Кожне рішення - за тисячу життів: як бійці ЗСУ та волонтери евакуюють цивільних із Бахмуту

Читать на русском
Автор
555
Кожне рішення - за тисячу життів: як бійці ЗСУ та волонтери евакуюють цивільних із Бахмуту Новина оновлена 14 квітня 2023, 21:28

З шаленим ризиком для життя військові та волонтери не припиняють спроб евакуації цивільних з гарячих точок.

Військові ЗСУ ні на мить не зупиняються у спробах порятунку цивільних з найгарячішої точки фронту – Бахмуту, а волонтери – з сусідніх з містом-фортецею сіл. Днями зі зруйнованого міста, де бої не вщухають ні на хвилину, вдалось вивезти крім дорослих 9-річного хлопця. Перед тим бійці шукали його тиждень (!). Допомагають вибратися із небезпеки бійці і літнім людям. Проте далеко не всі з цивільних хочуть виїздити.

"Позиції москалів фактично за 200 метрів"

Попри надскладну ситуацію в Бахмуті, де вже декілька місяців поспіль тривають жорсткі бої і ворог продовжує наносити артилерійські та авіаційні удари по будівлям, — в місті ще досі лишаються цивільні. І це не тільки самотні літні люди, а цілі родини, в тому числі з дітьми. Їх порятунок наразі можливий тільки зусиллями військових, що тримають оборону міста-фортеці. Серед таких бійців Юрій Бовт та його побратими з мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Чоловік, до речі, багатодітний батько – має четверо дітей, на фронт пішов добровольцем, тричі був поранений, має контузію, але весь час повертається на передову.

Днями дружина військового — Олена, котра сама активно волонтерить, виклала відео, на якому зафільмована чергова вдала операція з порятунку. Разом з дорослими з Бахмуту вивозили і 9-річного Прохора разом з його котиком, якого хлопчик намагався в дорозі заспокоїти. Чоловік зі сльозами на очах каже: "Боже, я тебе так шукав".

Тиждень знадобився Юрію Бовту з побратимами, щоб відшукати і вивезти з Бахмуту 9-річного Прохора.

"Як тільки хлопці дізнаються, що в якомусь будинку є люди, приїжджають, забирають, – розповіла "Телеграфу" Олена. – Про цю дитину почули, але не знали точно, де він знаходиться. Родина не хотіла до останнього виїжджати і врешті решт з хлопцем погодилась відправитися в дорогу тільки мама, а тато так і лишився в Бахмуті. З міста Юра з хлопцями допоміг їм вибратися, але що вони вирішили далі, куди попрямують, — поки невідомо".

На інших відео, якими поділилась Олена, ще одна місія з порятунку. Юрій з побратимами збирають по району людей, останньою – жінку поважного віку. Вона і досі мешкала у квартирі на третьому поверсі багатоповерхівки, що вочевидь неодноразово зазнавала ударів росіян. Потрощені двері і вікна, дірки та тріщини у стінах, сліди пожеж і руйнувань від влучання снарядів. Загалом у пікап до бійців разом з речами вдалось того разу помістити шість жителів Бахмуту, також слідом за військовою автівкою виїхали ще три цивільні.

Отакою небезпечною є дорога з Бахмуту, військові шалено ризикують задля порятунку військових.

"Чоловік разом з хлопцями вивозить останніх людей з Бахмуту, бо туди волонтерські еваки вже бояться їхати, – додає Олена. – "Прилетіти" може будь якої миті, позиції москалів фактично за 200 метрів. Військові ризикують щосекунди. Було, що 14 людей в пікапі за один раз везли, а в середньому десь по 50 місцевих за день евакуюють".

"Сусіду розбили хату, а мене "авось" пронесе"

До порятунку цивільних з населених пунктів довкола Бахмуту долучаються і волонтери, серед них Денис Христов. Зокрема, 8 квітня він евакуював людей з села Міньківка, що розташоване за 20 кілометрів від міста-фортеці. На відео, присвяченому цій поїздці, чутні звуки вибухів, і видно наслідки обстрілів – більшість будинків у цьому населеному пункті вже зруйновано. Вибратися до більш безпечного регіону цього разу погодилось дві жінки. Проте одна була готова до поїздки, бо про неї подбав рідний брат, сповістивши волонтера, а другу – бабу Машу – Денис був змушений вмовляти.

Навіть під постійними обстрілами люди ще лишаються і розмірковуют, виїжджати чи ні.

Так само з тривалими перемовинами проходила евакуація кількома днями раніше з сусіднього села Оріхово-Василівка. Тут волонтер цілеспрямовано завітав до місцевого мешканця Віктора, також отримавши про нього інформацію від брата. Спочатку чоловік навідріз відмовився з аргументацією: "Це моя земля, у мене батьки тут поховані, а через тиждень Пасха!" Але сумніви викликати в нього допоміг друг Коля, що пожалівся, як його напередодні під час обстрілу привалило землею. Зрештою, чоловіки завантажились до автівки.

"Це моя земля. Батьки тут поховані", - такі аргументи у тих, хто зволікає з евакуацією.

