Захисник зізнався, як насправді поранення впливає на психіку та подальше життя

Український воїн Сергій Бохонок на позивний "Якудза" розповів про момент поранення під Бахмутом. Однак окрім фізичних травм, дуже страждає психіка, каже воїн.

Своїми думками він поділився з "Телеграфом" в межах проєкту "Лінія спротиву": Українське сонце зійде, — боєць "Якудза" про поліцію на війні, ставлення до смерті і духовну революцію.

За словами Сергія, поранення у Серебрянському лісі Бахмутського району наклало на нього емоційний відбиток. У той день він не мав їхати на позиції, захисник замінив травмованого бійця.

"Ми були на позиції, вороги нас виявили, прилетіла 120-та міна. Ми повідлітали у сторони. У момент атаки все життя пройшло перед очима, думки наче стали повільними. У мене пропав слух, контузило сильно, на пару секунд знепритомнів, але, коли прийшов до тями, мій травмований товариш, проігнорувавши всі заходи безпеки, почав надавати мені допомогу. Далі евакуація, і я опинився в лікарні — спочатку у Лиманській, а потім у Краматорській", — поділився важкими спогадами Сергій Бохонок.

Він пояснив, що після поранення людина ще довго проживає цей момент. З'являється апатія, важко знову віднайти внутрішню рівновагу.

"Момент поранення продовжує прокручуватись у голові знову і знову, немов заїло пластинку, але його потрібно проживати та позбуватися. Починається апатія до життя, ти не бачиш ні в чому сенсу, бо цивільний світ зовсім інший на контрасті з бойовими діями. Дуже тяжко буває хлопцям повернутися і займатися чимось у цивільному житті. Дуже довго не можеш знайти свою течію. Саме під час спілкування і пошуку справи до душі захисники у тилу починають оживати. Всім важливо бути частиною суспільства", — розповів захисник.

Нагадаємо, раніше в межах проєкту "Лінія спротиву" про врятовані життя, найболючіші втрати, мотивацію служити, мрії відпочити в Криму після перемоги і те, що допомагає залишатися незламною серед мороку війни, "Телеграфу" розповіла медикиня, фельдшерка 20 ОБСП Інна Іщенко.