З вирвами від снарядів та чергами за водою: чим живе прифронтова Донеччина (фоторепортаж)

Бахмут, який росіяни методично знищують останні сім місяців, став для українців синонімом незламності та витривалості. Демонструють ці дві якості і деякі цивільні громадяни, котрі залишаються у найближчих населених пунктах попри регулярні обстріли та загрозу для життя. Комусь нікуди їхати, хтось лишається вдома через інші причини. Але життя все одно продовжується — щоб там не задумували окупанти.

Як саме будують своє сьогодення місцеві мешканці, побачив кореспондент "Телеграфа" Ян Доброносов. Останні кілька днів він знаходиться на Бахмутському напрямку, фіксуючи результати воєнних злочинів російської армії та спілкуючись із жителями Донбасу. Далі показуємо, якою ж для нього цього разу стала Донеччина.

До самого Бахмута, як відомо, наразі журналістів не пускають. Однак найближчі міста і села все ще доступні для візитів. Цим регулярно користуються не лише українські військові, котрі перевіряють, чи в порядку цивільні, а й волонтери. Зустріч із цими шанованими людьми тут завжди частина свята — це означає, що і свіженький хліб привезуть, і питну воду доставлять.

Остання під Бахмутом — майже постійно у дефіциті. Люди можуть отримати в одні руки не більше 20 літрів: таке обмеження ввели, аби якомога більше людей отримали змогу дістати бажане.

Нерідко отриману воду доводиться майже одразу ж і використовувати. Частенько мешканці об'єднуються, готуючи їжу одразу на кілька родин. Для цього використовують імпровізовані цегляні плити, які встановлюють у власних дворах. Про комфорт і зручність тут не йдеться, інколи доводиться готувати навіть під загрозою ворожого вогню.

Допоки ж волонтери об'їжджають округу, їм на шляху трапляється чимало знищеної ворожої техніки. Вона так і лишається обабіч дороги німим свідком (і водночас пам'ятником) російської агресії.

Також про близькість "гарячої точки" фронту свідчать і регулярні прильоти в найближчих до Бахмута населених пунктах. Величезні вирви від снарядів тут — вже звична справа. Але вони псують дороги та інфраструктуру, а часом лишають жителів нормальної можливості вибратися навіть із власного подвір'я.

Чимало свідчень про постійні обстріли "збирають" й інші будівлі. Розбиті вщент чи лише з фанерою замість скла у вікнах — вони також лишаються нагадуванням про небезпеку "руського міру", який постійно знаходиться десь поруч.

При цьому люди лишаються сповнені ентузіазму. Нерідко мова заходить навіть про ліквідацію наслідків обстрілу: вивозиться сміття, прибираються зламані гілки тощо.

За цим всім нерідко спостерігають українські захисники, які є частими гостями найближчих до Бахмута населених пунктів. Вони охоче спілкуються із місцевим населенням, а ті зазвичай ставляться до них, як до рідних.

Не стає на заваді війна й іншому аспекту життя — підготовці до прийдешніх свят. Великдень на носі, а це означає, що на фронті вже з'являються перші пасочки. Ними також щедро діляться із військовими, нагадуючи про необхідність усміхатися і продовжувати боротьбу.

Фото: Ян Доброносов, "Телеграф"

Раніше ми розповідали, чому оборона Бахмута стане унікальною сторінкою в світовій історії і чому українці можуть навчити інші країни.

Також ми показували нещодавній репортаж з-під Бахмута. Нашому кореспонденту вдалося кілька годин пробути разом із військовими, аби показати, в яких умовах вони продовжують стримувати ворога.