Травми війни: як підтримати ветеранів чи поранених
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 1270
Витріщатися та демонструвати перебільшену жалість не варто
Війна та повномасштабне вторгення привели до того, що багато українців зіткнулися із психологічними складнощами. Стосується це не тільки військових, що мають досвід бойових дій. Чимало цивільних людей опинялися під обстрілами, зазнавали тортур в окупації, на власні очі бачили наслідки чи дії ворога також потребують реабілітації. Частина з цих військових та цивільних постраждали не тільки психічно, а й фізично — втратили кінцівки чи отримали великі помітні шрами.
UNBROKEN Ukraine поділилися сьома порадами від людей з протезами чи вадами обличчя як не треба реагувати та спілкуватися з ними. Перша порада — не треба зайвої уваги. Витріщатися на людину з вадою чи протезом не варто.
- "Одужуй!" — недоречна фраза. Як пишуть "Незламні", втрачена кінцівка не відросте, а людина могла вже одужати від поранення.
- Зайві питання. Перед тим, як почати розмову про те, як людина отримала травму чи як реабілітувалась варто запитати, чи буде комфортно про це говорити. Не всі охоче діляться своїм досвідом.
- Жаліти треба конструктивно. Проявляти почуття варто демонструючи підтримку, а не саму жалість.
- Уникати не треба. Люди з травмами та протезами — повноцінні члени суспільства. Навіть якщо ви не знаєте як поводитися чи що сказати, уникати не варто.
- З дітьми треба проговорити цю тему, пояснити заздалегідь що таке протези та чому він буває в людини. Це дозволить уникнути незручностей в разі зустрічі.
- Спілкування важливе — про дію чи намір варто запитати до того, як їх робити.
Зазначається, що універсальних рекомендацій на всі випадки життя немає. Але якщо людина згідна говорити та отримувати співчуття ви можете це робити.
Питати дозволу варто навіть якщо це близька людина. Директорка Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів Лісова поляна МОЗ України Ксенія Возніцина зазначає — родичі та друзі повертаються з війни не тими, ким туди йшли. Пробувати одразу залучити в повністю мирне життя — не варто. Кращим способом буде демонстрація підтримки та знаходження поруч, коли людина буде готова до розмови. Наполягати на тому, аби людина відкрилась некоректно. Надмірна героїзація також не потрібна, однак треба спілкуватися з позиції вдячності та поваги за службу.
Директорка центру також зазначила, що якщо людина протягом тривалого часу вдома не може соціалізуватися — не варто боятися звертатися до фахівців. Родичам військових можуть допомогти психологічні курси та групи підтримки, які є зараз у вільному доступі аби краще зрозуміти своїх коханих людей, які повернулися з війни.
Раніше "Телеграф" розповідав, як дихальними вправами можна коригувати тривожність. Також є інші способи позбутися нав'язливих тривожних думок.
Важливо:
будь-яка інформація медичної тематики, розміщена на сайті Телеграф, носить інформаційний характер і не являється рекомендацією.
Застосування будь-яких медичних препаратів повинно бути узгоджене з лікарем.