Вагнеровці в Білорусі та нові погрози путіна та лукашенка: кому і чого треба боятися

Найманців ПВК "Вагнер" у Білорусі стає дедалі більше. За даними Держприкордонслужби України, їх там уже близько п’яти тисяч. І частина з них уже почала брязкотіти зброєю біля кордонів НАТО. Це відбувається на тлі чергових претензій путіна до Польщі та марних зізнань лукашенка про те, що вагнерівці нібито хочуть "сходити на екскурсію" до Польщі.

"Телеграф" розбирав з експертами підґрунтя цих прикордонних ігор та скандальних заяв путіна та лукашенка.

Чого чекати на Україну

Експерт Міжнародного інституту демократій, екс-командир 2-ї роти 24-го штурмового батальйону ЗСУ "Айдар" Євген Дикий вважає, що вагнерівські "танці" у Білорусі — це цікава історія.

— Почнемо з того, чим вони точно не є. (У нас чомусь частина людей із цього приводу напружилася.) Так от це точно не є підготовкою до наступу з боку Білорусі на Україну. Щоб звідти рушити на Київ чи намагатися перебити постачання із заходу на схід, потрібне угруповання у 100-120 тисяч осіб із відповідною кількістю бронетехніки, арти тощо. Щоб навіть просто скуштувати. Швидше за все, безуспішно з огляду на те, що ми тепер до цього готові, — зазначає експерт.

Поки що ж у Білорусі, нагадує він, за даними Держприкордонслужби України, близько 5 тисяч вагнерівців, а очікується — до 8 тисяч.

— Це лише одна бригада, причому без потрібної кількості бронетехніки та арти, — наголошує Євген Дикий. — Адже ту арту і танки, які були у вагнерівців, "віджало" назад Міноборони росії відразу після невдалого путчу. Білорусь могла б, звісно, надати щось своє. Але річ у тому, що надавати їй майже нічого. Вона минулого року стала першою та єдиною країною, яка відкрила свої військові склади для росії. І майже вся ця резервна військова техніка РБ вже вивезена рф на український фронт. Запаси якщо й лишилися, то мінімальні. Тому чекати, що вагнерівці працюватимуть як велика військова сила, не доводиться.

Але, наголошує експерт, вони можуть періодично робити вилазки у форматі диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ).

— З огляду на те, що це реально загартовані бійці, недооцінювати їх не можна. І, зрозуміло, наші прикордонні служби, СБУ, тероборона прикордонних областей перебудовують свою роботу, готуючись зустрічати новий формат ДРГ — із досвідчених найманців. Але, — наголошує Євген Дикий, — це робота навіть не для ЗСУ. Тут вистачить сил тероборони та прикордонників.

Чого чекати країнам НАТО

Що стосується маневрів на білорусько-польському кордоні, а також заяв лукашенка у стилі "вагнерівці хочуть на екскурсію до Варшави та Жешува", це не слід сприймати серйозно, упевнений Євген Дикий. З того ж розряду, на його думку, запуск інформаційної операції, що вагнерівці можуть піти в Сувалкський коридор (названий розташованим у тому районі польському місту Сувалки) — сухопутний відрізок завдовжки близько 100 км, який гіпотетично міг би поєднати територію Білорусі з Калінінградською областю рф. Наразі там проходить кордон Польщі з Литвою.

- Елементарна спроба психологічного тиску на Захід. Без шансів, що це перейде у реальне силове зіткнення, вважає експерт. — Усі розуміють, що захід вагнерівців до Сувалкського коридору автоматично призведе до залучення 5-ї статті Статуту НАТО про колективну безпеку. І списати на те, що вагнерівці — це не російська відповідальність, а якісь приватники, які раптом чомусь поперлися до Литви чи Польщі воювати — не вийде. Після того, як особисто путін публічно заявив, скільки мільярдів з російського бюджету всього за рік завантажено в це нібито приватне підприємство, навіть якби хтось захотів спустити ситуацію на гальмах і вдати, що це — не рф, а деякі "зелені чоловічки" — вже не пройде.

