"Україна ніколи не буде в НАТО, бо комусь треба воювати з росією": інтерв’ю з військовим експертом Олегом Ждановим

Ситуація на фронті стає дедалі напруженішою: ворог посилює ракетні атаки на півдні України, а на сході тривають запеклі бої без принципової зміни положення сторін. Навіть попри шалені втрати, російські окупанти вкидають у горно війни дедалі більше "м’яса". Однак ЗСУ не пасуть задніх: майже щодня в окупованому Криму розквітає все більше "бавовни", а сакральний для кремлівського режиму міст на півострів знову трохи "зажурився".

Що змінять у балансі сил систематичні атаки на Крим та поява у ЗСУ касетних боєприпасів, чому український контрнаступ виявився не таким успішним, як очікувалося, чи можливий теракт на ЗАЕС? На ці та інші запитання в інтерв’ю "Телеграфу" дав відповіді військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов.

— Днями знову сталася "бавовна" на Кримському мосту. Це суттєво вплине на логістику ворога на південному напрямку? Адже залізнична частина, як ми розуміємо, не зазнала руйнувань.

— Суттєво це не вплине. Це зменшить, звісно, обсяги постачання через міст, адже приблизно 20% вони везуть автомобільним транспортом, та основна маса постачань все ж йде залізницею.

Тут спрацювала більше політична складова. До мосту добратися важко, і навіть те, що ми підірвали автомобільну частину — дуже велике досягнення в плані нанесення політичної, моральної шкоди ворогу.

— Дійсно, це приниження путіна. Якою може бути відповідь? Це ж перехід так званих "червоних ліній". Чи в арсеналі Москви, крім ракетного терору, який і так відбувається ледь не щодня, більше нічого не залишилось?

— Ставки вже вичерпано. Піднімати їх вже нема куди. З ядерною зброєю вони більш-менш заспокоїлись, більшість країн світу дали зрозуміти росії, що ніякого ядерного озброєння в цій війні бути не може. Тому я вважаю, що нічого нового ми не побачимо.

— Але ракетні атаки стали більш потужними та кривавими. Маю на увазі удари по півдню.

— Тут річ ще у зерновій угоді: путін руйнує порт за логікою якщо не він, то ніхто. Ердоган сказав же, що якщо росія відмовиться від зернової угоди, то будемо працювати без росії. От росія і робить так, щоб ніхто не працював.

— Атаки на Кримський міст триватимуть? Варто чекати наступних ударів?

— Так. Думаю, це не остання атака. Як тільки буде готова чергова операція – її проведуть. А над цим постійно працюють наші силовики. Ми ще побачимо не одну атаку на Кримський міст і сподіваюсь, що успіх буде більш значний.

— Більш значний успіх для нас наскільки критичним буде для росіян в плані логістики?

— Якщо ми зруйнуємо залізничну колію, то це буде критично для ворога на Запорізькому, Херсонському напрямках. Інша вітка залізниці йде з Волновахи. А туди ми дістаємо. І найголовніше, що інших залізничних шляхів не існує. Вони зможуть возити боєкомплект тільки автомобільним транспортом, а це значить, що війська сидітимуть на "голодному пайку".

— Як застосування касетних боєприпасів може змінити ситуацію на фронті на нашу користь?

— Ми будемо завдавати ще більше ураження особовому складу ворога, легкоброньованій техніці. Для прикладу: за результатами війни у В’єтнамі, США підрахували, що на один касетний снаряд доводиться вісім уламково-фугасних. Тобто потрібно було випустити вісім фугасних снарядів або один касетний. Якби у нас були касетні боєприпаси, ми могли б прочісувати ними лісосмуги до самої Кремінної.

— З’явилася інформація, що ворог активно нарощує виробництво дронів-камікадзе, зокрема "Ланцетів". Наскільки серйозною ця проблема буде для нас у майбутньому, і коли це майбутнє настане?

— Ця проблема проявляється вже зараз. У ворога стає все більше дронів. Спочатку цими "Ланцетами" вони почали уражати техніку, а зараз вже й особовий склад. І я так розумію, що з кожним тижнем росія буде нарощувати кількість своїх дронів на фронті. Санкції — санкціями, але вони спромоглися налагодити не лише виробництво, а ще й закупівлю. У нас ті ж дрони Mavic закуповують здебільшого волонтери, а у них — держава. І це зовсім інші обсяги.

Зараз війна переходить в стадію дистанційного ураження противника. В артилерії по боєприпасах ми намагаємося досягти паритету, а от по дронах ми різко просідаємо.

— Що ми можемо з цим зробити, щоб протидіяти російській навалі дронів? Посилювати власні засоби ППО?

— Не стільки ППО, скільки засоби радіоелектронної боротьби. До речі, зараз на підході черговий пакет військової допомоги на суму 1,3 млрд доларів, і планується, що в цьому пакеті будуть засоби РЕБ і протиповітряної оборони близького радіусу дії.

— Як зараз ви бачите український контрнаступ? На яких напрямках зможемо розвинути успіх?

