Чорний ринок зброї: як Україна стала раєм для злочинців і чому Рада не ухвалює закон про вогнестріли

Несподіваний напад ХАМАСу на Ізраїль, котрий призвів до тисячних жертв мирного населення, вкотре порушує тему важливості самостійного захисту життя свого та своїх близьких. Адже ті пересічні ізраїльтяни, які мали дозволи на вогнепальну зброю, змогли дати гідну відсіч терористам чи, у крайньому разі, дорого продати свої життя. Тепер Ізраїль нарешті наважився спросити процедуру оформлення зброї для самозахисту. І там громадяни отримують дозвіл просто через телефонні співрозмови.

Хоча Україна 10-й рік захищається від збройної російської агресії, доступ до вогнепальної зброї для самозахисту громадян залишається неможливим. Нагадаємо, що торік понад 59% українців підтримали відповідну ідею в застосунку "Дія".

"Телеграф" поспілкувався з головою наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгієм Учайкіним про поточний стан чорного ринку зброї і намагався з'ясувати, хто гальмує цей актуальний закон.

— Як ми знаємо, більшість наших громадян підтримують право на володіння зброєю. А поки закону нема, Україна залишається лідером на ринку нелегальної зброї, де пістолети — це топ, який хочуть придбати. Як закон про цивільну зброю може вплинути на ринок?

— Закон в будь-якому разі потрібен. Бо ситуація дуже занедбана і без закону величезний ринок "чорної" зброї ми ніяк не вгамуємо. Це тема, яка виходить за межі одного інтерв’ю. Це складний професійний процес, який дуже довго описувати.

Закон потрібен не просто формальний, а який відповідатиме нашим реаліям. Який втамує попит, насамперед, на пістолети та револьвери, бо вони є на "чорному" ринку зброї в попиті. І треба цей процес якомога швидше зупиняти.

У нас ситуація непроста тому, що ухвалення закону в необхідному вигляді руйнує дуже багато корупційних схем у Міністерстві внутрішніх справ. Схеми дуже потужні. Вони вимірюються сотнями мільйонів доларів щороку і відповідно в МВС будуть чинити шалений опір. Але це та ситуація, коли не можуть сумнівні комерційні інтереси та політична воля превалювати над інтересами суспільства і країни в цілому.

— Ви підтримуєте тотальне озброєння населення та право на захист себе та свого майна? Чи все-таки треба визначити якісь суворі вимоги для українців, які подавали б заявки на дозвіл володіння зброєю?

— Закон потрібен з обов’язковим правом носіння короткоствольної вогнепальної зброї. Це та умова, яка життєво необхідна сьогодні. Однак це питання фактично заморожене. Оскільки за день до початку повномасштабної агресії депутати примудрилися ухвалити неправильну (тобто запропоновану МВС. — Ред.) версію законопроєкту, а не нашу. Відповідно тепер все в руках комітету з питань правоохоронної діяльності. Вони мають виносити необхідні правки, які приведуть закон до необхідного нам вигляду.

Сьогодні ситуація дуже непроста. Ніхто не може уявити обсяги "чорного" ринку. Оскільки я займаюся цим професійно, то стабільно спілкуюся з нашими міжнародними партнерами. Вони моніторять цю ситуацію. І дійсно, у нас найбільший "чорний" ринок зброї в Європі. Тому населення буде озброюватися в будь-який спосіб. Буде закон — будуть озброюватися законно. Не буде закону — будуть озброюватися незаконно.

Лояльний закон дасть зрозуміти, хто якою зброєю користується та якою хоче володіти. Далі потрібно створити систему підготовки майбутнього власника зброї, щоб на виході ми отримали фахово навчену людину. Не хулігана з пістолетом, а людину, яка усвідомлює свою відповідальність. Якщо ми не додамо таких умов у законний спосіб, вони знайдуть можливість придбати це у незаконний. А в Україні це не проблема.

Ситуація, за великим рахунком, вже давно неконтрольована. Вже давно Міністерство внутрішніх справ не розуміє, скільки стволів на руках. Так, вони імітують свою бурхливу діяльність, але контроль втрачено. Остаточно 24 лютого 2022 р.

— Чи є приблизні цифри легальної та нелегальної зброї на руках у населення?

— За підрахунками нашої асоціації, приблизно до 2,5 млн стволів перебувають на руках українців. Але що таке "зареєстрованих"? Це ті, що на обліку в МВС. А у них з обліком все погано. За 30 років не спромоглися навіть створили реєстр, тільки цього року його запустили. Тридцять років на папірцях писали цю інформацію. Та зброя, яка пройшла хоч якусь процедуру офіційного продажу — це десь до 2,5 млн одиниць. Рано чи пізно їх можна буде знайти.

