Діти війни: як пояснити малечі, хто такі росіяни, чому нас бомблять і як реагувати на людей з протезами

Читать на русском
Автор
802
Діти цінують відвертість
Діти цінують відвертість. Фото twitter

Виховання національної свідомості — справа не з легких

Вже два роки поспіль українські діти ледь не щоночі прокидаються від звуків повітряної тривоги або вибухів, вчать уроки в укриттях і зустрічають на вулицях ветеранів без кінцівок. Тепер найскладнішим для батьків дитячим питанням є не те, звідки беруться діти і чому трава зелена, а "хто такі росіяни" і "чому вони хочуть нас вбити".

Враховуючи, що відповісти на це іноді складно навіть самому собі, пояснити суть війни дошкільняті — задача із зірочкою. Втім, розв'язати її все ж можна, впевнений нейропсихолог, керівник дитячого корекційного напрямку благодійної організації Mental Help 365 Дмитро Вакуленко.

Експерт розповів "Телеграфу", як говорити з дітьми про складні, а часом й страшні речі, не травмуючи їхню психіку.

Загальні положення "ворогознавства"

— Чи потрібно пояснювати дитині, хто такий ворог і чому ми повинні відмовитись від російської мови, контенту тощо?

— Якщо ми не виховуємо наших дітей, це робить хтось інший. Якщо ви не пояснюєте дитині, хто є для вас ворогом, є вірогідність, що ворогом для неї станете ви.

Російська пропаганда дуже потужна і відверто ефективна. Впливає як на дорослих українців, щоб тим чи іншим шляхом послабити нашу обороноздатність, так і на наших дітей, щоб наповнити дитячий розум потрібними росіянам ідеями, менталітетом, звичками, світосприйняттям, тощо.

Це потрібно росіянам не тільки для того, щоб у майбутньому наші діти не боролись за Україну, а й щоб вони взагалі перейшли на їхній бік.

— Демонізація росіян, створення потворного образу цього народу, у світогляді наших дітей — це нормально?

— Реальність, яку своїми руками втілюють росіяни, настільки жахлива, що це просто не потребує демонізації. Ми маємо говорити правду, адже нашим дітям рости в реальному житті, а не у вигаданому нами.

Звісно, слід дотримуватись загального правила: що менша дитина, то менше подробиць.

Ідея не в тому, що всі росіяни — покручі, бо це не так — вони люди. Жахливі за вчинками, страшні за ідеологією, але все-таки люди. Наші діти мають бути готовими до того, що в реальному світі можуть бути і такі люди.

Ідея в тому, що всі росіяни несуть відповідальність за смерті, зґвалтування, наругу, бомбардування, каліцтва як фізичні так і ментальні, що були скоєні проти українців внаслідок російсько-української війни. Відповідальні всі і кожен, а ступінь вини вже буде визначений у судовому порядку.

Хтось отримає покарання у вигляді довічного ув'язнення, а хтось (ті, що "внє палітікі") буде цілими поколіннями виплачувати репарації.

— Як прищепити дітям толерантність до людей з інвалідністю, зокрема до ветеранів війни? І головне, у чому вона полягатиме — у співчутті чи навпаки — у ставленні як до рівного, аби не стигматизувати цю тему у суспільстві?

— По-перше, ми повинні взагалі відмовитись від відчуття (чи слів) жалості. Це відчуття підносить нас над людиною, яку ми жаліємо, і руйнує порозуміння один з одним, що шкідливо для обох сторін.

Слід плекати в собі саме співчуття. Його головні відмінності від жалості:

  • ми на рівних;
  • я намагаюсь хоч трохи розділити твій біль, втрату, потребу;
  • я підставляю своє плече, адже ти ризикував/ла своїм життям заради мене.

Співчуття і вдячність — це база. Щодо допомоги, є сенс про це запитати, перед тим як допомагати, і дочекатись відповіді. Надмірна опіка та увага теж можуть бути зайвими і не комфортним для людини з інвалідністю.

Для малечі і підлітків відповіді різні

Крім загальних пояснень, "Телеграф" запропонував дитячому психологу відповісти на запитання, які діти найчастіше ставлять своїм батькам під час розмов про війну.

Для максимальної користі, Дмитро Вакуленко маркував відповіді за віковими категоріями дитини:

🟥 3+

🟨 7+

🟩 11+

"Що таке війна?"

