський особисто керував бійцями Добровольчого батальйону ОУН у захисті Донецького аеропорту, а саме метеостанції.

Після повалення режиму Януковича і початку АТО, Коханівський обурювався тим, що в Україні продовжують діяти російські організації. Зокрема, у 2016 році не погоджуючись з тим, що в час російсько-української війни в Україні московські фінансові структури заробляють гроші й тим самим фінансують російську агресію проти нашої держави, на знак протесту ініціював регулярні масові акції прямої дії щодо московських фінансових установ.

Влітку того ж, 2016, року Добровольчий Рух ОУН, очолюваний Миколою Коханівським, зупинив "мирну ходу" Московського патріархату на Київ, вважаючи МП прямою агентурою ФСБ Росії. У цьому ж році на Коханівського була заведена вже четверта кримінальна справа.

У 2017 році Коханівський вже мав п'ять відкритих кримінальних справ. Як зазначається, в результаті провокації з боку позаштатних працівників поліції та їхнього нападу на дружину Коханівського.

В рік президентських виборів, у 2019, Коханівський збирався балотуватися у президенти, проте не подолав заставу у розмірі 2,5 мільйона гривень.

У 2020 році Шевченківський районний суд м. Києва оголосив вирок Провіднику Добровольчого Руху ОУН Миколі Коханівському по справі погрому російських банків. Його визнали винним, та присудили два роки обмеження волі з відтермінуванням в один рік.

Повномасштабна війна

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну Коханівський відправився на фронт, добровольцем. Фактично він очолював Добровольче формування територіальної громади міста Києва ОУН, яке було частиною тероборони Голосіївського району. Проте зі своїми хлопцями на початку воював у Донецькій області, а тоді й на інших напрямках.

На початку Великої війни, Коханівський в інтерв’ю виданню Gazeta.ua зазначав:

"Влада має інтенсивніше розбиратися з п'ятою колоною. Давно треба заборонити Московський патріархат. Олігархи повинні сидіти за ґратами. Хороший приклад – арешт Медведчука. Але цього замало. Усіх, хто роками грабував країну, представників ОПЗЖ і промосковських партій треба зачищати з політичного поля держави. Корупція також має бути поборена. Але найголовніше – знищити проросійські сили. У цьому влада недопрацьовує. Помірковано ставиться до внутрішніх ворогів нашого народу. Це велика помилка. Весь час карали, саджали за ґрати націоналістів, а не тих, хто виходив 9 травня з колорадськими стрічками. Тепер ніби нарешті розвиднілося".

У загиблого героя Миколи Коханівського залишилася дружина Катерина. Позивний Миколи був — "Буревій".

Нагороди Миколи Коханівського

• Знак народної пошани "Орден Єдність та Воля" (номер 23, від 2014 року)
• Медаль Степана Бандери / 100-річчя провідника ОУН (2015 рік)
• Бойова відзнака Добровольчого Батальйону ОУН (2016 рік)
• Медаль УПЦ КП "За жертовність і любов до України"

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав про те, що на фронті загинув відомий військовий фотограф Арсен Федосенко. Він фільмував злочини росіян та жахи війни з початку повномасштабного вторгнення.