А от з нелегальною зброєю все набагато складніше. Я недавно повернувся з останньої міжнародної конференції. Приблизно оцінка звучала така — мінімально 6 млн одиниць незареєстрованої зброї. Однак співвідношення має бути зворотним. Тобто зареєстрованої зброї має бути більше, а незареєстрованої менше. Але у нас все навпаки.

— Чи буде сьогодні простіше ухвалити цей закон тільки для військових? Щоб вони тримали свою штатну зброю вдома. Це ж люди, які вже вміють з нею поводитися.

— Це хибний шлях, який приведе ще більше людей на "чорний" ринок. У нас за Конституцією всі рівні — за гендером та рештою ознак. Створювати додаткові привілейовані прошарки в суспільстві нема жодного сенсу. Це викличе тільки зворотну реакцію.

— Дехто наголошує, що легалізація цивільної зброї підвищить рівень кримінальності. Чи вважаєте ви, що все залежить саме від того, як уряд все організує? Тобто людей треба навчити культурного поводження зі зброєю, бо українці не мали раніше такого досвіду.

— Це абсолютно не проблема. В Україні дуже якісна школа і якісні інструктори, здатні навчити громадян відповідального володіння зброєю. Треба додати трошки елементів, які унеможливлять корупцію, але це теж окрема розмова. Тобто здача заліків, усвідомлення наслідків неправомірного застосування зброї, знання Кримінального кодексу і все буде дуже добре. Я за це не хвилююсь взагалі.

— Хто має вчити людей?

— Не уряд, а комерційні структури. Це має бути прописано в ліцензійній діяльності. Ліцензійні умови мають бути прописані таким чином, щоб люди, які готові інвестувати гроші в створення таких навчальних курсів і стрільбищ, знали, що вони відповідають власними грошима за результат. Так само і люди, що відвідували такі навчання. Якщо неякісний процес підготовки і майбутнє володіння, то вони втратять ліцензії і відповідно свої гроші. Так ринок врегулює ці відносини.

Хочеш навчати людей — значить, наймаєш якісних інструкторів, складаєш під відеофіксацію заліки, гарантовано розвиваєш свій бізнес і готуєш суспільство. Тут процес точно треба виводити з-під держави.

— Але ж зрозуміло, що уряд все одно буде дотичний до цього — контролювати та співпрацювати.

— Тільки на двох етапах. Перший момент — структурувати людей, які не можуть за визначеннями отримати зброю. Це ті, хто має судимості за певними статтями, які пов’язані з насильством та зрадою національних інтересів, вікові обмеження тощо. Тут має бути МВС залучене. І плюс основні дозвільні служби мають бути теж присутні при здачі екзаменів.

— Депутати вже який рік не можуть ухвалити закон про зброю. На вашу думку, хто гальмує цей закон? Основна думка, що МВС, але ж і вони висловлювали позицію що ніби "не проти".

— Позиція МВС, що вони "не проти" і взагалі будуть вносити відповідні зміни висловлював покійний міністр внутрішніх справ Денис Монастирський. Поточний очільник міністерства внутрішніх справ Ігор Клименко не може сформувати свою точку зору. Хоча позиція офіційного відомства не може змінюватися тільки тому, що він обійняв цю посаду. У них є корупційні інтереси, ми про це з вами говорили. Але в цілому треба не їхню думку питати, а вже сьогодні робити. МВС має наступити собі на горлянку і зробити те, що потрібно країні, а не певним особам з міністерства.

— Чи є у депутатів та міністерства інші страхи, пов’язані з майбутніми змінами, крім того, що корупційні схеми стануть непрацездатними?

— Корупційні насамперед і монопольні. Корупційні — це саме з травматичною зброєю та нагородною. Отримання нагородної зброї кримінальними "авторитетами" після важких статей Кримінальних кодексу.

А комерційні інтереси тому, що вони монополізували ринок озброєних охоронних послуг. Ви уявляєте собі, ми фінансуємо з бюджету, з кишень платників податків їхнє існування, а вони собі ще охороняють купу комерційних структур. Тобто ще заробляють на цьому. Це неправильно. Це треба віддати бізнесу, який буде виконувати послуги якісно на конкурентних засадах, а вони хай охороняють громадський спокій і займаюся тим, чим мають займатися.

— Ваша асоціація розробляла правки до останнього законопроєкту. Чи були вони розглянуті?

— Є комітет з питань правоохоронної діяльності, який очолює депутат від "Слуги народу" Сергій Іонов. Зараз все в їхніх руках. Ми не можемо отримати остаточну версію, яку вони планують внести в сесійну залу у 2-му читанні. Тож доля цих правок досі невідома.

Вони все якось приховано роблять. Чому? Тому що подивіться на склад комітету з питань правоохоронної діяльності. В ньому знаходиться переважна більшість колишніх працівників МВС. Там дуже серйозні корпоративні інтереси. Зрозуміло, що це професійна деформація.

