Нога висить на жилах, а він кричить "Дайте цигарку": історія волонтера, який робить бандеромобілі

На початку широкомасштабного вторгнення РФ відома пропагандистка Ольга Скабєєва лякала росіян теленовинами на кшталт: "В Ровенской области наладили производство бандеромобилей по образу и подобию террористов ИГИЛ". Ватажком "терористів" виявився гаражний майстер, 35-річний житель Радивилова Олександр Вихованець.

Він знайшов своє покликання у волонтерстві і разом з товаришами переобладнав і відправив на фронт сотні пікапів, які жартома називають "бандеромобілями". Під час однієї з поїздок на фронт, у жахливій ДТП чоловік втратив кінцівку, але ентузіазму йому не бракує, тож Олександр продовжує займатися волонтерством навіть на протезі. Своєю історією він поділився з "Телеграфом".

Волонтерське покликання

До початку широкомасштабного вторгнення Олександр працював на заводі, займався електричною проводкою для двигунів.

24 лютого 2022 року почався для чоловіка як звичайний день, тож він навіть збирався везти дітей до школи.

– Я прокинувся вранці, заварив кави, вийшов на вулицю викурити цигарку і побачив купу незрозумілої інформації в соцмережах. І коли в сусідньому місті прилетіло у військову частину, то почав хвилюватися. Мені не вірилося, що вони полізуть на нас. Це здавалося тоді на грані фантастики, — згадує Олександр.

Замість школи чоловік з товаришем вирушив у зброярський магазин по патрони для мисливських рушниць, а потім до місцевої адміністрації, щоб мобілізуватися.

Втім, потрапити до лав ЗСУ Олександр не зміг через стан здоров’я. Тоді чоловік завзято віддався волонтерству: на трасі Київ – Чоп готував і роздавав їжу жінкам та дітям, які рятувались від війни, потім варив протитанкові їжаки, виготовляв з товаришем коктейлі Молотова.

– Наробили настільки багато, що навіть передавали на Київ. Ми хотіли десь себе всунути, щоб бути корисними країні. Навіть думки не було кудись тікати. Ну, як так? Це ж моя земля, я тут народився, тут виросли мої батьки, поховані дідусь з бабусею, дідусь воював на фронті в 1944-му. Ну, як я можу покинути свою землю? – каже Олександр.

Справжнє покликання знайшлося дуже скоро, коли знайомому військовому волонтери передали пікап.

– Він звернувся до нас: "Хлопці, є пікап, давайте щось з ним зробимо". Ми взялися за цю історію і зварили турель, на яку можна поставити кулемет. Хлопці на полігоні випробували наш винахід, і виставили відео в мережі, — згадує волонтер.

Після цього на Олександра з товаришем посипались десятки телефонних дзвінків. Військові просили переобладнати їхні автівки так само вдало. Робота закрутилася і згодом чоловіки пристали до волонтерської команди "Бандеромобіль", яка ганяла автівки для військових з-за кордону.

– Більшість наших автівок – подаровані, і в більшості випадків такі подарунки роблять британці. А вже в Польщі є волонтери, які забирають ці пікапи. Хоча у нас була історія, коли чолов’яга з Північної Африки сам пригнав автомобіль. Він пів року гнав Toyota, щоб віддати нашим на фронт, — захоплено каже волонтер.

На даний момент Олександр з командою однодумців переобладнав і передав на фронт 412 "бандеромобілів". Апгрейд хлопці роблять серйозний: встановлюють турелі та обшивають автівки металом.

– Листами металу зашиваємо дверні карти, акумулятори, радіатори. На це йде дуже багато металу і це недешево. Але мати пікап на фронті – це круто, адже він повнопривідний, він відносно всюди проходить і з допомогою пікапа можна зробити багато речей: підвезти боєкомплект, забрати пораненого, виїхати на позиції. Ти стаєш функціональним. Автівка, як зброя – без неї нікуди, – запевняє Олександр.

