"Зрозумів, що танцювати вже не буду. Зупинилося серце… і я помер", – хореограф після втрати кінцівки знову служить

36-річний ветеран Денис Єрмуратський з дитинства захоплювався танцями і зробив хореографію своєю професією та справою життя. Та коли в лютому 2022 року Росія наважилася на повномасштабне вторгнення, чоловік добровольцем пішов на фронт, де через ворожий обстріл отримав важке поранення ноги. "Вмить я зрозумів, що танцювати більше не буду", – каже боєць. Та це був далеко не кінець. Свою історію захисник розповів "Телеграфу".

День народження під звуки вибухів

Денис Єрмуратський родом із міста Лубни, що на Полтавщині. Ще юнаком він виступав у місцевому фольклорному ансамблі "Перлина", тож коли після школи треба було визначатися з професією, вибір для Дениса був очевидний – хореографія. Отримавши ступінь магістра, чоловік викладав танці дітям, а згодом талант відкрив йому двері до міжнародних проєктів – він працював у Китаї, Туреччині, Європі.

– Як то кажуть, мене годували ноги, – каже Денис.

Про загрозу повномасштабного вторгнення чоловік, звісно, знав, але повірити, що це може стати реальністю, було важко.

– Розумів, що таке може трапитися, але вважав, що вони далеко не дійдуть, – каже ветеран.

24 лютого 2022 року Денис був у Києві. Цей день йому запам’ятався особливо, адже це його день народження. Та замість святкового настрою був шок.

– Дуже дивний був день. З одного боку – день народження, всі хочуть привітати, а з іншого – наступ росіян на Київ і дуже загрозлива ситуація, – пригадує чоловік.

У жовтні 2022 року Денис пішов добровольцем до лав ЗСУ. Пройшов базову військову підготовку і потрапив до 25-ї окремої Січеславської десантно-штурмової бригади. Строкову службу чоловік не проходив, тож усі навички здобував уже безпосередньо під час війни.

– Нехай це звучить банально, але моя мотивація – родина і країна. Крім того, я ж за освітою педагог, тому хотів захистити дітей, адже це наше все, наше майбутнє. Хто, як не ми? – каже десантник.

Денис служив помічником гранатометника, воював на Донеччині та Луганщині. Страх, зізнається чоловік, був постійним супутником на передовій.

– Тільки дурень не боїться. Звичайно, що було страшно, особливо коли три дні не можеш вийти на позицію: тиск, артилерія, дрони, – розповідає боєць.

Про ворога ж Денис відгукується коротко і влучно:

– У них одна релігія і мотивація – гроші, – зазначає військовий.

"Пташки" зробили скиди

У грудні 2022 року Денис опинився в буквальному сенсі між життям і смертю. Того дня він разом із побратимами тримав посадку, коли виникла потреба піднести хлопцям боєкомплект.

– Ми його піднесли, а от назад я вже не повернувся. Над нами були дві "пташки", дуже високо, їх не було навіть чутно, і вони зробили скиди – невеликі міни, – розповідає ветеран.

Приліт стався за метр від чоловіка. Нога миттєво отримала критичне поранення.

– Вона була відірвана, трималася лише на шкірі. І в цю мить я зрозумів, що танцювати вже більше не буду, – важко пригадує захисник.

З чотирьох бійців у тій посадці залишилися лише двоє. Евакуація тривала близько семи годин. Дениса закинули на БТР.

Медики врятували чоловікові життя, витягнувши його з того світу, але кінцівку зберегти не вдалося. І прийняття цієї нової реальності далося Денису важко.

– Чесно… Це було складно сприйняти. Та я знав тоді, що мені просто потрібен час, адже рани рано чи пізно загояться, – зізнається військовий.

А часу на відновлення справді пішло багато – майже два роки в лікарнях, адже, окрім ноги, у ветерана були серйозно травмовані обидві руки. Вперше одягнути протез Денис зміг лише через півтора року після поранення. Лікарі забороняли робити це раніше, наполягаючи на тому, щоб спочатку вилікувалися і зміцніли руки.

Хореографічна підготовка допомогла ходити на протезі

Протезувався Денис у США: спочатку навчався ходити на механічному протезі, а згодом – з електронним коліном. І тут виявилося, що професія хореографа, яку чоловік вважав назавжди втраченою, насправді стала його суттєвою підмогою.

– Мені допомогла моя хореографічна підготовка, адже м’язи лівої ноги були в тонусі, тому я міг краще тримати баланс. Якщо ти займався до поранення якимось спортом, то це тільки на краще. Звісно, легко не було, та на все потрібен час. Усі обмеження – тільки в нашій голові. Наприклад, я на яхті катався з протезом, хоча боявся, що не втримаюсь на палубі при тих хвилях, що були, – розповідає ветеран.

Зараз Денис почувається цілком вільно і самостійно.

– У побуті з протезом мені достатньо комфортно: прання, прибирання, приготування їжі – жодних проблем, – каже чоловік.

І хоч після поранення Денис звільнився з лав ЗСУ, зараз він знову повернувся на службу, заступивши на посаду діловода. У цьому йому посприяв кадровий підрозділ "Азов. Інтеграція", який опікується ветеранами та тимчасово непрацездатними бійцями, допомагаючи їм знайти нову роль у війську.

Стратегічно чоловік мріє про власну родину і дітей, а тактично – розширити кордони своїх можливостей і стрибнути з парашутом.

– Перемога? Так ми вже перемогли! Друга армія світу і двадцять друга. Ми встояли, самі розумієте, – резюмував Денис Єрмуратський.

Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу Ви можете у спільноті EnableMe.