— На вашу думку, коли ми можемо очікувати ухвалення закону?

— Якщо чекати, то довго. А якщо буде громадськість допомагати, то трошки швидше. Загалом це треба було вирішити ще 30 років тому. Ми затягнули й спостерігаємо за наслідками. Проте, за моїми відчуттями, закон в тому чи іншому вигляді може бути ухвалений протягом пів року, можливо швидше. Але це залежить від багатьох факторів. Наскільки скажімо той самий Зеленський буде перейматися своїми рейтингами.

Розчаровані власники зброї та мільйони громадян, які висловлювалися на підтримку закону в такому вигляді (в тому самому додатку "Дія") можуть дуже жорстко відреагувати на ухвалення закону в "неправильній" редакції. Це все позначиться врешті-решт на рейтингах. Понад мільйон громадян висловилися на підтримку "правильного" закону. Це тільки ті, хто є в "Дії". А ще не було тих хлопців, які були на фронті, яким не до голосування, та члени їхніх родин.

Дуже обережно, але ми можемо говорити про 2 чи 3 млн людей, які очікують ухвалення закону в правильній адекватній редакції. Для багатьох це буде фактором ухвалення рішення, за кого голосувати. Те, що це буде на виборах одним з ключових факторів, я вам гарантую. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб ті, хто саботує цей закон, відчули це.

— Що ви думаєте про формат володіння цивільною вогнепальною зброєю? Наприклад концепція МВС — це право володіння зброєю, але без права її носіння. Як пістолет, що зберігається у сейфі, допоможе його власнику захистити своє життя?

— Обов’язково носити з собою. Ми сьогодні можемо придбати карабін снайперський у найбільшому калібрі, здатний вразити тварину або рашиста на відстані 2,5 кілометри. Цю зброю ми можемо спокійно купувати за тими нормативними документами, які сьогодні існують.

А от маленькі пістолети, який ви і я могли б носити для власного самозахисту, ефективне застосування якого — від 7 до 25 метрів, ми не можемо. Розумієте, це чисто зброя самозахисту.

Це питання має бути вирішено в такий спосіб, що довгоствольна зброя — мисливська, гладкоствольна і нарізна — має експлуатуватися тільки в призначених для цього місцях (на стрільбищах. — Ред.), а її транспортування відбувається у непридатному для миттєвого застосування стані. А от пістолети, які громадяни отримають після навчання і придбають за свої гроші, мають бути з нами. Де б ми не були. От я вирішив ввечері вигуляти свою собаку, не повинен думати: нападуть на мене чи не нападуть. Або ви ввечері повертаєтеся з ресторану, ви не повинні думати: нападуть на вас чи ні. Ви маєте знати, що зможете відбитися. І всі кримінальники будуть знати, що ми здатні постояти за себе. Це дуже важливий психологічний момент. Людина буде боятися направити просто так пістолет, знаючи, що на неї можуть направити у відповідь.

Окремий наголос хочу зробити на тому, що травматичну зброю треба взагалі заборонити. Вона не ефективна. Вона погано ідентифікується криміналістами. І плюс в країні, в якій війна, будь-яка зброя сприймається як вогнепальна. А не як травматична. Якщо на людину наставляють травматичну зброю, то вибачте, навіть я, працюючи зі зброю все життя, на відстані одного метра не відрізню — травматична вона чи бойова. Тому я застосую бойову і не буду навіть питати, чому на мене наставили пістолет. Якщо на мене наставили пістолет, отже мене хочуть вбити. Тому я буду себе захищати. Те, що у нападника травматична — це виключно його проблеми.

— Чи вважаєте ви, що по закінченні війни в Україні може поглибитися проблема з обсягом незареєстрованої зброї, включаючи трофейну та привезену з поля бою додому?

— Безумовно. Ми вже фіксуємо, що ринок "чорної" зброї зростає шаленими темпами. Якщо наші хлопці, повертаючись із фронту, будуть розуміти, що в них нема офіційної процедури отримання зброї, то вони обов’язково привезуть із собою зі фронту. І це буде неправильно. Ми маємо просто розуміти, якщо він там навчився з коптера кидати гранати, тому заборонити йому тут пістолет — це ідіотизм.

Тому треба створити закон, за яким наші герої повернуться сюди й зможуть себе захищати. Ми з вами не згадали одну тему: у нас величезна кількість хлопців, які були поранені й отримали інвалідність. Багато хто з них вже не зможе фізично чинити опір нападнику. Нема у людини, наприклад, ноги чи руки. Вона вже не зможе фізично бути на рівні з тим, хто на неї нападає. Тож у неї має бути інструмент самозахисту. Це теж треба враховувати. Погодьтесь, це чесно.