За свою працю чоловік разом з товаришем Сергієм Виговським отримали нагороди від президента "За працю та звитягу".

Ба більше, слава про майстрів з Рівненщини дійшла і до окупантів.

– Якось у пі*арів опинилися трофейні передні дверцята від нашого пікапа, де було написано: "батько наш Бандера". Вони писали у себе в каналах, що віддадуть їх в якийсь музей, – сміється чоловік.

Втім, справжню популярність українським народним автомеханікам принесли… російські пропагандисти.

– У нас брали інтерв’ю місцеві ЗМІ, а через місяць у Скабєєвої в прямому ефірі показують кадри з того інтерв’ю, спецвипуск: "В Ровенской области наладили производство бандеромобилей по образу и подобию террористов ИГИЛ". Це було смішно. Було там ще й таке: "Это не гаражное производство, а работают целые цеха"… І ми тут з хлопцями в двох гаражних боксах, які робили то все, — іронізує волонтер.

Робити все на позитиві

Частину тюнінгованих "бандеромобілів" для ЗСУ Олександр переганяв на фронт сам.

А торік у жовтні під час поїздки на Донеччину сталася біда.

– Почалися сутінки і я заїхав на відверто погану ділянку дороги: серпантин згори донизу. Плюс ще був мокрий асфальт. Я трохи загальмував, щоб увійти в складний поворот… і все… — згадує волонтер.

Автівку Олександра круто занесло й перекинуло в повітрі разів п’ять. Внаслідок того ДТП чоловік отримав тяжку травму ноги.

– Я з перших секунд сприйняв те, що кінцівки у мене не буде, адже вона висіла просто на сухожиллі. Ми вилізли з автівки, я був увесь час при тямі, викликали швидку, мене повантажили в карету і я там навіть трохи посварився з лікарями. Питаю: "Ви мені ампутуєте ногу?" Бляха, а у мене ж там татуювання, доведеться перебивати, — каже чоловік.

В лікарні Лубен на Полтавщині, куди доправили волонтера, лікарі виконали йому ампутацію.

– Якби це сталося в Києві, то можна було би щось зробити, якось врятувати ногу, але… — зітхає Вихованець.

Потім був госпіталь у Львові… і повторна ампутація.

– У Львові мені поставили VAC-систему (медичний прилад для забору рідини з рани. — Ред.) Я шість днів з нею ходив. Потім лікарі подивилися і вирішили, що нічого з того не буде і треба робити повторну ампутацію: нижче від коліна на 15 сантиметрів, — згадує волонтер.

Втім, вже через три місяці після травми Олександр почав робити перші кроки на протезі і швидко його опанував.

– Не хочу ставити себе вище за когось і казати, який я класний чувак, але мені далося то дуже легко. Просто я не впадав у відчай і намагався робити все на позитиві. Звідки мій позитив? Скажу грубо: бо я довбанутий. Навіть коли лежав на дорозі і чекав швидку, то проїжджаючим повз водіям на фурах кричав: "Дайте цигарку", бо розумів, що у найближчі кілька днів у лікарні, в реанімації вже не покурю. Тобто оптимізм по життю завжди давав мені сили і гарний настрій, — запевняє Вихованець.

Зараз вже чоловік навчився водити автівку з протезом кінцівки, однак активну роботу зі створення "бандеромобілів" довелося призупинити, адже процес відновлення ще повністю не завершений. Та волонтер не переймається і вчиться складати дрони, щоб не сидіти без корисного діла.

– В нас тече козацька кров. Ми прагнемо перемоги і відбиваємось, ми не наступаємо, не пішли на чужу землю, а відбиваємо свою. Ну і подивіться на мене: я без ноги, а все одно продовжую робити хоч щось, щоб допомагати нищити тих п*дарів, — резюмував Олександр Вихованець.

Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.