🟥 Це коли дуже багато людей об’єднуються у дві чи більше великих груп, а потім ворогують і б’ються між собою. І кожна з сторін намагається силою отримати те, що вважає своїм.

Зазвичай війна починається, коли одна з груп людей хоче більше, аніж має, коли починає думати про чуже, як про своє , а потім намагається це забрати. Інші, звісно, починають це захищати. Тому люди починають битися між собою.

Війна це дуже страшно і жахливо, адже через війну страждає багато людей.

🟨 Та сама конструкція, але більше уточнень:

— коли згадуємо про боротьбу між людьми, уточнюємо, що люди не просто страждають, а й вмирають (без подробиць);

— коли говоримо про об’єднання в різні групи, можемо пояснювати, що зазвичай об’єднуються за принципом національності, але не тільки (ще може бути громадянська війна);

— коли говоримо про те, що саме одна з сторін хоче забрати, уточнюємо, що йдеться про землі, про панування над жителями цих земель, про інші ресурси.

🟩 Підліткам є сенс ще детальніше пояснювати мотиви та цілі кожної зі сторін (в соціальній, економічній, військовій та інших сферах), розгорнуто пояснювати про небезпеку інформаційного впливу (на прикладах), пояснювати, з яким ризиком доводиться стикатися нашим захисникам і захисницям (але без фото та відео з категорії 18+)

"Хто такі росіяни і чому ми вороги?"

Частково можна взяти відповідь з попереднього блоку.

🟥 Це велика група людей, що живуть в сусідній країні і багато років вважають наші землі своїми. Чому? Так вони живуть — крадуть чуже, забирають силою або хитрощами. У них і свого багато, але їм завжди мало, тому вони нападають на сусідні країни.

Ми багато років боролись за своє право жити без них, бути вільними, мати свою країну, мати свою мову і жити так, як ми хочемо, а не так, як цього хочуть вони.

Понад 30 років тому нам це вдалося знову (наголосити про "знову" — важливо). Ми отримали свободу, росіяни з цим погодились і ми почали жити окремо від них, але 10 років тому росіяни знову розв'язали війну, щоб панувати над нами.

Саме тому вони нам вороги. Не тому, що вони росіяни, а тому що вони на нас напали.

🟨🟩 Для дітей шкільного віку той самий меседж, але з більшою кількістю конкретики.

"Чому по нас запускають ракети, якщо ми далеко від війни?"

🟥 Щоб наш захисник або захисниця тримав оборону на фронті (це місце, де одна група людей ворогує і б’ється з іншою групою людей), він/вона повинна мати все потрібне: зброю, одяг, захист (бронежилет), спорядження, техніку, паливо (дрон, машина, танк, вертоліт, корабель), і його/її сім’я повинна мати все необхідне.

Все це виробляють (або накопичують на це гроші) і передають на фронт саме тут. Тому росіяни й запускають сюди ракети, щоб нам було важче допомагати нашим військовим нас захищати.

🟨🟩 Дітям більш старшого віку можна детальніше пояснювати про стратегію бойових дій, що, наприклад, влучення в паливне сховище призупиняє роботу всіх танків на тій чи іншій ділянці фронту.

Також варто зауважити, що росіяни дійсно терористи і дозволяють собі дуже страшні вчинки — наприклад, коли запускають ракети чи снаряди точково по мирних об’єктах, по неозброєних жителях, щоб посіяти страх та паніку, зламати дух, щоб мирне населення почало вимагати від влади припинення нашого опору.

Тут також варто знову згадати про небезпеку інформаційного впливу ворога.

"Що буде, якщо вони переможуть?"

Будемо відвертими — ми точно не знаємо, але жити буде важче.

🟥🟨🟩 Всі ті ресурси, які росіяни вклали у війну з нами, вони будуть повертати з наших земель і нашої праці. А це значить, що ми, наші діти і правнуки будемо жити так, як скажуть росіяни, і робитимемо те, що вони скажуть. Враховуючи, що вони самі переважно живуть у злиднях, то і нам також буде погано, а може і ще гірше.

Розмовляючи з дітьми про реалії нашого часу, не слід створювати навколо них мильну бульбашку з ілюзій про те, що всі люди хороші, а зло — це щось міфічне і далеке. На превеликий жаль, українці приречені жити по сусідству з концентрованим злом, а отже, нове покоління повинне знати ворога в обличчя і бути готовим до викликів, які він може нам кинути.