Удар з Білорусі та війська НАТО в Україні: військовий експерт назвав чотири сценарії

Войовничі заяви Лукашенка не варто недооцінювати, проте є нюанс

Тиждень тому самопроголошений президент Олександр Лукашенко зробив гучну заяву про підготовку Білорусі до війни. Проте за сім днів особливої підготовки не видно. Але й диму без вогню, як відомо, не буває. З огляду на те, що Лукашенко не уточнював, з ким саме готується воювати, напружилися і Україна, і Захід.

Як напружилася нещодавно Росія – після заяв французького президента Еммануеля Макрона, який не виключив відправлення військ до України. З’явилося чимало версій того, як саме вони можуть стати у пригоді. Не виключалося і їхнє залучення для охорони українсько-білоруського кордону, що вивільнило б сили та засоби ЗСУ, які там перебувають, для власне фронтових справ.

Військовий експерт, полковник запасу Сергій Грабський прокоментував "Телеграфу" брязкання зброєю з боку Лукашенка, а також перспективу появи військ країн — членів НАТО в Україні.

На думку полковника, войовничі заяви Лукашенка не варто недооцінювати.

"З середини квітня 2022-го т. зв. збройні сили РБ (за фактом — білоруський корпус російської армії) перебувають у стані перманентної бойової підготовки. Вони проводять постійні навчання, тренування, перевірки боєздатності, ротації особового складу на наших кордонах. Відбулося вже кілька заходів щодо мобілізаційної підготовки, підрахували відповідні ресурси. Фактично Білорусь за один крок від оголошення мобілізації", – вважає Сергій Грабський.

І це, наголошує він, не може не лякати. Але не так Україну, як західних сусідів Білорусі.

"На нашому напрямку ми не спостерігаємо надзвичайної активності або підготовки до неї. Не кажучи про те, що самостійно білоруський корпус російської армії не здатний проводити якісь активні наступальні дії проти нашої країни, яка воює вже десять років. Наші Сили оборони перебувають на вищому ступені готовності для відбиття будь-яких агресивних дій. У тому числі з боку РБ. Саме тому атаку на Україну з боку Білорусі я розглядаю зараз як малоймовірну", – зазначає експерт.

Інша справа – загроза для Литви, наголошує він. І нагадує, що білоруський диктатор уже неодноразово робив випади на адресу балтійських держав, проводив провокаційні маневри біля литовського кордону.

"Агресія саме в тому напрямку стає все більш реалістичною, — вважає полковник. — Особливо враховуючи неодноразові натяки на важливість для Кремля взяти під свій контроль "Сувальський коридор" — сухопутний відрізок завдовжки близько 100 км, який гіпотетично міг би поєднати територію Білорусі з Калінінградською областю РФ (нині там проходить кордон Польщі з Литвою). До речі, такий сценарій наводила взимку і німецька преса".

При цьому, продовжує Сергій Грабський, треба розуміти, що самостійно білоруський корпус, навіть наростивши свій бойовий потенціал до 100-тисячного угрупування, навряд чи зважиться на такі дії. Але якщо розпочнеться переміщення до РБ військових контингентів РФ (особливо тих, що мають досвід ведення бойових дій), не можна виключати розв’язання ними бойових дій проти Литви.

"Кремль не зупинить те, що це може бути сприйнято як напад на країну — члена НАТО, — упевнений експерт. — Річ у тім, що невиразна, неповоротка політика Заходу (зокрема, у ракурсі російсько-української війни) дає РФ привід ставати все зухвалішою, і вона цілком може напасти на Литву, розв'язуючи два важливі для себе стратегічні завдання.

По-перше, прорубування "коридору" в Калінінградський анклав, по суті, з’єднуючи його з територією РФ (Білорусь зараз фактично окупована, там діє маріонетковий режим, що його може будь-якої миті замінити Кремль). По-друге, відрізання сухопутних комунікацій балтійських країн від Великої Європи. Що серйозно може стати на заваді маневрам, переміщенню на цей театр військових дій підрозділів союзників Литви по НАТО".

За словами полковника, не слід забувати й про нещодавнє створення у РФ такого окремого органу управління оперативно-стратегічного рівня, як Ленінградський військовий округ. Він ніяк не загрожує Україні, але несе ризики для тієї ж Литви.

"Саме тому ми бачимо досить активну реакцію на такі виклики – як з боку країн Балтії, так і НАТО в цілому, – наголошує Сергій Грабський. – Надає невизначеності й ситуація з ядерною зброєю. Є вона в РБ чи ні? Якщо є – то тактична, що знаходиться під повним контролем РФ. Такої присутності поки не спостерігається. Хоча макети, елементи забезпечення ядерної зброї можуть бути на білоруській території".

А ось французькі війська на українсько-білоруському кордоні – це з розряду фантастики, впевнений експерт.

"Це ідіотські роздуми, які не мають під собою жодних політичних, юридичних, військових підстав. У нас немає зараз з Францією угоди, за якою вона готова забезпечувати безпеку українських кордонів. Просто для прикладу – РФ має подібну угоду з Вірменією. Тому вірмено-турецький кордон охороняють Прикордонні війська російської ФСБ. Але, по-перше, укласти таку угоду — справа не швидка. По-друге, французи просто на це не підуть, тому що мають певні зобов’язання в рамках колективної безпеки НАТО", — пояснює Сергій Грабський.

Але, уточнює він, французькі військовослужбовці (як і представники інших країн — членів НАТО) можуть перебувати в Україні як місія з тренування наших бійців. За умови, що ВР погодиться.

"Сучасна Франція ніколи не вела бойові дії такого масштабу, як ведемо зараз ми. І перше ж бойове зіткнення з росіянами може обернутися для французів великими втратами, — попереджає полковник. — Так, французькі військові періодично борються в різних частинах світу. Але не з армією, подібною до російської, оснащеної авіацією, важкою військовою технікою, величезною кількістю арти та ракет, кораблями, підводними човнами тощо.

Як правило, французам протистоять парамілітарні формування на джипах з кулеметами та гранатометами, а то й зовсім на верблюдах з автоматами. Зіткнутися ж із такою готовою воювати і вбивати силою, як російська армія, – це потрапити до м’ясорубки. Ми до цього готові, ми це переживаємо вже котрий рік. А французи – навряд чи".

Ніхто за нас не виконуватиме військових завдань, упевнений Сергій Грабський. Тому радники, тренери в деяких навчальних центрах, допомога в рамках технічного або логістичного тилового забезпечення з боку закордонних партнерів – так. Участь у бойових діях, охороні кордонів – ні.

"Але експедиційний корпус НАТО або окремі контингенти деяких країн блоку можуть гіпотетично опинитися на території України у разі вторгнення РФ на територію однієї з країн Альянсу, – вважає експерт. – Тоді ми можемо говорити про спільні бойові дії НАТО та України проти спільного ворога – РФ та її сателітів".