Ракетні ігри Заходу: генерал розповів, які ПРО та ППО потрібні для України

Листопад виявився для України вкрай важким у сенсі масованих ракетних ударів росіян по нашій енергетичній системі. Після одного з них, що припав на 15 листопада, уламки ракети (або ракет) впали на території Польщі, вбивши двох людей у населеному пункті Пшеводув.

Невдовзі Берлін запропонував зміцнити східний кордон Польщі зенітно-ракетними комплексами (ЗРК) Patriot. Поляки ж вважають за логічне передати дані системи Україні. На що Німеччина відповіла фактичною відмовою – мовляв, ці ЗРК повинні залишатися всередині системи НАТО.

В аналогічному ключі 29 листопада вкотре висловився генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. За його словами, члени Альянсу вже доставили генератори та запчастини, щоб допомогти Україні відновити її зруйновану енергетичну інфраструктуру. Але американські ракети Patriot залишаться на території НАТО.

Про ракетні ігри Заходу та особливості постачання систем протиракетної та протиповітряної оборони в Україну "Телеграфу" розповів генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко.

Ігри з Patriot’ами

Інцидент у Польщі, який призвів до загибелі двох громадян, залишив багато запитань. По суті, спершу нібито були залишки двох ракет, потім оцінка змінилася. Я, як фахівець із ППО, вважаю, що, швидше за все, було саме дві ракети. Одна — російська Х-101, друга — українська, якою намагалися її збити. Їхні залишки, схоже, і залетіли до Польщі. Від них залишилася вирва. Вона не схожа на наслідки підриву суто ПВОшної ракети. Але тут справа, схоже, в політичних моментах. багато відповідних заяв на це вказують", – зазначає генерал Романенко.

За його словами, інцидент у Польщі, а також падіння наприкінці жовтня ракети в Молдові ясно дають зрозуміти: немає гарантій, що подібне не станеться з іншими країнами, включаючи держави — члени НАТО.

Цікава в цьому сенсі досить жорстка реакція, з критикою рф, з боку канцлера Німеччини – Шольца. За останні пів року в нього відбулася велика трансформація в оцінці російсько-української війни. Він тепер прямо називає росію агресором, причому відповідальним за все, що відбувається, включаючи падіння ракети (ракет) на території Польщі", – зазначає експерт.

А Німеччина, нагадує Ігор Романенко, є найбагатшою країною ЄС. І ми побачили цілком адекватну реакцію з її боку, зокрема пропозицію передати ЗРК Patriot Польщі.

"До речі, Patriot PAC-3 — це ЗРК останньої модифікації, потужний засіб протиракетної оборони. Варіанти PAC-1 і PAC-2 теж хороші, але вони малоефективно працювали навіть по цілях в Іраку. Тому американці зробили новий, який має можливість відпрацьовувати по тих самих "Іскандерах", можливо, "Точках-У", — пояснює експерт. — Поляки, попри складність ситуації з ракетним інцидентом на їхній території, повелися вкрай союзницько по відношенню до України. Запропонували перенести Patriot на нашу територію. Таке розміщення однозначно підвищило б ефективність протиракетної та протиповітряної оборони Польської Республіки. Про це і заявили польські міністр оборони та прем’єр".

Але ситуація, зазначає генерал, переросла у політичну чи військово-політичну.

"Німеччина послалася на НАТО – мовляв, відповідне рішення має ухвалювати Альянс. Своєю чергою генсек НАТО Столтенберг нагадав усім, що Альянс (як блок держав) не постачає (коли треба, вони саме так це визначають) озброєння в ту чи іншу країну, включаючи Україну. Мовляв, це роблять ті чи інші держави НАТО – на власний розсуд. Тим самим – повернув кулю на бік Німеччини", – пояснює Ігор Романенко.

Але це не та "луза" для вирішення цієї проблеми, вважає експерт. Куля, на його думку, має бути на полі США, оскільки Patriot – американське озброєння, яке контролюють представники Штатів. Мова, зазначає він, про високі технології (хоч і не такі нові).

Ціль є, а належного забезпечення для її досягнення немає

Ігор Романенко наголошує, що ситуація з Patriot – це не перший випадок, коли гостро необхідні нам озброєння не постачаються в Україну з тієї чи іншої причини. Так, Іспанія спершу збиралася постачати в Україну німецькі танки Leopard, а потім відмовилася це робити – нібито через те, що озброєння перебуває у жалюгідному стані. Та ж Польща мала намір ще навесні передати нам літаки МіГ-29, але постачання, як стало відомо, було заблоковано американською стороною.

