Я загорівся. Просив мене добити. Хлопці не наважились: історія морпіха "Шкіпера"

Після отримання тяжких поранень на фронті, на жаль, далеко не всі військові знаходять в собі сили просто жити далі. Депресія, зневіра, відчай, стають першими відвідувачами в лікарняній палаті після того, як травмовані бійці приходять до тями. Втім, якщо "запрограмувати" себе на внутрішню перемогу і кожного дня робити крок на зустріч собі – шанс знову відчути смак життя неодмінно буде.

Власним прикладом це доводить 30-річний уродженець Макіївки Федір Самбурський. Ворожий дрон підірвався просто поряд з чоловіком. Боєць втратив ногу, руку та частково зір. Просив побратимів його добити. Та хлопці не наважились виконати страшне прохання. На щастя.

Привітав маму і пішов до військкомату

До початку повномасштабного вторгнення РФ Федір Самбурський жив в Ірпені, на Київщині, працював інженером-технологом в харчовій галузі. Мандрував країною під час робочих відряджень і не дивлячись на те, що війна, свого часу, змусила його полишити Донбас, чоловік не вірив у можливість ще більшої біди.

"Я просто не вірив, що м*скалі на це наважаться. Наважились. Хоча 23 лютого мої знайомі, мабуть, щось відчували, тому бігали по військовим магазинам. Ввечері я з ними ще поговорив, пішли спати, а вранці… війна", – пригадує чоловік.

24 лютого 2022 року Федір прокинувся від гучних вибухів. Російські окупанти робили спроби десантуватися на Київщині.

"Близько 9 години ранку над нами почали літати вже гелікоптери", – каже чоловік.

Федір зостався в Ірпені, поставивши свій професійний фах на службу людям: волонтерив в місцевому супермаркеті, випікаючи хліб. Коли ж зявився коридор, яким цивільні змогли покинути небезпечні райони Київщини, чоловік вивіз родину на Івано-Франківщину, однак сам не залишився в статусі цивільного.

Чоловік не мав ні військового досвіду, ні строкової служби за плечами, втім, палкого бажання стати на захист країни було цілком достатньо.

"Я хотів бити м*скалів. Якщо подивитися на історію, то це вже втретє, коли вони нас ганяли. В моєму роду на початку XX століття, коли тогочасна влада почала всіх розкуркулювати, то вони і моїх пращурів вигнали в Сибір. По дорозі туди вони втекли і приїхали на Донбас. Тому я не перший переселенець за історію свого роду. Ну скільки можна від них бігати? Досить! Саме з цим бажанням я і пішов воювати", – запевняє військовий.

Федір одразу потрапив до еліти війська – морської піхоти, і обрав собі позивний "Шкіпер".

"Це пінгвін з мультфільму "Мадагаскар". Він був головастий, міг всіх організувати. То я такий позивний собі і обрав, бо ж наче голова у мене на місці", – пояснив ветеран.

"Хлопці мене потушили і витягли"

Чоловік вивчився на сапера, та разом зі своїм підрозділом пройшов найгарячіші точки військового протистояння з ворогом: Авдіївський напрямок, контрнаступ на Запоріжжі, Херсонщина.

"Втягнувся. Почало навіть подобатися. Ми воювали проти їхньої морської піхоти, батальйону "Сомалі". З регулярними військами, звісно, було важче бодатися, бо все ж таки, вони більш навчені, ніж інші формування. Навіть цікавіше з ними було: гідний супротив", – розповідає чоловік.

Федір Самбурський виконував бойові завдання до 24 листопада 2023 року – коли отримав важке поранення в районі Кринок на Херсонщині. В той день сапер працював з екіпажем БПЛА

"Почув, що десь шумить дрон. Подумав, що це, напевно, наші суміжники запускають. А потім почув, що дрон аж занадто швидко до мене наближається і впав фактично біля мене", – пригадує ветеран.

Від потужного вибуху чоловік загорівся (!).

В лікарні Херсону Федора стабілізували та зашили очі, адже сапер отримав проникаюче поранення очних яблук.

"Три з половиною місяці я майже нічого не бачив, лише якісь силуети, була велика світлочутливість, в палаті світло завжди було вимкнено. Це було просто жахливо", – каже ветеран.

Та після двох операцій по пересадці кришталиків, зір частково повернувся. А от врятувати ногу та руку лікарям не вдалося.

"Тільки на третій день після поранення я почав самостійно дихати і приходити до тями. В реанімації я ще не розумів реальності, тому що був під дією сильних знеболювальних. Були думки: виживу я чи ні? Сприйняв всю цю історію я тільки місяця за два після поранення. Чесно… Депресуха була максимальна. Що? Як? Чому?", – говорить захисник.

Витримати це пекло допомогла мати, яка була біля лікарняного ліжка сина з перших днів після травми.

"Ми неодмінно переможемо"

Зрештою, коли рани зажили, Федір запротезувався. На щастя, фантомні болі, на які страждають дуже багато людей з ампутаціями, не створили чоловікові суттєвих проблем. Все завдяки внутрішній силі переконання.

"З фантомами я впорався ще в лікарні. Одного разу мене привезли з операційної і поклали на ліжко. Я кажу: "Нога впирається в ліжко". А файна медсестричка там була поряд і каже: "Підніми голову. Подивись. Забув, що ноги немає? Нема чому боліти". І все. З того часу, я почав себе наче як програмувати, що у мене немає кінцівки і фантоми просто пройшли", – зазначає ветеран.

Чоловік отримав біонічний протез руки і навчився жити наново.

"Звісно, дуже не вистачає дрібної моторики. Коли потрібно щось маленьке взяти всіма пальцями, то це складно. Та я призвичаївся. Людина дуже адаптивна істота і знаєте, я вже навіть і не пам'ятаю, що таке мати руки", – пояснив боєць.

Коли Федір пройшов всі основні етапи лікування і реабілітації, то замислився: а як жити далі?

"Після протезування я зрозумів, що треба рухатися далі, щось робити, адже на саму лише пенсію не дуже можна прожити", – каже ветеран.

Військовий відкрив кав'ярню в одному з торгових центрів столиці, та через професійну неохайність партнерів, цей бізнес довелося залишити. Та хіба одна невдача це перепона для бійця, що практичного повернувся з того світу? То ж наразі чоловік відкрив вже власну кав'ярню-бар в Ірпені і розвиває цей бізнес з вірою у майбутнє України.

"Ми неодмінно переможемо! Байдуже якою ціною, але переможемо. В цьому у мене взагалі немає сумнівів. Ці болота рано чи пізно розваляться і здихаються диктатури", – резюмував Федір Самбурський.

Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.