Ще одну сімейну пару, за якою Денис був змушений вертатися, не змогли одразу переконати залишити будинок задля збереження власного. 84-річний чоловік як відрізав: "Не поїду, вже все!" Згодом волонтер на своїй сторінці в Instagram емоційно прокоментував ситуацію з евакуацією людей з Донеччини.

"І ще про Бахмут. 31 березня я виїхав на евакуацію, у мене була заявка з вулиці Молодіжної – дідусь з бабусею, і кілька адрес поруч, – зазначив Денис. – Якщо ви пам’ятаєте, тоді був дуже сильний снігопад і я не зміг заїхати до міста. Це я до чого. Протягом року волонтери безкоштовно вивозили людей. Можна було за цей рік будинок свій просто по цеглинках вивезти спокійно. Але це наше "авось", сусіду розбили хату, а мене "авось" пронесе. І оце "авось" доводить до евакуації у таких умовах (тут на підтвердження слів волонтер додав кадри, як цивільних садять в бронетранспортер, що вивезти у безпечне місце – авт.) Дякуючи таким хлопцям, як розвідка 93-ї бригади "Холодний Яр", які після тижня очікування все ж таки знайшли можливість заїхати і забрати цих людей".

Денис Христов нагадав, що волонтери пропонували місцевим виїзд ще до того, як Бахмут не був таким небезпечним.

На додачу волонтер розповів, що зараз росіяни, серед яких найманці з ПВК "Вагнер", що контролюють частину Бахмуту, дивуються його руйнуванням. При цьому, що саме це формування разом з російською армією зробили все, щоб зрівняти місто з землею.

"Стасик фактично врятував всю свою родину"

На середину квітня в Бахмуті лишається не більше двох тисяч цивільних, хоча це вже фактично не місто, а лінія оборони. Так говорить про цю гарячу точку боєць ЗСУ Петро Волощук ("Стоун"). На його рахунку не одне врятоване життя. Найбільш відому операцію військовий разом з побратимами здійснив в останні дні 2022-го року. Її героями стала сімейна пара з двома синами: 13-річним Олексієм і 7-річним Стасиком та домашнім улюбленцем – котом Маркізом. Саме молодшому члену родина завдячує збереженням життя, він першим познайомився з Петром.

"Виїжджати першим захотів Стас, потім погодився батько, а мама була проти до останнього, врешті решт під обстрілами ми їх вивезли, – згадує в розмові з "Телеграфом" Петро. – Але на тому спілкування з цими людьми не закінчилась, а триває і досі. Була допомога хлопцям зі школою, реабілітацією, а для Стасика я став хрещеним. З житлом також закрите питання: наразі сім’я живе в Чернівцях, але згодом перебереться в Дніпро, де для них придбана квартира. Це стало можливим завдяки тому, що історія стала знаковою, розійшлась по всьому світу".

Випадкова зустріч Стасика з військовим врятувало життя йому самому і його родині.

Петро додає, що і в цьому випадку, і в інших, евакуації передували довгі та ґрунтовні розмови, адже усвідомлюючи небезпеку від перебування в епіцентрі бойових дій, люди переймаються, а де і як їм жити далі.

"Люди не хочуть виїжджати в нікуди, бо до них сарафанне радіо доносило поганий досвід земляків, – наголошує військовий. – Ще на початку повномасштабної війни людей вивозили до Дніпра, Харкова, міст Західної України, де їм давали прихисток десь в садочках, спортзалах тощо. Але згодом потрібно було виїжджати звідти та винаймати житло, тож люди повертались. І при цьому їх власне житло за час відсутності могло бути як не зруйновано, так розграбоване. Додайте до цього такий аспект: не завжди ті чи інші організації хочуть приймати чоловіків, а зосереджуються лише на допомозі жінкам з дітьми. І це теж змушує багатьох лишатися в містах поруч з фронтом чи там, де безпосередньо точаться бої".

Бахмут вже не місто, а лінія оборони.

Також Петро підкреслює, що з урахування всіх факторів тільки наполегливість і індивідуальний підхід допомагає доводити справу порятунку цивільних до кінця. А ще підтримка після евакуації. За останні дні, за його словами, вивозити людей вдавалось тільки з Костянтинівки та Часового Яру, бо ситуація в Бахмуті дуже стрімко змінюється і вибратися з нього не ушкодженим майже неможливо.

"В Часовому Яру, зокрема, обходили підвали, де переховуються люди, перевіряли, чи немає дітей до 18 років, хоча ніби всіх вже евакуювали, — уточнює Петро. — Тобто робота з порятунку дітей ведеться постійно. А в історії зі Стасиком… фактично він спас всю свою родину, якби він не підійшов до мене, не повів показувати свою квартиру, ми з ним не роззнайомились, то вони б там і лишились. Їх будинок, до речі, як і район вже не існує, там все знищено "під нуль".

Як повідомляв "Телеграф", раніше вагнерівці були основною силою росармії, яка продовжує спроби добитися повного захоплення міста-фортеці. Наші військові прогнозують, що без зміни тактики та налагодження постачання "свіжої сили" протриматися вони можуть ще пару місяців.