У пошуках союзників: чи є шанс, що росія і Україна залучать до війни інші країни

Російський диктатор Володимир Путін не залишає спроб залучити хоч якусь із країн до війни проти України. Основна ставка робиться на партнерів з Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ). Крім Росії, туди зараз входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан. Можливо, саме з цим пов’язана заява казахського президента Касим-Жомарт Токаєва, що наробила стільки шуму, під час економічного форуму в Санкт-Петербурзі – щодо не визнання його країною так званих "ДНР" і "ЛНР".

Військовий експерт, полковник запасу Сергій Грабський розповів " Телеграфу ", чи вдасться росії втягнути когось із партнерів у війну з Україною, а також — чи є шанс, що якась з країн вступить у відкриту боротьбу з росією на нашому боці.

Російський провал із ОДКБ

На думку Сергія Грабського, заяви про невизнання "ЛДНР", що прозвучали на пітерському форумі з вуст президента Казахстану — чіткий меседж від практично всієї ОДКБ, більшість якої складають країни Центральної Азії.

"Меседж полягає в тому, що вони не мають наміру сліпо слідувати у фарватері російської політики. Члени ОДКБ, особливо Вірменія, переконалися, що формат — не такий вже ефективний. І приєднуватися до Росії в її загарбницькій політиці, визнавати квазіутворення, щоб воювати потім проти України та ще й отримувати ризики появи подібних до тих же "Л-ДНР" утворень на своїй території — вони не мають наміру", — вважає полковник.

До того ж, продовжує він, Казахстан та інші члени ОДКБ розуміють, що росія об’єктивно слабшає з кожним днем. І у військовому сенсі, і в економічному, і в політичному, і щодо впливу на світовій арені.

"А тому прагнуть, скажімо так, підстелити собі соломку, готуючи плацдарм до відступу від співпраці з росією. Щоб сказати потім — ми не брали жодної участі в агресивних діях росії", — пояснює експерт.

Винятком, за його словами, є Білорусь, яка перебуває під потужним російським впливом. З її території в Україну летіли російські ракети, звідти ж до нас вторгалися російські війська.

Із явно граючих на руку кремлю рішень невизнаного президента олександра лукашенка – створення оперативного командування збройних сил на українському напрямку, створення допоміжного війська із добровольців. Показовою є і його нещодавня заява про готовність воювати за західну Україну. Плюс — створення постійної напруги біля наших кордонів різноманітними навчаннями білоруської армії, а також запити до росії щодо нового озброєння.

"Але навіть Білорусь є прикладом того, як члени ОДКБ усуваються від спроб росії втягнути альянс або окремі його країни у війну, — говорить Сергій Грабський. — Так, Білорусь, перебуваючи фактично під російською окупацією, надає військам росії свою територію, інфраструктурні, медичні можливості Але при цьому Білорусь відчайдушно відбивається від спроб втягнути її у відкрите протистояння з Україною, розуміючи, що шансів тут у неї немає жодних, і нічого, крім ганьби та знищення своєї армії, вона в результаті не отримає. А тому із країн, що входять до ОДКБ, війну проти України веде виключно її ініціатор – росія.

Чи воюватиме НАТО разом з Україною

Другий фронт проти росії, безперечно, був би на руку Україні. Ми поглядаємо на Молдову та Грузію. Але там поки що не готові відбивати свої території, "віджаті" росіянами.

Ми бачимо і країни НАТО. Але й ті воювати з росією разом з нами поки не збираються.

Тим часом генерал армії США у відставці, командир об’єднаних збройних сил НАТО в Європі (2013-2016 рр.) Філіп Бридлав, а також американський генерал Уеслі Кларк, який був верховним головнокомандувачем Об’єднаних сил у Європі (SACEUR) з 1997 по 2000 рік, а 1999-го керував втручанням НАТО із захисту Косова, переконані, що силам НАТО варто було б безпосередньо включитися у російсько-українську війну.

Проте нинішнє керівництво і Альянсу, і США робити цього не має наміру, про що вони заявляли неодноразово.

"Виходячи з основних постулатів Північноатлантичного альянсу як виключно оборонного блоку, варіантів, що якась із держав-членів вступить у боротьбу на стороні України – немає. Але це не заважає НАТО підтримувати консолідовану позицію щодо забезпечення територіальної цілісності, свободи та незалежності нашої країни всіма способами. У тому числі – постачанням озброєнь, боєприпасів, військової техніки, матеріальних засобів тощо", – наголошує Сергій Грабський.

Крім того, зазначає полковник, є негласний (або напівголосний) дозвіл добровольцям, зокрема з країн НАТО, брати участь у протистоянні російській агресії на боці України.

"Але говорити про те, що якась з країн НАТО під своїм прапором вступить на бік України у війну проти росії — на сьогоднішній день не доводиться", — резюмує експерт.