Кожен новий обстріл України призводить до зворотного ефекту: політичний психолог пояснив прорахунок путіна

Масовані ракетні обстріли України, які росіяни влаштували у понеділок, 10 жовтня, продовжились і у вівторок, 11 жовтня.

Політичний психолог Валентин Кім розповів "Телеграфу", чому агресор доб’ється лише зворотного ефекту від того, на який розраховував, а також про те, що допомагає українцям переживати подібні випробування.

Замість паніки – мобілізація, об’єднання та гнів

"Масовані ракетні обстріли, варварські удари по українських мирних містах, по об’єктах критичної інфраструктури, призводять до зворотного ефекту, аніж той, на який, схоже, розраховував Кремль. Не до паніки чи страху, а до мобілізації та гніву. Коли я говорю про таку реакцію, – це не реакція якоїсь конкретної людини, але – масова, – уточнює Валентин Кім. – Люди відрізняються за рівнем реагування плюс-мінус, але загалом основний вектор наступний – українці не бояться обстрілів. Не панікують. Демонструють реакцію мобілізації, об'єднання і гніву. І це цілком природна психологічна реакція для людей, які, по-перше, не перший місяць перебувають у такому стані. Є ефект звикання, адаптації до стресу, попри емоційне вигоряння, виснаження. По-друге – є загальний емоційний, морально-етичний фокус нації. Він сформувався та продовжує формуватися".

Опір, демонстрація сили, готовності відстоювати до кінця не просто свою незалежність, а й право на існування – все це серйозно впливає на те, як українці реагують на такі акти агресії, як масовані ракетні удари, пояснює політпсихолог.

І в цьому сенсі, продовжує експерт, російська військова машина та пропаганда не лише не покращують, а й навіть погіршують ситуацію для себе. Кожен новий обстріл на різних горизонтах призводить до зворотного ефекту. Мирні громадяни України мобілізуються, а наші воїни відчувають ще більше бажання бити ворога, звільняти наші території.

Українська нація та цивілізовані країни згуртувалися, а рф все більше опиняється в ізоляції

За словами Валентина Кіма, у горнилі цієї війни продовжує формуватись спільна українська ідентичність. Адже під удари попадає не якийсь конкретний регіон, а вся Україна.

"Починаючи з 2014 року, у нашій державі було досить сильне невдоволення жителями Донбасу, та й взагалі східних регіонів. Тому що вони проросійські, не повстали проти "російської весни", підпадали під сильний вплив спершу "Партії регіонів", потім ОПЗЖ тощо. "Наразі розмов про те, що якийсь регіон недостатньо хороший у політичному сенсі чи щодо сприйняття росіян, погано воює або мало допомагає фронту, менш за інших постраждав, — практично немає. Так, якісь окремі випадки можуть бути, але загалом — тому що путін здійснив агресію проти всієї території України, всі регіони відчули страх, біль і гнів. І виникає спільне поєднання, яке допомагає формувати загальноукраїнську ідентичність".

І в цьому плані, наголошує політпсихолог, путін з його широкомасштабною агресією потрапив у "молоко". Цілей зовсім не досягнуто.

"Українська нація згуртувалася, цивілізовані країни згуртувалися, рф все більше опиняється в ізоляції. А на свої поразки на фронті здатна відповідати лише ударами по об’єктах цивільної інфраструктури, мирним будинкам. І це ще більше налаштовує проти росії весь світ, — наголошує Валентин Кім. — Усі газети в цивілізованих країнах вийшли сьогодні з відповідними заголовками, з кадрами з тих, хто пережив ракетні удари Києва, Дніпра, Львова. І це знову актуалізувало український порядок денний у світових ЗМІ. І, знову-таки, путін досягає абсолютно зворотного ефекту".

Зараз дуже важливо знаходити час для себе

Попри мобілізаційні почуття, попри те, що ми відчуваємо єднання української нації та гнів проти російського агресора, все, що відбувається, продовжує бити по всіх нас, попереджає політпсихолог. Насамперед, за його словами, страждають ті, хто потрапив до зони ураження, хто став безпосередньою жертвою обстрілу. Страждають також і ті, хто отримав так звану "травму свідка". Мова йде про психологічну травму від того, що ти бачив, як страждає хтось інший. І співвідносив себе з цією людиною, розуміючи, що теж можеш стати жертвою.

"У цьому плані ми всі травмовані, – запевняє Валентин Кім. – Питання в тому, що середньостатистичний українець зараз перебуває у такому емоційно-вольовому стані, що не дозволяє цій травмі негативно впливати на себе. Але після того, як війну буде закінчено, почнеться процес повернення в той стан, в якому психіка має відпрацювати отримані травми, а їх у нас накопичилося багато. Не всі люди здатні реагувати саме так, як я раніше говорив, мобілізуватися. Є категорія людей, які емоційно виснажені, у яких закінчився психоемоційний ресурс. Які сильно постраждали самі або бачили страждання інших. Такі люди від кожного чергового ракетного удару відчуватимуть погіршення стану".

Зараз, зазначає експерт, немає даних, але зазвичай у ситуаціях, які переживає суспільство під час війни, актуалізується безліч різноманітних психологічних стресів, психосоматичних захворювань. Підвищується смертність від різних хвороб, які можна було усунути. Частково тому, що багатьом просто не до себе. І вони можуть перейти ту межу, після чого в організмі відбуваються незворотні зміни.

"Отже, – констатує Валентин Кім, – постраждалими будуть усі. Але хтось – сильніше (бо ресурси закінчуються), а хтось – не настільки серйозно, завдяки мобілізаційним почуттям (підсилюючи готовність до опору)".

За словами політпсихолога, універсальних порад щодо того, як гідно проходити подібні випробування, немає.

"А загальні рекомендації, – пояснює він, – чим більш загальні, тим меншої кількості людей стосуються. У кожного – своя індивідуальна ситуація. У когось хворі родичі, нерозв’язні побутові проблеми тощо. І їх будь-який стрес типу обстрілу вганяє у ще більшу депресію. Інші, навпаки, перебувають у стані збуджено-піднесеному. Вони відчувають натхнення від того, що можуть боротися, що ворог персоніфікований, що все суспільство сконцентровано навколо ідеї відстоювання незалежності. Таким людям не треба розповідати, як пережити стресовий стан. Вони самі розкажуть. Тому універсальних рекомендацій немає".

Але при цьому, наголошує експерт, у стані, в якому ми живемо зараз, особливо важливо знаходити час для себе. Коли протягом якогось проміжку ви належите лише собі. Не родичам, телевізору, соцмережам, новинам. А собі. Своїм думкам, захопленням тощо.

"Однією з ознак того, що наша психіка руйнується, є те, що ми перестаємо дбати про себе. А тому слід приділяти увагу гігієні (митися, зачісуватися, жінкам – фарбуватись, чоловікам – голитися, чистити взуття, стежити за тим, щоб штани, сорочки були випрасовані). Важливо продовжувати робити те, що робили раніше. Зарядку, прогулянки, пробіжки, тренування тощо, — підказує Валентин Кім. - Це налаштовує нас на певний стан. Коли ти щодня виконуєш певні ритуали — просто гігієнічні або психогігієнічні, — психіка отримує сигнал, що з нами все гаразд. Що ми продовжуємо піклуватися про себе, значить, самі собі потрібні. Що наше майбутнє більш-менш зрозуміле. Що ми не перебуваємо у стані невизначеності та невідомості. І це позитивно впливає на те, як ми почуваємося".