З балістичними ракетами, сотні яких могла отримати РФ від Ірану, може впоратись спецназ

Іранські ракети небезпечні своєю дешевизною та навантаженням на ППО

Як повідомляє американське видання Reuters, Іран міг передати Росії приблизно 400 своїх балістичних ракет Fateh-110 та Zolfaghar. У Головному управлінні розвідки перевіряють цю інформацію.

Як повідомляє військовий експерт Андрій Харук, дані ракети створювалися за непрямою участю ще СРСР, а також прямою – РФ. Початок створення даних ракет послужила так звана "війна міст" під час ірано-іракської війни 1980-1988 років.

У ті часи обидві сторони активно використовували ракети для завдання ударів по ворожих містах, зокрема Іран застосовував радянську ракету малої дальності "Луна-М", створеної в 1964-му році і яка стріляла на максимальну дальність в 70 км. Саме її іранці обрали прототипом створення власної ракети.

Як пояснює Андрій Харук, "Луна-М" — балістична ракета з однією ступінню була дуже простою у копіюванні та виробництві, але мала серйозний мінус. Імовірне відхилення від мети становило щонайменше 600-700 метрів, що робило її швидше засобом терору – ударів по великих містах.

У СРСР питання точності у відсутності особливого значення, оскільки "Луна-М " могла нести ядерну боєголовку, проте Іран у відсутності такої можливості споряджав свої ракети бойової частиною з вибухівкою вагою 600 кг. З цієї причини свої ракети іранці стали оснащувати інерційною системою наведення та назвали їх Fateh-110 (Переможець-110).

Fateh-110 постійно покращувався і, зрештою, дальність його використання зросла до 300 кілометрів, правда точність стрілянини залишалася в районі 100 метрів, що, як і раніше, робить ракету умовно "точною" зброєю.

Інша справа прийнята на озброєння Ірану у 2016 році ракета Zolfaghar, інерційна система наведення якої доповнена супутниковим наведенням. За словами військового оглядача групи "Інформаційний опір" Олександра Коваленка, у її розробці та виробництві використано технології російської балістичної ракети "Іскандер".

При цьому, як підкреслює Андрій Харук, точність Zolfaghar значно зросла, а її відхилення від мети за оцінками деяких експертів може становити не більше 5 метрів. При цьому ціна ракети також може бути невеликою – лише близько 200 тисяч доларів.

Втім, навіть масштабне постачання старих і неточних Fateh-110 небезпечне для України, оскільки їхній пуск може збільшити тиск на систему ППО України та витрачати на їхнє знищення дефіцитні ракети західних ЗРК.

Альтернативою витрати дорогих і дефіцитних ракет до ЗРК НАТО може стати робота спецназу, ССО та ГУР з пошуку іранських ракет та їх знищення. Так, Олександр Коваленко стверджує, що іранські ракети запускаються лише з оригінальних пускових установок, які також везтимуть до РФ, і їхній пошук і знищення не дадуть окупантам можливості застосовувати цю зброю.

Тим часом у ніч на 22 лютого Україна зазнала чергового ракетного обстрілу з боку російських окупантів.