— Поки що у нас є успіх на Бахмутському напрямку. На Запорізькому напрямку ми призупинилися. Ворог накопичив сили і намагається відновити наступальні операції, особливо на Куп’янському, Лиманському напрямках. В районі Мар'їнки вони накопичують резерви і також намагатимуться продовжувати штурми.

Ситуація, на жаль, знову повертається для нас у бік оборонної операції, а не наступальної. Навіть генерал Марк Міллі (голова Об’єднаного комітету начальників штабів США. — Ред.) підкреслив, що темпи наступу не відповідають тим розрахункам, які вони проводили. Генерал сказав, що до провалу ще далеко. І це сильно ріже слух, що слово "провал" взагалі було вимовлено. І вимовила його людина, яка знає весь обсяг наших планів і допомагала їх розробляти. Тому де ми будемо проводити контрнаступ, мені вже важко сказати.

— Чому, на вашу думку, не відбувся швидкий успіх, на який розраховували? Через те, що у росіян дуже багато "м’яса" чи нам бракує озброєння?

— По-перше, там озброєння дуже багато. На початку широкомасштабного вторгнення, коли ми рахували російські танки на зберіганні, то дійшли до цифри 28,5 тисяч. Це якщо брати до уваги навіть Т-34, які є на зберіганні. Більша частина цих танків післявоєнного періоду: Т-55, Т-62, Т-72 і їх багато. Ці танки просто знімають зі зберігання, саджають в них екіпажі, а людського ресурсу у них вистачає. За західними оцінками, мобілізаційний ресурс росії становить 17-18 мільйонів осіб. То як ви думаєте, є у них ресурс воювати?

А наші партнери розхитувалися: давати чи не давати нам зброю, досі нема визначення позиції по літаках і [далекобійних] ракетах. Літаки наче дають, але строки постійно зсувають, по ракетах взагалі невідомо, коли це питання будуть розглядати.

— Росіяни в цей час зможуть провести ще одну хвилю мобілізації?

— Так. Вони потихеньку, не оголошуючи другу хвилю, (за деякими даними, її оголосять у вересні), продовжують набирати людей, звозять зі всієї рф, військкомати працюють. Та й Білорусь працює на відновлення російської техніки і озброєння, знятого зі зберігання. Тільки за останній місяць п’ять ешелонів з технікою пішли. Більш як 100 одиниць техніки з Білорусі поїхало залізницею на Донбас. І скоро буде вже рік, як росіяни почали обладнувати лінії оборони на Запорізькому напрямку. За рік можна було щось нарити? От вони і нарили: і людей, і техніку, і окопи. І це ми ще не дійшли до лінії оборони, а там, я думаю, будуть укріпрайони з танками, як це колись робили в СРСР на китайському кордоні: просто танки заганяли в окопи і перетворювали їх на артилерію для боротьби з танками противника.

— Але ж очевидно, що західні партнери також все це бачать, і розуміють, що український наступ не такий ефективний, як очікувалося. Чому, на вашу думку, не приймаються рішення про передачу нам нехай не літаків, але хоча б далекобійних ракет? Наприклад, ATACMS.

— Думаю, у США є своє бачення цієї війни. Саме тому вони і не кваплться з передачею нам цих ракет. Бачення, скоріш за все, полягає в тому, що їхня головна мета – зміна політичного клану в рф і максимальне послаблення росії. А як її послабити? Треба дати їй можливість вичерпати більшість свого військового потенціалу. Фактично США це і роблять: і нам дають наступати і не програти в цій війні, і одночасно дають росії підтягнути свої ресурси і сили на фронт. А потім дадуть нам, наприклад, ракети і авіацію і ми будемо громити позиції рф.

— Але ж це затягує війну на невизначений строк

— У тім-то й річ. Що заважало восени минулого року дати нам танки? Але ж танки пообіцяли взимку, а реально ми їх отримували до травня 2023 року. Хоча на зберіганні цих танків дуже багато.

— А ті ж ATACMS докорінно змінили б ситуацію на фронті?

— Не докорінно, але суттєво. У росіян нема засобів для збиття ATACMS. Це балістична ракета, а проти балістики і на такій короткій відстані у росії нема взагалі нічого. Сумніваюсь, що навіть Patriot впорався б із ATACMS, адже 300 кілометрів ця ракета летить 5-6 хвилин. Швидкість шалена, а дальність достатня, навіть для ураження того ж Кримського мосту. Груповий удар цими високоточними ракетами гарантовано обвалив би кілька прольотів мосту. І нехай вони там колупаються й ремонтують його. Якщо відновлять — знову вдарити.

— У Командуванні Повітряних сил ЗСУ заявляли, що лише наприкінці літа наші пілоти зможуть поїхати навчатися на літаках F-16. Зважаючи на такі строки, коли реально ми зможемо отримати ці літаки?

— Гадаю, через шість місяців з початку навчання. Якщо буде згода на прискорений курс, то через три-чотири місяці. Та навряд чи погодяться на прискорений курс, адже в цій ситуації потрібно продемонструвати перевагу західного озброєння над російським. Тому наші партнери будуть намагатися якомога якісніше підготувати пілотів, щоб не сталося так, що росія позбиває частину літаків у перший тиждень, і путін казатиме, що F-16 більше не літають.

