Росіяни перейшли в атаку на кількох ділянках. Це не означає, що вони досягнуть цілей, але ЗСУ буде непросто

Те, що в росіян знайшлись ресурси для переходу в наступ одразу на кількох ділянках фронту, не означає автоматично, що ворог має достатні ресурси саме для досягнення своїх цілей.

Але це і не означає також, що нашим військам буде просто відбивати атаки ворога на усіх ділянках фронту.

Для спроби нових атак росіяни можуть взагалі використовувати методи та прийоми, які здавалось би взагалі застаріли у минулому сторіччі, але щоб відбити і такі атаки, все рівно будуть потрібні винахідливість та зусилля наших воїнів.

Наприклад, в зоні відповідальності однієї з наших бригад на Сході одна із штурмових груп рашистів сьогодні взагалі пішла в атаку на мотоциклах, наче ХАМАС. Ця група була утилізована нашими захисниками, але сам факт проведення такого штурму був показовим.

- Авдіївський напрямок – як випливає із повідомлень представників Генштабу ЗСУ, тут для спроби оточення міста росіяни насправді зосередили навіть не три батальйони, а три бригади своїх військ, тобто на порядок більший наряд сил.

Окремо важливо в даному випадку, що тут в атаку пішли частини 8-ої армії ЗС РФ, які до повномасштабного вторгнення взагалі розміщувались в районі Санкт-Петербурга.

Бо тут одразу виникає питання, чи ця армія й так перебувала на наших тимчасово окупованих територіях, чи ж рашисти вже змогли це з’єднання перекинути для нових атак на фронті приховано так, щоб створити ефект раптовості.

- Бахмутський напрямок – тут наші війська зберігають наступальний потенціал. І власне, щоб цей потенціал "розмити", рашисти й починають свої активні наступальні дії на Сході України.

Тим більш, якщо виходити навіть з офіційних зведень Генштабу, то РФ аж ніяк не відмовилась від мети повної окупації Донецької та Луганської областей, більш того – можливо, саме це і є головною метою ворога саме на даний момент.

- Куп’янський та Лиманський напрямки – незалежно від того, як далі розвиватиметься ситуація, тут будь-які зусилля ворога будуть продиктовані саме прагненням якщо не вийти, то хоча би максимально просунутись в напрямку на Куп’янськ та Ізюм з тим, щоб "забезпечити собі фланг" на півночі при спробі "великого наступу на Сході".

- Маріїнський та Вугледарський напрямки – росіяни мають достатньо ресурсів, щоб і тут не знижувати натиск на позиції наших захисників.

Тим більш, що і ці точки важливі окупантам для досягнення їх мети з повної окупації Донецької області.

- Південь загалом – очевидно, що тепер тут головною метою наших військ буде зберігати можливість просування вглиб оборони ворога за будь-яких умов, а метою росіян відповідно – за будь-яку ціну заблокувати рух наших підрозділів вперед, і заодно провести те, що називається "зрізати фланги" та створити загрозу оточення.

- Це в чомусь специфічна історія, що у випадку з Авдіївкою росіяни повернулись до формату наступальних дій саме із використанням "класичних" батальйонно-тактичних груп, від чого вони наче ж як відмовились після невдач лютого – березня 2022 року.

Це демонструє рівень поточної самовпевненості командування армії РФ як мінімум на окремих ділянках фронту, але ж не гарантує росіянам бажаного успіху.

- Так, спроба мотоциклетного штурму зі сторони росіян виглядає дуже архаїчно, і подумки може відсилати до кавалерії та методичок часів умовного Ворошилова.

Але справедливості заради, наприклад навіть так звана "доктрина Герасимова", як й інші напрацювання начальника генштабу ЗС РФ – це насправді лише бліда тінь того, що цілком конкретний маршал Тухачєвскій прописував ще у далеких 1930-х роках.

- Заодно на тлі усіх заяв по "Рамштайну" сьогодні прояснилось, які ж такі насправді "далекобійні ракети" спочатку просив Умєров у своїх колег, і сьогодні мову про то вів Зеленський.

Там мова все про ракети "земля-повітря" та "повітря-повітря", які б могли діставати повітряні цілі рашистів на дистанції 100 км та більше.

Джерело: Киричевський у Facebook