Якби Бога не було поряд, я б вже "поїхав дахом": капелан-розвідник розповів про захист Батьківщини

Серед бійців на фронті чимало тих, хто змінив мирну кар’єру на автомат. Є й серед них і священослужителі. Однак чимало і тих, хто з військовими завданнями поєднував служіння. Зокрема це Макарій Дядюсь. Священник з Луцька із початком війни став капеланом у Нацгвардії. На фронті тоді пробув з 2014 по 2016 рік, а повернувся вже через повномасштабне вторгнення рф.

Зі священником поспілкувались журналісти Вільного радіо. Чоловік розповідає, що бути капеланом у війську це зовсім не те, що в мирному житті. На фронті не має часу для довгих молитов, але вони мають бути щирими. Він зазначив, що капелан має надавати духовну підтримку всім воїнам незалежно від віросповідання, в разі потреби — допомогти зв’язатися із священником іншої релігії. Однак головне — підтримувати та намагатися зрозуміти. "Капеланська служба в цьому набагато тяжча, бо тут більша концентрація болю", — розповідає Макарій.

Під час служіння у батальоні Кульчицького капелан побачив, як виснажуються солдати і захотів допомогти. Йому довелось бути в зоні активних боїв — Карачун, Дебальцево, зачистка Вуглегірська, де священник потрапив в штурмову групу. Однак зізнається — в бою не розумів, що відбувається і згодом збагнув — це не була його справа. Тож допомагав іншим — возив харчі, допомогу, вивозив поранених та повертав родинам тіла загиблих. В 2016 році капелан звільнився та очолив храм Святого Миколая Мирликійського чудотворця у Волновасі, збудований на честь загиблих там військових. Росіяни розстріляли храм впритул та спалили його згодом.

Коли російська навала в 2022 сунула на Україну, священник прийшов в тероборону Волновахи. Посади капелана не було, тож сказав записувати його солдатом-стрільцем. Про підозрілих людей чи засідки капелану повідомляли навіть парафіяни. Макарій просив в комбата людей, аби перевірити наводки. Згодом священника призначили командиром розвідувального взводу. Серед завдань — евакуація людей з Вугледара, Волновахи, вишукування слабких місць російської техніки, адже багато зброї в тероборони не було. Був поранений. Макарій зазначає, що війна ламає характер: "Як духовну людину війна вона тебе зміцнює, бо ти майже напряму спілкуєшся з Богом. Таке відчуття, що він поряд, таке відчуття, що він тебе чує, таке відчуття, що він не відходить від тебе".

Макарій Дядюсь розповідає, що на війні зрозумів істину, що треба вміти жити його у будь-яку хвилину, а найважче — втрачати побратимів. "На війні стільки емоцій, стільки болю… Якби Бога не було поряд, я б вже "поїхав дахом", — зізнається священник і ділиться — просить у Бога сил рухатися далі. У січні 2023 року Макарій повернувся до капеланства.

Раніше "Телеграф" розповідав про молодого Героя України, який прийшов у військо в 2013 році механіком-водієм танка, а вже за кілька років став розвідником. Він був повним кавалером ордену "За мужність".