Але є ще один фактор: подивіться, який пінг-понг влаштували США з Європою. Салліван (радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван. — Ред.) сказав, що вони чекають кілька тижнів, щоб європейські партнери доповіли, що вони готові почати навчання українських пілотів. А європейські партнери заявляють, що чекають дозволу США на організацію та початок навчання. То хто кого чекає? І скільки це триватиме? А росія в цей час везе танки, особовий склад, артилерію…

— А як могли б прокоментувати на цьому тлі заяву Марка Міллі про те, що F-16 — не пріоритет для України, а більш нагальними є засоби розмінування?

— Так. Це першочергово. Зважаючи на те, що були й далі заяви, що Україна отримала лише 15% засобів розмінування від тих обсягів, які замовляла. Зараз ми вперлися саме в розмінування. Ну гаразд, не хочуть швидко давати авіацію, тоді треба зробити акцент на інженерні засоби розмінування і системи протиповітряної оборони середнього радіусу дії. Системи близького радіусу, ті ж німецькі Gepard, не дістають до російських гелікоптерів і літаків. А нам потрібні системи середнього радіусу до 40-50 кілометрів, щоб прикрити війська, адже росіяни свої керовані бомби скидають за 10-20 кілометрів від лінії фронту.

— Поговоримо про пригожина та його найманців. Судячи з повідомлень у ЗМІ, вагнерівці зараз перебазувалися на територію Білорусі. Яку загрозу це для нас несе? Відкриття північного фронту можливе?

— Там зібралося до 2 тисяч найманців. Озброєння у них поки ніякого нема, бо перед тим, як поїхати до Білорусі, Міністерство оборони рф їх роззброїло. Та я бачу тут два варіанти. Перший – для відкриття другого фронту 2 тисячі осіб це дуже мало, а от для влаштування диверсійно-розвідувальної діяльності з півночі, цілком достатньо. Навіть може бути розвідка боєм на окремих ділянках кордону. І це змушуватиме нас тримати там якомога більше військ і відтягувати резерви з лінії фронту.

Другий варіант – найманців можуть використати для тиску або здійснення перевороту стосовно Лукашенко. Вони знаходяться близько від Мінська, і Лукашенко нічого не може з ними зробити. Якщо їм дадуть зброю, то чому б і не заблокувати Лукашенка і не примусити його до виконання вимог путіна. Наприклад, до остаточного об’єднання з рф. Якщо відмовиться, то завжди потім можна буде сказати, що якісь білоруські партизани його вбили.

— Як оцінюєте вірогідність вчинення росією теракту на ЗАЕС? І що це врешті змінить з військової точки зору, якщо путін все ж таки наважиться на теракт?

— З військової точки зору не зміниться нічого. Навіть якщо вони завезуть туди ешелон вибухівки для підриву реакторів, катастрофи такого масштабу, як в Чорнобилі не буде. Там зовсім інший тип реакторів і викид радіації буде незначний і на невеликій площі. Навіть якщо підірвуть контейнери з відпрацьованим паливом. Це буде брудна бомба, але це все підлягає рекультивації, дезактивації.

Там не треба навіть підривати ЗАЕС, аби щось заподіяти. Треба просто вимкнути систему охолодження, і реактори просто розплавляться без вибуху і вже не будуть підлягати відновленню. Думаю, що саме такий варіант і буде здійснений рф. Ну, можливо, ще й брудна бомба з підривом контейнерів. Але! Це може статися лише у тому разі, коли вони будуть відступати. Поки російські війська не відступають, зі станцією вони нічого не зроблять. При цьому відступати вони повинні не з самого Енергодара, а на фронті. Якби у напрямку Василівки (Запорізької області. — Ред.) наші війська просувалися, тоді була б пряма залежність. Якщо фронт буде просідати і Енергодар опиниться у напівоточенні, вони будуть змушені звідти піти, а коли будуть уходити, то можуть зробити все, що завгодно. Скоріш за все, зроблять.

— Ваші підсумки саміту НАТО у Вільнюсі. Не отримала Україна ні конкретного запрошення, ні конкретних строків вступу. Це було очікувано?

— На мій погляд, так. Я дотримуюся думки, що ми ніколи не будемо в НАТО. Ми будемо партнерами з найбільш розширеними можливостями. Нас "причешуть" під стандарти НАТО, допоможуть провести переозброєння, але ж комусь потрібно воювати з росією. Саме цей фактор основний. Наш єдиний шлях – створення власного воєнно-політичного блоку з нашими сусідами. Розглядається ж Балтійсько-Чорноморський союз, співпраця Україна-Польща, Велика Британія може потрапити сюди. Присутність країни в НАТО не забороняє їй підписувати договори про союзи з іншими країнами. У США — 17 союзників поза НАТО. А союзник це той, за кого ти воюєш і хто воює за тебе.