Блеф Путіна, втома союзників і політичні чвари в Києві: що західні медіа пишуть до 2-ї річниці вторгнення РФ

2024 рік у багато чому називають вирішальним у цій війні.

Два роки тому Росія розв’язала жорстоку повномасштабну війну проти України. На початку 2023-го, після блискучих успіхів української армії на полі бою, у союзників на Заході жевріла надія на швидке закінчення війни; риторика щодо підтримки Києва була рішучою й безкомпромісною. Коли стало зрозуміло, що ця війна — марафон на виснаження, серед міжнародних партнерів почало зростати почуття деякої невизначеності.

Це знаходить своє відображення в порядку денному західної преси. "Телеграф" напередодні річниці російського вторгнення проаналізував, про що пишуть світові медіа.

Вирішальні 12 місяців для Європи

Американський телеканал CNN підготував аналітику, як у другу річницю з моменту вторгнення Росії "Європа стикається з важкими питаннями". Мова про те, як довго Європейський Союз зможе надавати фінансову підтримку Україні.

"Війна вже деякий час зайшла в глухий кут, а минулого тижня Україна була змушена відступити від ключового міста Авдіївка після місяців запеклих боїв, що стало найгіршою поразкою з моменту падіння Бахмута в травні. Гроші, які відчайдушно потрібні від Сполучених Штатів, застрягли… Єдність між Європейським Союзом і НАТО починає руйнуватися, майже кожне важливе рішення відкладається та знаходиться під загрозою вето. Жоден серйозний "західний голос" не хоче кидати Київ, але беззаперечно, що настає втома, оскільки рахунки ростуть", — пише автор Люк Макгі.

Політичний тиск щодо витрат на підтримку України лише зростатиме, оскільки в червні відбудуться вибори до Європейського парламенту, а також передвиборчі національні опитування в багатьох країнах, включаючи Велику Британію — ключового союзника України. До цього додається перспектива повернення Дональда Трампа в Білий дім.

"Трамп чітко не заявив, якою буде його політика щодо України, за винятком його заяви про те, що він може припинити війну протягом 24 годин. Антинатовська риторика колишнього президента, загальна зневага до європейських інституцій і дивне захоплення Путіним добре відомі.

Хоча ніхто не знає, що на ділі означати наступне президентство Трампа, можна передбачити найгірший сценарій для України, коли вона втрачає ініціативу на полі бою, а новий очільник Білого дому вирішить, що Америка вже достатньо витратила".

Це тривожна перспектива для європейських чиновників, які вже вірять, що Путін намагається "пережити" Захід.

"Наступні 12 місяців стають вирішальними для європейських союзників України. Очевидно, що Європа зацікавлена в тому, щоб Путін не виграв цю війну — дуже мало людей, які не погодяться з цією думкою". Видання, посилаючись на неназваних чиновників, пише: вкрай важливо, аби ЄС, попри ситуацію в Америці, продовжував фінансову підтримку Києва.

"ЄС дуже добре вміє залучати кошти, і є інструменти, якими він ще не користувався", — сказав CNN один із представників НАТО. До прикладу, Брюссель має розглянути можливість використання грошей, пов’язаних із замороженими російськими активами.

Гостріше питання полягає в тому, чи зможе Європа надати Києву зброю, необхідну для перемоги у війні без допомоги США.

"Відповідь на це буде "ні". Європа зараз просто не має такого обсягу виробництва, щоб самостійно обслуговувати Україну протягом наступних 12 місяців. Проте західні дипломати оптимістично налаштовані, що озброєння України ідеально вписується в таке необхідне прагнення Європи зменшити свою залежність від Америки", — зазначається у матеріалі.

Поки Путін буде при владі, війна не закінчиться

"Минуло два роки відтоді, як українці могли спокійно спати вночі, знаючи, що російська крилата ракета не влетить у їхні дахи. Два роки після того, як Володимир Путін, керований власними темними нав’язливими ідеями, почав війну, яка вбила сотні тисяч людей, змусила мільйони людей стати біженцями і занурила Захід у найбільшу безпекову кризу з часів поразки нацистської Німеччини. І кінця не видно", — цими словами починається матеріал The Times.

Українські високопоставлені чиновники розповіли виданню, що потрібно, аби українська армія могла остаточно вибити війська РФ.

