Перемогти у війні за допомогою терору у росіян навряд чи вийде, але психологічну шкоду не варто недооцінювати

Росія посилила обстріл українських міст, атакуючи територію нашої країни на всю глибину, руйнуючи критичну інфраструктуру, житлові будинки та публічні простори. Безумовно, це акція залякування мирного населення, про що російські пропагандисти недвозначно заявляють.

Розрахунок агресора на те, що "зануривши Україну в Середньовіччя", йому вдасться зламати волю українського народу до опору, безпідставний. Війна – те, що відбувається фронті, а не в тилу. Тому перемогти у війні, тероризуючи тил, у росіян навряд чи вдасться.

Виявилося, що громадяни України здатні досить легко переходити з режиму "умовно мирне життя" в режим "життя в умовах війни", діяти конструктивно та раціонально, щоб забезпечити собі та близьким той безпековий рівень, який можливий в даний момент. Те саме стосується муніципальних служб та інститутів влади.

Проте недооцінювати психологічні збитки від обстрілу мирних міст теж не слід. На загрозу власного життя і життя близьких, втрати будинку, іншого цінного майна, що безпосередньо переживається українцями, накладаються наслідки "травми свідка" – страшних кадрів з місць влучення ракет та інших катастрофічних подій. До багатьох знову повернулося почуття вразливості, яке особливо гостро переживалося у перші дні війни. Для мешканців населених пунктів, які перебувають у зоні постійних обстрілів, це почуття стало частиною повсякденності.

Всі ці фактори здатні серйозно вплинути на психологічний стан окремих громадян та суспільства загалом. Від цього залежить наша – всіх і кожного – готовність та здатність битися до повної та остаточної перемоги.

Крім фізичної безпеки на цьому – новому і, можливо, ще жорстокішому – етапі війни важливо подбати про психологічну безпеку теж. Не слід повністю покладатися на те, що почуттів злості, гніву, ненависті до ворога, які активізуються слідом за масштабними обстрілами або іншими жорстокими епізодами війни, вистачить для підтримки бойового духу на рівні, достатньому для успішного опору агресії. Це виснажуючі емоції, і експлуатувати їх надмірно як основне джерело життєвої енергії не варто.

Найефективніше спрацює комплексний підхід до психологічного благополуччя. Йдеться про підтримку емоційного балансу, дотримання інформаційної гігієни, зміцнення соціальних зв’язків та, по можливості, збереження активної життєвої позиції.

Іншими словами, найкраще, що ми можемо зробити для себе та близьких – більше спілкуватися, бути уважним до своїх емоційних станів, кожному з яких важливо дати простір для прояву, балансувати фізичні, інтелектуальні та емоційні навантаження, робити повсякденну роботу та, звичайно, допомагати армії.