Війна росії проти України: що утримує Захід від рішучих дій

На думку міністра оборони США Ллойда Остіна, результат війни в Україні стане визначальним для курсу глобальної безпеки для всього світу у XXI столітті. А тому, впевнений він, події, які відбуваються у Східній Європі зараз, є важливими для всіх. Водночас Остін підкреслив, що НАТО не дозволить путіну втягнути себе у війну, але продовжить допомагати Україні доти, доки вона захищає себе.

Я позитивно оцінюю такий підхід. Давайте трохи повернемося до історії. Влітку 1990 року Верховна рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Через рік, у серпні 1991-го, було ухвалено Акт про проголошення незалежності України, який у грудні було підтверджено на всеукраїнському референдумі. Тобто політико-адміністративно чи політико-територіально Україна здобула незалежність. Вийшла зі складу імперії.

А з погляду політико-економічних зв’язків та відносин? А в площині ментальних стосунків? Відповідь – негативна. Ці зв’язки залишилися і, отже, залишилася залежність. Ці зв’язки та залежності заважали нам розвиватися, призводили до того, що кожна каденція влади намагалася збудувати в Україні "московію по-українськи". Інакше кажучи – диктатуру. Одним із результатів цього є те, що Україна залишається слабкою державою. Сильна духом, але слабка економічно та технологічно – з усіма негативними наслідками.

Не секрет, що кремль дивився на Україну виключно як на частину імперії. І всі роки незалежності час від часу нагадував про це. І війна, яку росія розв’язала проти України у 2014 році, вирішує глобальне питання, яке має міжнародне значення: зможе російська імперія продовжити процес свого територіального відновлення чи Україна зуміє відстояти свою незалежність.

По суті, 2014-го кремль поставив під сумнів право та можливість для слабких держав бути незалежними. Ллойд Остін повторив те, про що у нас говорять уже дев’ятий рік – якщо росію не зупинити в Україні, вона, як злоякісна пухлина, почне розповзатися далі світом. І не просто розповзатися, а стимулювати створення нового військового альянсу диктатур, що призведе до глобальної війни. Початок створення цього кривавого альянсу вже покладено — "вісь зла: рф — білорусь — іран".

Створення такого союзу є сигналом про готовність диктатур до об’єднання для війни з цивілізованим світом. А там поряд – КДНР та Китай. Ще знайдуться охочі взяти участь у переділі світу на свою користь.

У зв’язку з таким розвитком подій, виникає ще одне, цілком резонне, питання: "А чому тоді НАТО не ухвалить кардинальне рішення — і військовим шляхом не поставить на місце диктатора, що зарвався?"

Тут цілком доречно згадати один старий вислів: "Так активно і шалено боролися за мир, що каменя на камені не залишили". Держави — члени НАТО дуже сильно хочуть уникнути такого результату. Адже програють усі. Увесь світ. Вся земна куля.

Тому у заявах Ллойда Остіна немає жодної контраверсійності. А лікування росії від імперськості – домашнє завдання для України, як факт "відрізання пуповини", яка пов’язує нашу державу з цією "імперією зла".

Військова та економічна допомога Україні є внеском, участю Заходу у цьому процесі.

Чи можуть держави Заходу зробити більше у питанні забезпечення міжнародної безпеки? Теоретично – так. Наприклад, повне виключення з економічного, технологічного, культурного, інформаційного, фінансового, політичного, дипломатичного тощо міжнародного простору держав "союзу диктаторів". Це може дати позитивний результат, а може збільшити негативний. Та ще й сил не вистачає для, скажімо, перезапуску системи ООН.

Ось ця багатоваріантність у розвитку сценаріїв після кожного рішення і є стримуючим чинником їхнього ухвалення. Не існує, на жаль, і повного консенсусу щодо формування політики щодо агресивних диктатур. Це слабкість демократичних моделей – і водночас їхня сила.