"Є три компоненти, які потрібні Україні — зброя, зброя і ще раз зброя", — сказав секретар РНБО Олексій Данілов. Він наголосив на неспроможності союзників надати Києву достатню вогневу міць і припустив, що не всі на Заході хотіли, аби Україна виграла війну.

"На цій війні я втратив свого племінника. У мого похресника відірвало частину ноги, — розповів він. — Але не тільки у мене було таке горе. Так, багато людей втратили своїх дітей, батьків, дружин чи чоловіків. І Захід заплющує на це очі, не хоче на це адекватно реагувати. Зрештою, вони не вас вбивають".

У статті наголошується на важливому: "Для українців війна проти Росії почалася не два роки тому, а 2014-го, коли Кремль анексував Крим і ввів війська на Донбас".

"Якби тоді Захід робив більш рішучі кроки, то, ймовірно, сьогоднішнього конфлікту у нас би не було, — сказав генерал Віктор Муженко, який з 2014 по 2019 рік був головнокомандувачем ЗСУ. — Прозвучали слова підтримки та були введені санкції проти Росії. Але зараз ми розуміємо, що санкції не діють. Росія сьогодні живе і розбудовує свій військово-промисловий комплекс".

Також у матеріалі шукають відповідь на запитання, як зараз для українців виглядає перемога над РФ:

"Вірю я в перемогу чи ні — складне питання. Бо я ще не визначив для себе, що для мене буде перемога, — сказав The Times Іван Скуратовський, 33-річний капітан української армії, який воює з російськими військами з 2014 року. — Але коли все закінчиться, після загибелі стількох людей, мені не буде соромно. Я всю свою молодість віддав окопам і буду йти до кінця".

Та поки Путін буде при владі, війна не закінчиться, стверджується у матеріалі.

Наприкінці британські журналісти цитують нагородженого за хоробрість українського підполковника Сергія Півня: "Ми боремося з монстром, величезним монстром… Давид зрештою переможе Голіафа. Але цей рік буде дуже, дуже важким".

Найкраща стратегія для США — перемога України

Натомість The Politico в одному з матеріалів до другої річниці повномасштабної війни розвінчує чотири міфи про Україну. Як зазначається у статті, деякі з них — нові й з’явилися під час недавніх дебатів у Конгресі США. На противагу першому міфу "Україна не може перемогти", автори Ерік Едельман і Девід Крамер наводять приклади беззаперечних успіхів Сил оборони України. Це і нищення Чорноморського флоту РФ, і загальне скорочення російських сил, та навіть виклик, кинутий російському ядерному блефу.

"Багато чого з цього вдалося досягти завдяки допомозі Заходу. Підтримка США для України становить менш як 4% річного бюджету Пентагону, і все ж віддача від інвестицій для українського народу та для нас окупилася з лишком. Не втративши жодного американського солдата, ми зменшили військовий потенціал Росії, супротивника, якого Стратегія національної оборони до 2022 року описувала як "гостру" загрозу для Сполучених Штатів", — зазначається у матеріалі.

Тож "найкращою стратегією для Сполучених Штатів має бути перемога України та поразка Росії".

"Настав час для припинення вогню або перемир’я" — другий розвінчаний міф. Ніхто не хоче, щоб ця війна закінчилася більше за українців; але народ України відкидає територіальні компроміси та переговори з Росією, бо знає багато прикладів, коли Путін не дотримувався підписаних ним угод.

"Припинення вогню дало б Путіну час відновити свої значно скорочені сили, щоб він зміг знову становити загрозу Україні і, можливо, іншим країнам".

Далі — міф про те, що Україна є "безнадійно корумпованою країною, яку очолюють неонацисти". Громадяни країни, які обирають єврея президентом, безперечно, не є нацистами. Що стосується корупції, у матеріалі зазначається: повномасштабне вторгнення Путіна породило нульову терпимість до такого явища.

Міф четвертий: "Україна є неправильним пріоритетом". Мовляв, допомога Києву відволікає увагу США від питань безпеки, пов’язаних із Китаєм та Близьким Сходом.

Насправді поразка Росії в Україні зменшить імовірність конфлікту з Китаєм, адже "відіб'є бажання китайського лідера Сі Цзіньпіна розглядати військові дії проти Тайваню".

