Великі трагедії маленьких українців: як розповісти дитині про смерть близьких на війні і допомогти пережити втрату

З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну тисячі дітей втратили одного з батьків на фронті або в результаті ракетних обстрілів. Деякі з них осиротіли повністю, залишившись на піклуванні родичів чи знайомих. Загибель найближчої людини може стати для малюка великим потрясінням, впоратись з яким дитячій психіці вдається не завжди.

"Телеграф" звернувся до дитячого психолога, нейропсихолога, співзасновника психологічного центру "Початок" Дмитра Вакуленка, щоб зрозуміти, як правильно поводитись з дитиною у стані гострого горя.

Він пояснив, наскільки сильний стрес може мати серйозний вплив на ментальне та навіть фізичне здоров'я дитини, особливо, якщо переживати його вона буде наодинці або у "токсичній" атмосфері.

– Хто повинен повідомляти дитині про смерть батька чи матері, і як це правильно зробити?

– Це складна тема, оскільки кожна дитина унікальна і може реагувати по-різному, тому універсального й ідеального рішення для всіх не існує. Однак є деякі загальні рекомендації, які можуть бути корисними.

Бажано, щоб первинну комунікацію провела людина, якій дитина довіряє, і яка зможе надати необхідну підтримку у цій складній ситуації. Важливо бути терплячим, дослухатися потреб дитини і відповідати на запитання чесно й відкрито, бути готовими до різних емоційних та поведінкових проявів з боку дитини (бажання бути наодинці протягом довгого часу або зниження інтересу до навчання), сприймати це стійко та спокійно, тим самим слугуючи опорою для дитини.

Категорично не рекомендую використовувати меседжі в адрес дитини, які обмежують її в процесі переживання втрати. Наприклад: "зараз неначасі", "годі скиглити, спрямуй всі сили на щось корисне", "хлопці не плачуть", "дітям у фронтовій зоні, ще гірше" тощо.

При розмові з дитиною дотримуйтесь таких рекомендацій:

• Наголосіть, що смерть близької людини – не її вина.
• Розповідайте виключно правду, відповідайте на всі запитання, але за принципом: що молодша дитина, то менше страшних подробиць в описі трагічної події.
• Залишайтесь спокійним, але не беземоційним. Демонструйте своє співчуття.
• Пам’ятайте, що до шести років, у нормі, дитина може не розуміти, що таке смерть. Обирайте прості та зрозумілі пояснення.
• Після втрати близької людини у підлітковому віці, дитина може почати вживати алкоголь, тютюнові вироби та інше. Не варто це толерувати, але при цьому слід звернути увагу на те, чи достатньо психологічної підтримки отримує підліток і чи має він доступ до альтернативних та конструктивних способів впоратись із втратою. Просто забороняти — не вихід, має бути здорова, ефективна та доступна альтернатива.

Пам'ятайте, що ваша підтримка, турбота і розуміння можуть допомогти дитині пережити складну ситуацію і розвиватися психологічно здорово. Якщо у вас виникають сумніви або питання з цього приводу, рекомендується звернутися до дитячого психолога.

– Як пояснити дитині, яка ще не усвідомлює, що таке смерть, де тепер її загиблий родич?

– Першочергово дорослому важливо мати внутрішню готовність до цієї теми. Щоб спокійно, відкрито та вичерпно відповісти на всі запитання, без табуювання та стигматизації. Не варто користуватись заготовленими, сформованими реченнями третіх осіб. Щоб дитина сприйняла ваше пояснення, розмова має бути щирою, а пояснення надаватись своїми словами.

У розмові з дітьми віком до 12 років варто уникати абстрактних понять. Не рекомендовано казати дитині, що її близька людина "стежить за нею з хмар", "зустрінеться з нею після її смерті", "буде завжди поруч" тощо. Дитина може сприйняти це занадто буквально, що може призвести до тих чи інших психічних розладів в майбутньому.

Якщо дитина запитає: "А ти теж помреш?", їй важливо почути, що ви будете з нею так довго, як зможете, і стільки часу, скільки будете їй потрібні. Дитині потрібно знати, що смерть є невід’ємною частиною життя, але ви робите все, що у ваших силах, аби бути поруч з нею.

– Чи варто демонструвати дитині свої сльози і розпач? Наскільки конструктивними є спроби відволікти її від трагедії розвагами?

– В нормі, діти наслідують поведінку батьків, зокрема і реакцію на трагічні події.

Це важливо, адже життя не ідеальне, і діти повинні навчитись проживати їх, спираючись на приклад поведінки близьких. Дорослим варто демонструвати всі відповідні ситуації, емоції, виключаючи асоціальну, небезпечну і неконструктивну поведінку.

Відволікати розвагами, вдавати, що нічого не сталося, прибирати всі речі, які нагадують про загиблого, залишаючи дитину без пам’ятки — категорично не рекомендовано. Таким чином ми закладаємо "бомбу уповільненої дії".

Для збереження здорової психіки в довгостроковій перспективі, ми повинні пройти через цей складний, болючий, але водночас зцілюючий процес переживання втрати. "Переключати" з нього дитину не варто. Кажу про це, не тільки як професіонал, а й на основі спогадів про свій особистий досвід.

Спільні прогулянки на свіжому повітрі, розмови, стишенні способи відновлення ресурсу без залучення великої кількості людей можуть бути корисними, якщо дитина не проти.

– Чи варто брати дитину на поховання?

– Це рішення є особистим і залежить від багатьох чинників, включаючи вік дитини, її здоров'я, зрілість, досвід і ставлення до смерті.

Однак, важливо враховувати деякі загальні рекомендації:

• Діти до шести років можуть мати обмежене розуміння про смерть і злякатися побаченого. Тому важливо надати дитині відчуття безпеки під наглядом дорослої особи, не залишаючи при цьому без інформації. Приділіть час розмові та відповідям на всі запитання, які цікавлять дитину.
• Участь дітей, старших п'яти років у похоронній процесії допомагає їм визнати реальність втрати, засвоїти важливі для подальшого життя поняття, що стосуються смерті, усвідомити, що померлий не повернеться.
• Старші діти та підлітки, мають більше розуміння про смерть, але при цьому можуть відчувати тривожний стан або депресію, коли бачать траурні обряди, тому необхідно бути чутливими до їхніх потреб та емоційного стану.

– Як довго може тривати фаза гострого горя у дитини і коли щоденні сльози й апатія повинні насторожити?

– Тривалість фази гострого горя у дитини залежить від багатьох чинників і в нормі може тривати від декількох тижнів до декількох місяців.

Однак, якщо дитина продовжує відчувати інтенсивну сильну емоційну реакцію без динаміки до стишення, це може бути ознакою того, що вона не може самостійно впоратись зі своїм горем. У таких випадках варто звернутись по консультацію до психолога.