Де снаряди? Скільки часу та грошей потрібно щоб прибрати дефіцит боєприпасів для ЗСУ

Як так вийшло, що через 2 роки війни ЗСУ, як і раніше, рахують чи не кожен снаряд

Нестача снарядів для артилерії ЗСУ вже набула хронічного характеру, а проблема визнається на найвищому рівні. Показовою є думка американських чиновників та військових експертів, що через дефіцит снарядів вже з березня ЗСУ буде складніше вести бої.

Україна сьогодні використовує масу артилерійських систем різних калібрів, але найефективнішими є гармати та гаубиці калібру 155 мм стандарту НАТО, які цінуються за високу дальність – близько 35-40 км (близько 30 км – для 152 мм знарядь РФ) та точність. І саме з ними у ЗСУ виник найбільший дефіцит.

"Телеграф" вирішив розібратися, що відбувається з виробництвом 155 мм снарядів для України.

Мільйон снарядів для України – місія нездійсненна?

Дефіцит снарядів для ЗСУ давно усвідомлювався військово-політичним керівництвом України та країн-членів міжнародної коаліції з надання допомоги Києву. Таким що вимагає термінових рішень, питання постачання артилерійських снарядів було визнано навесні 2023 року, коли з ініціативи Естонії було затверджено план з виробництва та передачі Україні протягом 12 місяців 1 млн снарядів.

20 березня 2023 року Рада ЄС погодила виділення 500 млн євро на розширення виробництва, щоб протягом року виробити та передати Україні 1 млн снарядів (в середньому 80 тисяч на місяць). Загалом програма оцінювалася у 2 млрд євро.

На якій стадії знаходиться виконання цього плану, за місяць до закінчення терміну його дії достеменно невідомо. Але у серпні 2023-го ЗМІ повідомляли про передачу 224 тисяч снарядів або 25% за 4,5 місяці, тобто вже тоді намітилося відставання від графіка, адже мали бути передані не менше 350 тисяч боєприпасів.

На початку грудня Reuters повідомляв про постачання в Україну 480 тисяч снарядів із 650 тисяч запланованих на вісім місяців, тобто. на третину менше. За таких темпів ЗСУ отримають до 20 березня лише 700-750 тисяч снарядів, або не більше 75% запланованих обсягів.

Чому так вийшло, що відбувається з виробництвом боєприпасів у світі і чому мовчать США?

США далеко не лідер у виробництві дефіцитних боєприпасів

Скільки ж у світі виробляють 155 мм снарядів, адже ЄС явно не єдиний їхній виробник? Дійсно, крім європейських країн снаряди подібного калібру виробляє головна країна НАТО, стандартним калібром яких є 155 мм боєприпаси – США.

І тут виявляється найдивовижніше: незважаючи на багаторічні поширення меседжів російської пропаганди про "мілітаризацію" США та загрозу миру з їхнього боку, довоєнний випуск 155 мм снарядів там становив лише 14 тисяч снарядів на місяць.

Такі дані наводить у своїй "Стратегії перемоги України у війні з Росією" міністерство оборони Естонії. У цьому документі стверджується, що протягом 2023 року ВПК США подвоїв виробництво 155 мм снарядів і зараз воно сягає 28 тисяч одиниць. У планах збільшення цього виробництва до 100 тисяч на місяць, але очікувати цього варто лише до кінця 2025 року.

19 січня в ході прес-конференції в Таллінні комісар Євросоюзу з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон заявив, що в 2024 році ЄС зможе виробити для передачі Україні 1,3 млн снарядів.

Якщо до очікуваних 1,3 млн снарядів додати те, що зможуть зробити США в 2024-му, ЗСУ можуть сподіватися отримати до 2 млн штук, а в 2025-му йтиметься вже мінімум про 2,5 млн одиниць з урахуванням річного виробництва в 1,2 млн у США.

