Путіна обдурили, він не очікував від України такого опору – політичний психолог

Читать на русском
Автор
23947
Володимир Путін був надто впевнений, що Україна справді перебуває під впливом "зовнішніх сил"
Володимир Путін був надто впевнений, що Україна справді перебуває під впливом "зовнішніх сил". Фото 24 канал

Прагнення українців боротися за свою свободу вразило Росію, Європу та весь світ

Політичний психолог Світлана Чуніхіна у бліц-інтерв’ю "Телеграфу" розповіла, чому Володимир Путін був серйозно дезінформований і не очікував такої потужної підтримки України з боку Заходу, а також, чому більшість українців під час війни виявляє великий героїзм.

— Вже зараз можна говорити, що й Володимир Путін і Захід прорахувалися і щодо Володимира Зеленського, і щодо України, і не розраховували на такий потужний опір з боку української влади та народу. Як ви думаєте, чому це сталося?

— Путін прорахувався щодо України, а Захід щодо Путіна.

Щодо російського президента, то тут однозначно відбулася дезінформація, яка вдарила в результаті по самих авторах. Путін неодноразово говорив, що споживає інформацію з певної кількості джерел, що дозволяє суттєво звузити інформаційне поле. Дезінформований він серйозно, він точно не очікував від України такого опору, і від президента також. І взагалі, у нього до українців ставлення було таке, що українці — це такі ж росіяни, тільки тупі. Крім того, у нього є концепція привілейованого суверенітету, який має кілька великих гравців, а решта — жодного суверенітету і волі не мають. Не кажучи про те, що він не вірить, що наш народ має волю. Україні він завжди відмовляв у праві на цей національний суверенітет. Він завжди вважав, що всі акти громадянської непокори були інспіровані ззовні. І він настільки в це вірить, що з цієї інформації він виходив.

Те, що нам показали на нарадах у раді безпеки, у дні до війни він дав зрозуміти, що коло посвячених та людей, які приймають рішення, максимально вузьке. Тобто йдеться про повне викривлення інформації, що лягло в основу прорахунків. Плюс він був упевнений, що ніякий Захід за Україну не впишеться. Він у принципі вважає, що всі розповіді про цінності та права та свободи, демократію нічого не означають, а всі західні лідери такі ж цинічні та підлі як він. Як виявилося, Захід готовий йти на компроміси до певної межі, а Путін цю межу перейшов.

— Що стосується ролі Зеленського, котрий у цій ситуації, що визнають практично всі, став справжнім лідером, і об’єднав і Україну, і Захід?

— Для мене це не стало сюрпризом. Я завжди розуміла, що це людина з міцним внутрішнім стрижнем. Він твердо стоїть на конкретних цінностях, і всі вони мають гуманістичну природу. Його система людиноцентрична. Я була спокійна щодо його політичної позиції, у той час як усі намагалися побачити в його діях якусь зраду, ознаки капітуляції. Це була наша національна розвага довгий час. За всіх його шорсткостях, у цьому плані він зрозумілий. Хоча в емоційному плані я відчуваю до нього, як і всі українці, почуття глибокої благостності і що очолює сильний лідер. Може політик він не дуже, але лідер він хороший.

І важливо, що й українці, іноді навіть комічно, але так потужно чинять опір Росії та Білорусі

— Виходять із голими руками до мін, зупиняють танки словами.

— Тут йдеться про поведінкову схему. У таких умовах може бути класична тріада "бий, біжи, замри". І зрозуміло, що більшість українців воліють битися. Є й ті, хто завмирає безумовно, але критична маса готова битися і це справляє колосальне враження на Європу. Справа в тому, що Європа, яка живе в 21 столітті, зіткнулася з кризою, родом з 20-го. І їм це шок. Вони здивовані, що українці можуть так відчайдушно протистояти цьому. Те, що робить Путін і Росія, — це терор, крім того, що це війна. І ми бачимо колосальну реакцію по всьому світу, що це розуміють. Зараз все однозначно і жодних півтонів. Більшість сприймає Україну як країну, яка стоїть на варті вільного світу. Відчайдушна країна, що бореться, яка протистоїть жорстокому ворогові.

— А чи може все те, що відбувається, викристалізувати цю ту саму довгоочікувану нашу національну ідею? Волю до волі.

— Конфлікти, подібні до нинішнього, неможливі в ситуації простого згрупування. Це все одно вимагає актуалізації таких почуттів, як загальна солідарність, почуття приналежності. І все це має обростати міфологією, наративами. Виявляючи героїзм, ми маємо пояснювати себе собі. І в цьому сенсі справді утворюється національна ідея, відстояти себе як спільнота з цінностями, яка рухається в майбутнє.