При цьому тягар допомоги Україні розподіляється між європейськими союзниками більше, аніж деякі вважають. У доларовому еквіваленті Європа надає більше економічної допомоги Україні, аніж Америка, і недавно схвалила додаткові 54 мільярди доларів допомоги. У співвідношенні до ВВП Сполучені Штати посідають 15-те місце у світі за обсягом безпекової допомоги, наданої Україні. Все ж американська допомога — незамінна. "Підтримати Україну і перемогти Росію – це найменше, що ми можемо і повинні зробити", — зазначають автори, закликаючи Конгрес якомога скоріше схвалити пакет допомоги на 61 млрд доларів.

Пентагону є чого повчитися в української армії

Видання The Washington Post днями опублікувало матеріал під назвою "Чого Пентагон навчився за два роки війни в Україні". Це — великий репортаж. Перша його частина — з каліфорнійського Форту Ірвін, де базується Національний навчальний центр. Лінії окопів тут відтворюють поле бою в Україні.

Вивчаючи уроки російсько-української війни, збройні сили США значно переглядають свій підхід, відмовляючись від методичок бойових дій в Іраку та Афганістані, щоб зосередитися на підготовці до конфлікту з досвідченішими супротивниками, як Росія чи Китай.

"Те, що сталося в Україні, де цього тижня війна вступає в третій рік із сотнями тисяч загиблих і поранених з обох сторін, коли досі не видно кінця, ясно показало Пентагону, що розрахунки на полі бою фундаментально змінилися за роки, що минули з часів останнього розгортання ним великої кількості сил. Високоточна зброя, рої безпілотних літальних апаратів і цифрова розвідка можуть виходити далеко за межі лінії фронту, становлячи серйозний ризик для особового складу, де б він не знаходився", — йдеться у матеріалі.

Упродовж року 20 офіцерів армії США досліджували російсько-українську війну за п’ятьма напрямами: наземні маневри, повітряні сили, інформаційна війна, підтримка та нарощування сил і здатність завдавати удари на великі відстані. Вивчене має допомогти сформувати Стратегію національної оборони — важливий документ, що узгоджує численні пріоритети Пентагону.

Інша частина репортажу присвячена армійському посту у Форт-Джонсон (Луїзіана), де серед лісів американські бійці cлідують одній із основних настанов української армії: "Копай або помри". Вони вчаться рити окопи та бліндажі, в яких можна сховатися від атак бомб та безпілотників.

Стейсі Петтіджон, директорка оборонної програми в Центрі нової американської безпеки, в інтерв’ю WP визнала, що американські та українські військові діють по-різному, тому деякі висновки з війни з Росією неможливо застосувати до США.

Але вона зазначила, що деякі американські воєначальники, з якими вона спілкувалася, здавалися "обережними", кажучи, що їм є чого навчитися: "Вони недооцінюють те, як змінився характер бойових дій, твердо дотримуючись ризикованого припущення, що Сполучені Штати просто впоралися б краще за подібних обставин".

Агресія дорого обходиться Путіну

Редакція Bloomberg 23 лютого опублікувала матеріал із закликом не вестися на блеф Путіна, адже Захід економічно перевершує Москву.

"Володимир Путін хоче, щоб світ повірив, що з економікою Росії все гаразд, і що у нього є кошти, щоб нескінченно довго вести війну в Україні. Він блефує. Його агресія дорого обходиться йому, і Захід має використати цю вразливість на повну", — йдеться у статті.

Перед вторгненням в Україну Путін активно розбудовував фінансовий сектор Росії — важливий елемент його влади. Державний борг РФ, який становив лише 16% валового внутрішнього продукту, був одним із найменших серед країн світу.

Тепер Кремль радикально змінив курс задля фінансування війни і підтримки економіки в умовах західних санкцій. Військові витрати зросли з 3,6% ВВП 2021 року до приблизно 7,1% на зараз. Зарплати солдатів і виплати родинам загиблих підняли статки найбідніших сімей. Понад 130 млрд доларів кредитів дозволили росіянам витрачати гроші на нові квартири, сприяючи буму будівництва. Як наслідок, торік зростання реального ВВП підскочило до 3,6%, що суперечило прогнозам про занепад російської економіки.

