Мобілізація, три лінії оборони і брак снарядів: експерт зі США назвав основні проблеми ЗСУ

Про основні виклики, з якими Україна стикається у боротьбі з російськими окупантами, йшлося у новому подкасті на авторитетному мілітарному сайті War on the Rocks. Один із його авторів — Майкл Кофман — старший науковий співробітник Центру військово-морського аналізу.

Американський військовий аналітик недавно повернувся з поїздки уздовж лінії фронту в Україні. "Телеграф" публікує головні висновки експерта про ситуацію на передовій.

Мобілізація — не квиток в один кінець

"Моє основне враження полягає в тому, що нинішня ситуація не є жахливою, але, природно, розвивається в негативному напрямі після відступу українських сил з Авдіївки. Думаю, що українські військові активно працюють над стабілізацією лінії фронту. Можливо, ще зарано казати про стабілізацію, але, схоже, що тенденція розвивається в цьому напрямі, принаймні до наступних російських наступальних операцій.

Вважаю, що зараз Україна має справу з трьома взаємопов’язаними викликами, і я б узагальнено описав їх як жива сила, фортифікаційні споруди та постійна проблема дефіциту боєприпасів", — описує Кофман.

Говорячи про проблеми призову до війська та ухвалення відповідного законопроєкту про мобілізацію, аналітик наводить деякі аспекти, над якими Україна вже працює, та про які має подбати найближчим часом.

"Що стосується закону про мобілізацію, то це не єдиний аспект кадрової проблеми. Насправді це три речі. І перше — це аудит сил, яким зараз займаються українські військові, з’ясовуючи, що вони насправді мають у своєму розпорядженні, хто де перебуває, хто виконує бойові завдання", — каже Кофман.

Другим він називає загальний процесу рекрутингу та мобілізації, який "дуже неефективний" у плані того, кого мобілізують і що відбувається, коли люди опиняються у війську. Третій аспект — це зміни в умовах служби у лавах Сил оборони України.

"Зараз, якщо ти мобілізований в Україні і тебе призвали в армію, це багато в чому квиток в один кінець, особливо якщо ти йдеш в піхоту. Близько 70% втрат, як правило, трапляються в піхоті. І єдиний "вихід" — якщо ти вбитий або поранений під час бою.

Тому, звісно, багато людей розглядають мобілізацію як квиток в один кінець і не надто мотивовані цією пропозицією. І тому закон [про мобілізацію] полягає не лише в тому, щоб залучити більше чоловіків, зокрема молодих, до служби. Йдеться про створення справедливої політики щодо мобілізації людей. Це також стосується встановлення обмежень щодо служби. Обговорюється 36-місячний ліміт строку служби та надання людям роз’яснень, як можна покинути військо, і чого їм очікувати в армії", — пояснює аналітик.

Та навіть після ухвалення проєкту закону про мобілізацію, підуть ще місяці на те, аби налагодити систему, прогнозує Кофман. Йдеться про навчання новобранців і організацію бойового розпорядку з урахуванням вагомого збільшення кількості солдатів.

"Проблема з живою силою — це питання, на вирішення якого знадобляться місяці. І якщо його не буде вирішено, то, так, я дуже хвилююся за ситуацію в Україні в другій половині цього року", — сказав Майкл Кофман.

Росія "проїдає" радянський спадок

Натомість у росіян жодних проблем із людськими ресурсами нема, констатує військовий експерт. До того ж він висловлює припущення, що у російській армії дедалі більше підрозділів переймають підхід найманців ПВК "Вагнер" до введення бойових дій — коли для досягнення мети ніхто не зважає на втрати, а на тих, хто відмовляється йти у "м’ясні штурми", чекає покарання. Така тактика поширюється серед рот "Шторм-Z" та "Шторм-V", що складаються із засуджених громадян РФ.

"Деякі з практик "Вагнера" "живі та здорові"… Вони фактично поширилися на російські збройні сили у великих масштабах".

Водночас у противника краще складається ситуація з артилерійськими боєприпасами. Кофман називає співвідношення між вогнем російських та українських сил 5 або 6:1 у бік армії РФ. Дедалі більшою проблемою при цьому стає використання окупантами керованих авіаційних бомб на лінії фронту, наприклад, в районі Авдіївки, Кринок тощо.

"Вони можуть бути неточними, але коли по частині лінії фронту "прилітає" понад 40, або в пікові періоди, повідомляють про понад 86 бомб на день, то це точно справляє ефект", — каже Кофман.

Серед обмежень, з якими стикається російська армія, аналітик називає дефіцит техніки та неможливість проводити масштабні операції на рівні, до прикладу, батальйонів. Однак останнє стосується і ЗСУ.

"Росіяни мають певний рівень, за якого вони можуть ремонтувати техніку різного типу та вводити її в експлуатацію. І вони все ще використовують обладнання переважно з радянських запасів або радянської спадщини. Можливо, десь 20% — нового виробництва, але переважна більшість — це техніка зі складів. А це означає, що вони потихеньку "проїдають" радянський спадок".

Три лінії оборони

Після поїздок уздовж лінії фронту — по населених пунктах на Запорізькому, Бахмутському, Лиманському та Херсонську напрямках — Кофман констатує, що українські військові мають бачення того, як створити три лінії оборони. 12 березня цю тему в інтерв’ю ЗМІ порушив президент Володимир Зеленський. Він зазначав, що лінії оборонних споруд і фортифікацій будують на півдні, сході та півночі держави.

"У мене враження, що вони (українці. — Ред.) дуже активно будують першу лінію оборони. У них є план мережі фортифікаційних споруд і оборонних пунктів для підрозділів БПЛА та радіоелектронної боротьби, по суті, їхньої мережі. Це лінія, яка виглядатиме інакше, аніж лінії оборони, які російські військові побудували торік і назвали "лініями Суровікіна".

Також є план другої та третьої лінії оборони. Однак буде справедливо сказати, що вони досить пізно зробили це. Як і у випадку з мобілізацією, але принаймні це гарний знак, тому що, повертаючись з України, я відчуваю, що є план і бачення", — сказав аналітик. Та наголосив, що для підтримки оборонних ліній Україні потрібні солдати, що знову упирається в необхідність ухвалення мобілізаційного законопроєкту.

Що після Авдіївки

Військовий аналітик прогнозує, що хоча росіяни і не в змозі зробити суттєвих проривів, їхньої ціллю на Донеччині є такі великі міста, як Покровськ, Краматорськ, Слов’янськ.

"Проблема полягає в повільному просуванні російських військ до таких транзитних вузлових міст, як Покровськ. Зрозуміло, що мета Росії все ще полягає в тому, щоб захопити решту Донбасу, і Покровськ є їхньою метою. Що ближче вони до цього підходять, то кращі вони отримують позиції, щоб спробувати перервати наземні лінії комунікацій, які йдуть зі сходу на захід і в напрямку Донецька.

І вони намагаються просунутися до Часового Яру, на захід від Бахмута, бо там височини. І якщо вони їх візьмуть, то зможуть поставити під загрозу інші міста, що лежать на південь від Часового Яру, бо вони явно хочуть взяти Краматорськ і Слов’янськ.

Знаєте, на моє глибоке переконання, російські плани не змінилися, і це питання не стільки того, що може зробити Росія, скільки питання того, в якому стані будуть українські сили в другій половині цього року", — зазначив Майкл Кофман.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" з’ясовував, чи зможуть у Росії оголосити загальну мобілізацію, і що Україна зможе протиставити кількісній перевазі ворога.