Для порівняння, як повідомляв "Телеграф", виробництво снарядів у РФ до 2022 року оцінювалося приблизно в 1,5 млн снарядів, але тепер явно зросло, ймовірно, до 2 млн одиниць. Тобто окупанти вже виробляють приблизно стільки, скільки США та ЄС можуть поставити в Україну цього року.

Як пише військовий оглядач групи "Інформаційний опір" Олександр Коваленко, у 2024-му АТ "Державний науково-дослідний інститут машинобудування ім. В.В. Бахірєва" (Дзержинськ, Нижньогородська обл.) планує виробити 1 млн боєприпасів.

Тим не менш, у США розширюється виробництво, на початку 2023 року Пентагон заклав 1,5 млрд доларів у військовий бюджет на розширення виробництва снарядів та закупівлю готових боєприпасів у Канаді. Щоправда, це займе час.

Так, найбільший у США завод із виробництва гільз для снарядів 155 мм у Скрентоні (Пенсільванія), може виробляти на місяць 11 тисяч таких заготовок, а протягом 5 років виробництво снарядів та гільз хочуть наростити у шість разів.

У Німеччині концерн Rheinmetall заклав новий завод із виробництва боєприпасів у містечку Унтерлюс, між Ганновером та Гамбургом. Після закінчення будівництва Німеччина зможе виготовляти до 200 тисяч снарядів на рік.

Віддали Україні запаси за 12 років

Втім, говорячи про річне виробництво снарядів та його нарощування, слід пам’ятати, що їх виробляли і до 2022 року, і левова частка прямувала зі складів армії США та країн ЄС.

Згідно з відкритими даними, ЗСУ з лютого 2022 року отримали сумарно близько 3,4 млн снарядів калібру 155 мм, у тому числі:

• 2 млн — із США;
• близько 700 тисяч — з ЄС;
• 330 тисяч — з Південної Кореї;
• 300 тисяч — з Великобританії;
• 50 тисяч — з Німеччини.

Як нескладно порахувати, при виробництві до війни 14 тисяч снарядів на місяць або 168 тисяч на рік, для постачання 2 млн. боєприпасів США довелося віддати Україні запаси, накопичені приблизно за 12 років виробництва.

Даних про продуктивність щодо окремих країн ЄС "Телеграф" не знайшов, але й там очевидно йдеться також про запаси снарядів, які до того збиралися на складах збройних сил країн ЄС не один рік.

Скільки це коштує

Але говорячи про виробництво та отримання снарядів для ЗСУ, не варто забувати важливий аспект – фінансовий, адже хоча Україна й отримує їх безкоштовно, самі США та ЄС витрачають гроші на їх виділення.

Так, хоча за вже вироблені раніше і снаряди, що зберігаються на складах, платити не треба, хіба що витратитися на їх доставку, нарощування виробництва і оплата боєприпасів, що закуповуються у виробника, явно коштують грошей, і постає питання – про які суми йдеться.

Питання інвестицій у виробництво снарядів дуже непросте, так, у програму передачі ЗСУ 1 млн. штук у березні 2023 року ЄС вклав 2 млрд. євро, з них 500 млн. — у зростання виробничих потужностей. Але оскільки, згідно з програмою, цей мільйон снарядів Україна отримає, зокрема, і з уже вироблених, не можна зрозуміти, скільки боєприпасів ЄС планує зробити саме за допомогою цих 500 млн євро.

Завод в Унтерлюс Rheinmetall обійдеться в 300 млн євро, а виробляти снаряди на ньому будуть до 500 чоловік, але скільки саме одиниць боєприпасів він зможе виробляти — невідомо. Але з введенням його в дію виробництво снарядів у Німеччині зросте до 200 тисяч на рік. Самому ж концерну зростання виробництва необхідне для виконання колишніх контрактів, адже тільки за 2023 рік підприємство отримало чотири великі контракти на виробництво снарядів.

Так, у жовтні Rheinmetall отримав контракт на виробництво 150 тисяч снарядів – гільз, метальних снарядів, підривників та інше. У грудні концерну замовили виробництво ще кількох десятків тисяч снарядів. І це не говорячи про контракт із закупівлі для армії Німеччини кількох сотень тисяч снарядів на 1,2 млрд євро до 2029 року.

