Ракетна істерика росіян: як слід реагувати Україні

Читать на русском
Автор
1430
Влаштовувати такий смертоносний "салют" на постійній основі росія не зможе
Влаштовувати такий смертоносний "салют" на постійній основі росія не зможе

Ветеран війни проти росії Євген Дикий вважає, що рф намагається примусити Київ до мирних переговорів

Масований ракетний удар, який Україна переживає у понеділок, 10 жовтня, очікувався. Це обговорювалося експертами, у громадській сфері. Давно було зрозуміло, що відповіддю росії на повний провал на фронті, на фактично нестримний наступ ЗСУ практично в усіх напрямках, стане масове знищення української критичної інфраструктури. Щоб забезпечити нам холодну та темну зиму. Такого роду максимальний терор мирного населення має на меті також викликати паніку. Щоб громадяни України почали просити термінового миру – на будь-яких умовах, "аби не стріляли".

Отже, сьогоднішній ракетний терор – це примус до мирних переговорів на російських умовах у ситуації, коли армія агресора не просто не здатна забезпечити певні успіхи, а й стоїть на межі повної катастрофи.

Можливо, те, що сталося з Кримським мостом, прискорило такий ракетний наліт.

Очікувалося, що завдання нам максимальної шкоди ракетними ударами росіяни влаштують перед холодами. Схоже, чи здали нерви через те, що відбувається на фронті, чи треба було терміново продемонструвати "помсту за Кримський міст".

Але, наголошую, все це готувалося давно. І ми розуміли, що основними цілями будуть об’єкти громадянської інфраструктури, насамперед енергетичної.

Зараз важливо спокійно, без паніки поставитися до того, що відбувається. І зрозуміти, що влаштовувати такий смертоносний "салют" на постійній основі росіяни не зможуть. Якщо рф щодня витрачатиме ракети в такій кількості, як сьогодні (станом на 11:40 відомо про 83 випущені ракети, 43 з яких знешкоджені нашою ППО, також збиті 9 з 12 дронів-камікадзе), то її запасу вистачить на максимум два тижні .

Це навряд чи останній такий наліт. Але ж це демонстрація. У стилі "можемо повторити". Так, можуть. Але з великими перервами.

Що робити Україні? ЗСУ, звичайно, треба продовжувати наступ. А громадянському населенню готуватися до тимчасових (цілком передбачуваних) труднощів. Без паніки та ажіотажу. Купити деякі товари. Подумати, чим обігріватись, якщо на якийсь час зникне централізоване опалення. Як готувати, чим освітлювати житло, якщо не буде якийсь час електрики та газу. Придбати свічки, газові пальники, різного роду пічечки. Зробити у розумних обсягах запас продуктів, води. Тому що перебої з водопостачанням також цілком імовірні, особливо у великих містах, де воно зав’язане на електроенергії. Мати деякі ємності з постійним запасом.

Важливо психологічно налаштуватися на те, що подібні незручності, позбавлення на якийсь час звичних благ цивілізації – це лише 5% тих незручностей, які щодня відчувають наші захисники на фронті. І вони готові в таких умовах не просто жити місяцями, а й перемагати.

А тому має бути соромно тим, хто зараз панікує на громадянці. Ви відчуваєте лише малу дещицю того, з чим постійно стикаються ваші захисники.