Проте межі таких витрат уже очевидні. "Військові витрати не сприятимуть зростанню ВВП: збереження їх на поточному рівні вимагатиме великих жертв в інших важливих сферах, таких як соціальні витрати та вкрай необхідне обслуговування інфраструктури".

Що ще гірше для Путіна, він швидко "розмиває" механізми, створені ним для захисту економіки та себе від неочікуваних потрясінь. Так, велика частина резервів центрального банку заморожена на Заході. Уряд РФ має щорічний дефіцит бюджету в розмірі близько 17 млрд доларів, а можливості взяти позику обмежені за умов, коли вітчизняні банки є єдиними доступними кредиторами. Ті самі банки дедалі більше зазнають збитків, оскільки захмарно високі відсоткові ставки тиснуть на позичальників.

На Заході, звісно, є свої фінансові труднощі. Та в сукупності ресурси країн-членів НАТО більш, аніж у 20 разів перевищують російські.

Наостанок зазначається, що Захід має використати економічну вразливість Путіна, посилюючи санкції та озброюючи Україну.

Внутрішня політика України починає виглядати більш крихкою

Журнал The Economist днями опублікував матеріал "Після двох років війни українці стають песимістами".

Стаття починається з історії жительки Київщини Ольги Манухіної — з лютого 2022 року росіяни утримують у полоні її сина та чоловіка. "Якщо ми будемо чекати, поки Путін помре, всі наші хлопці загинуть. Якщо нічого не працює, ми повинні вести переговори", — каже журналістам жінка.

Видання поспілкувалося з декількома представниками українського уряду й описує, що почуття занепокоєння й невизначеності охоплюють не лише цивільних.

Так, чиновників дедалі більше непокоять цифри: гроші, мобілізація, озброєння. Приміром, міністр фінансів Сергій Марченко вірить, що західні партнери допоможуть закрити потребу в 37 млрд доларів, яких бракує бюджету; українські податки водночас мають покрити військові витрати. Та Марченко стурбований тим, що станеться далі: "У нас просто нема гарантій щодо 2025 року".

У Росії є власні проблеми, але вона зберігає відносну перевагу через свої розміри. У війні на виснаження це має значення. "Поки товстий схудне, худий може вмерти", — таке українське прислів’я процитував представник української розвідки.

Віце-прем’єр Михайло Федоров у розмові з виданням висловлює думку, що єдиний шлях уперед — це покладатися на самих себе. "У нас нема іншого виходу, як продемонструвати силу. Але я оптиміст. Ми маємо явну перевагу в ефективності та швидкості". Креативне мислення дозволило Україні протягом 2023 року потопити п’яту частину російського Чорноморського флоту. Інноваційний підхід також призвів до вагомого збільшення виробництва дешевих і ефективних бойових безпілотників. Один виробник безпілотників дальнього радіусу дії впевнено прогнозує у коментарі The Economist, що 2024 року війна переміститься вглиб центральних регіонів Росії. "Путіну доведеться дещо пояснити своєму народу, — каже він. — Вдома йому буде непросто".

Проте видання зазначає, що внутрішня політика саме України, а не Росії, починає виглядати "більш крихкою", а "два роки незвичайної політичної єдності змінилися публічною міжусобицею". Мова про звільнення президентом Володимиром Зеленським головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

Прогнозується, що складний момент настане в травні, коли офіційно завершиться п’ятирічний президентський строк Зеленського. Воєнний стан дозволяє йому залишатися на посаді, адже проведення виборів виключене.

"Президент буде на посаді після п’яти років лише тому, що йде війна — ні більше, ні менше. Він повинен це зрозуміти і замість боротьби з опонентами спробувати об’єднати їх навколо себе", — каже юрист Андрій Магера у коментарі медіа. Та поки що така співпраця не була в стилі Зеленського.

Джерело в українській військовій розвідці припустило, що поточні темпи використання техніки та боєприпасів можуть змусити обидві сторони тимчасово припинити вогонь наступного року. Але це буде лише пауза, адже немає впевненості в довгостроковості угоди, доки Путін живий.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" проаналізував, скільки ще зможе воювати Росія, і які ресурси має у розпорядженні путінська армія.