Тому, продовжує Євген Дикий, захід вагнерівців на територію будь-якої країни НАТО автоматично означатиме російську агресію проти Альянсу. А у вагнерівців, акцентує він, на відміну від регулярної армії росії, є сумний досвід прямого безпосереднього зіткнення з тією ж армією США.

— Це сталося у лютому 2018 року у Сирії. Тоді московське керівництво "злило" вагнерівців, заявивши, що росіян на тій ділянці немає. І американці розібралися з тими, хто там був. Дані про втрати відрізняються, але, ймовірно, тоді виявилися знищені від ста до двохсот вагнерівців. З американського боку – без втрат. Думаю, пригожинські вояки вдруге на таке не підпишуться, навіть якби їм наказ прийшов. Але й наказу не буде. Тому що росія чудово розуміє — цього разу відхреститися від вагнерівців не вдасться. І удар у відповідь піде безпосередньо по росії. Тому вся ця прикордонна метушня – саме гра, – констатує експерт.

Тим часом, голова Центру дослідження соціальних перспектив Донбасу, екс-член української делегації у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі Сергій Гармаш вважає, що слід хвилюватися не лише Польщі, а й усьому НАТО.

— Альянс на саміті у Вільнюсі показав путіну свої страхи, — пояснює він. — І путін гратиме на цьому. Один з основних страхів НАТО — страх виявитися залученим до прямого конфлікту з рф. Відповідно, путін підігріватиме цей страх. У тому числі шляхом ескалації на білорусько-польському та білорусько-литовському кордоні.

На думку Сергія Гармаша, не виключений військовий чи воєнізований варіант того, що ми мали 2021 року. Коли цілеспрямовано та масово завозилися до Білорусі біженці з Іраку. І їх силовим шляхом намагалися переправити до країн НАТО – Польщі та Литви. Зараз, вважає експерт, ця політика дещо змінилася — ставка робиться на демонстрацію військової сили.

— Цілей кілька. По-перше, посилення страху країн НАТО виявитися втягнутими у прямий конфлікт із росією (нехай навіть через Білорусь). Ставка на те, що Захід прагнутиме домовитися з путіним по Україні. На кремлівських умовах. Друга ціль – відволікання військових ресурсів країн НАТО на оборону себе, а не допомогу Україні, – пояснює Сергій Гармаш. — Я очікую, що в РБ посилюватимуться провокації на натовських кордонах, щоб досягти названих цілей.

Чого чекати Білорусі

У цій історії цікавий такий момент, зазначає Євген Дикий: чомусь багато хто забуває, що вагнерівці стали тепер ще й внутрішнім білоруським чинником.

— Поки що лукашенко, у короткій тимчасовій перспективі, є єдиним вигодонабувачем історії з пригожинським путчем. По-перше, це допомогло лукашенку знову набути суб’єктності. Нагадати про себе. Поставити себе нарівні з путіним, навіть виглядати успішнішим, ніж він.

По-друге, пустивши вагнерівців до себе, він вирішив, що обзавівся такою собі преторіанською гвардією (особисті охоронці імператорів Римської імперії — Ред .), яка захистить його від будь-яких виступів проти режиму. Причому не так громадянських протестів (придушувати їх і місцеві силовики пристосувалися), скільки від ймовірного походу на Мінськ білоруських добровольців, які зараз воюють у складі ЗСУ проти російської агресії, — уточнює експерт.

На жаль, продовжує він, білоруські добровольці зробили своєрідний фальстарт, коли в день пригожинського путчу заявили, що тепер і їм час зносити лукашенківський режим.

— Поспішили хлопці. Вагнерівський заколот недовго тривав, — зазначає Євген Дикий. — Так от тепер лукашенко думає, що він захищений і від полку їм. Калиновського, і від можливого переходу його армії (яка ніколи й ніде не воювала, а тому не факт, що зможе протистояти загартованим найманцям пригожина) на бік опозиції. Але є нюанс. Від цих гіпотетичних проблем вагнерівці лукашенка захистять. Але хто захистить його від вагнерівців у разі, якщо їм доведеться наказ із Москви — поміняти білоруського правителя на зручнішого для кремля? По суті, лукашенко пригрів на грудях гадюку. Тому що отримав не лише сучасний аналог преторіанської гвардії, а й конвой.