"Зрозуміло, що на Заході побоюються застосування росіянами тактичної ядерної зброї. А рф, розуміючи це, періодично лякає таким застосуванням. Але ми маємо масовані ракетні удари росіянами по українській критичній інфраструктурі. Удари цілеспрямовані, цинічні. А за світовим та європейським законодавством подібні дії — це дії країни, що сприяє тероризму, а по суті, країни-терориста, — зазначає генерал. — У поведінці американців ми бачимо двозначність. З одного боку, вони допомагають нам більше інших, маючи для цього і більше можливостей. З іншого, якщо вже захищати демократію та її цінності (які нині уособлює Україна), то треба це робити всіма силами. Чого явно не робиться. Навіть країною — спонсором тероризму росію в США так і не визнали, хоч конгресмени порушували відповідне питання. Білий дім на такий крок не наважився, вважаючи, що це остаточно закриє можливості для переговорів. І рішення щодо цього від США немає, на жаль".

Тим часом Україна залишається під загрозою нових масованих ракетних атак з боку росії. І можливості такі, запевняє Ігор Романенко, агресор має.

"Вони скоротилися, особливо щодо високоточного, сучасного озброєння. Але не вичерпалися, – зазначає генерал. – Почасти росіяни нарощують ці можливості за рахунок свого ВПК, імпортозаміщення. А точніше – за рахунок крадіжок скрізь, де можливо, по всьому світу. Плюс – використання своїх апологетів. І явних, як ті ж Іран, Північна Корея. І прихованих, які так чи інакше допомагають. Отже, росіяни все ще виробляють ракети та інші види озброєння, обкладені санкціями. Але загальна їхня кількість зменшується, тому що витрата значно більша, ніж оновлення".

При цьому, продовжує Ігор Романенко, слід частіше нагадувати, що стратегічне завдання щодо росії міністр оборони США Остін сформулював ще навесні, на першій зустрічі у форматі "Рамштайн". А саме – послабити росію до рівня, щоб вона не могла принаймні якийсь час вести війни, подібні до тієї, що розв’язала проти України.

Але політичне керівництво США, схоже, йти до кінця в реалізації цього завдання не вирішується. Тому бачимо окремі команди у загальній команді Байдена. І поки одні виступають за те, щоб допомагати Україні настільки, щоб вона не програла, інші (ті ж Остін, Блінкен) борються за більш активну підтримку для досягнення вищезгаданої стратегічної мети. Мети, яка потребує відповідних озброєнь та логістики. Цього поки що немає. І тут ніби й задкувати назад не можна, тому що завдання сформульовано, а США – серйозна держава, яка не може відмовлятися від раніше заданих орієнтирів. Але й належного забезпечення, на жаль, немає", – констатує генерал.

Тому, пояснює він, наші сили оборони мають певні складнощі в рамках організації контрнаступальних дій.

"Є затримки на півночі Луганської області. Куди активніше могли б вирішуватись завдання на Херсонському напрямку. Все це вимагає серйозних сил і засобів. Сили ми готуємо, а засоби потрібні – сучасні, ефективні, кращої якості та кількості, ніж маємо. Тому і з’являються заяви того ж секретаря РНБО України Данилова про те, що нам потрібні не стільки генератори для усунення наслідків російських ударів, скільки ракети на 800 і більше км – для того, щоб зробити такі удари неможливими. Нам би спершу хоч ATACMS (MGM-140 ATACMS – американський оперативно-тактичний ракетний комплекс виробництва Lockheed Martin з балістичною ракетою малої дальності. — Ред.) на 300 км. Але не лише", – наголошує Ігор Романенко.

Він нагадує, що ще у вересні генерали Залужний (главком ЗСУ) та Забродський (як представник парламенту) написали відповідну статтю, де чітко пояснили низку моментів. У тому числі, що потенціал російського угруповання все ще вищий, ніж військовий потенціал ЗСУ. І одна з головних переваг противника — застосовувати можливості "дальньої руки" (завдавати ударів здалеку, не ризикуючи отримати відповідь).

"Отже, дійсно, нам потрібні не тільки ATACMS, що б’ють на 300 км, а й далекобійніші системи. І це, як іронічно, але влучно зазначив Данилов, реальний алгоритм здешевлення витрат Заходу на допомогу Україні. Але поки, на жаль, маємо, що маємо, – констатує генерал. – Втім, не опускаємо рук – і продовжуємо працювати над зміцненням ППО".