Але скільки коштує новий, виготовлений "з нуля" снаряд калібру 155 мм? Розкид цін, за даними Defense Express, може становити від 2 до 8 тисяч євро:

• так, 2021 року середня ціна такого боєприпасу становила близько 2 тисяч євро;
• 2022-го за 10 тисяч снарядів той же Rheinmetall просив 33 млн євро, тобто по 3300 за штуку;
• восени 2023-го вже звучала цифра у 8 тисяч євро.

Що це означає стосовно постачання снарядів ЗСУ?

Скажімо, якщо заявлені ЄС 1 млн. снарядів для України доведеться виробити, на зростання виробничих потужностей знадобиться щонайменше 1-2 млрд. євро і від 3,5 до 8 млрд. — на купівлю самих снарядів. Таким чином, реалізація програми постачання в Україну 1 млн снарядів може оціночно коштувати ЄС від 4,5 до 10 млрд євро.

"Цибульна" арифметика війни

Втім, говорячи про можливі постачання снарядів, не варто забувати головне – скільки і як ці боєприпаси витрачають. І тут можна побачити "лукавість" статистики, адже говорячи про кількість зроблених пострілів на добу, ніхто не уточнює: йдеться про стрілянину з 82 і 120 мм мінометів; гармат та гаубиць калібру від 100, 122, 152, 155 та 203 мм; сукупно або лише про деякі калібри боєприпасів.

В результаті підрахунок того, наскільки вистачить боєприпасів, які виготовляють та відправляють Україна учасники коаліції, дуже непростий.

Так, якщо розділити 3,4 млн 155 мм снарядів, отриманих ЗСУ на 721 день війни з російською агресією, отримуємо трохи менше 5 тисяч пострілів на день. Але в такому разі Україна вже мала б повністю використати всі снаряди цього калібру, чого не спостерігається, отже, витрачають їх у меншій кількості. Обіцяні ж ЄС 1 млн снарядів при їхньому розподілі на 365 днів дають витрату на добу трохи менше 3 тисяч одиниць.

При цьому витрата в ході відображення "м’ясних" штурмів російських окупантів явно зростає вище за середні показники. Той же Олександр Коваленко оцінює кількість пострілів ЗСУ на день приблизно 4-5 тисяч, і ця цифра приймається як середня більшістю експертів.

Для порівняння, за словами вже колишнього міністра оборони України Олексія Резнікова, навесні та частково влітку 2022 року окупанти робили в середньому до 60 тисяч пострілів на добу, що дозволило їм захопити майже всю Луганську область та Маріуполь. Восени до початку моменту битви за Бахмут, за словами начальника ГУР МО України Кирила Буданова, ЗС РФ знизили кількість пострілів до 20-25 тисяч.

У розпал боїв за Бахмут, у лютому 2023 року у відкритому доступі з’явилося фото документа, в якому йшлося про запити ПВК "Вагнер" боєприпасів для штурму міста. У переліку з 21 пункту на добу вимагалося близько 17,5 тисяч штук, щоправда, не було відомо якої саме номенклатури.

Наприклад, у день "вагнерівці" просили 10 556 одиниць боєприпасів — йшлося про 152 мм снаряди або мінометні міни 82 і 120 мм, які використовуються набагато частіше, незрозуміло. Як би там не було, найманці отримали в середньому 360 одиниць на добу або 3% від обсягу, що запитується.

Водночас витрати снарядів у ході українсько-російської війни значно поступаються масштабам боїв Другої світової війни. Наприклад, лише за 1942-й рік легкі гаубиці Вермахту калібру 105 мм витратили 18 млн снарядів, а 76 мм гармати РККА – 10 мільйонів, і це крім інших калібрів, але з меншою витратою.

Тим часом українські танкові екіпажі все частіше використовують трофейні російські снаряди калібру 125 мм "Манго" та уламково-фугасні боєприпаси з Пакистану.