Куди зникає гуманітарна допомога та чому не завжди доходить до адресата?

Майже з першого дня широкомасштабного вторгнення в приватних розмовах та на теренах Фейсбуку обговорювали проблеми з гуманітарною допомогою: чи все, що нам передає Європа та Америка доходить до кінцевих адресатів і не осідає десь в кишенях або розпродається? На власному досвіді, вже волонтерському, пересвідчилась, що інколи допомога дійсно не надходить туди, де вона потрібна. Не буду казати, що це має масовий характер, але проблеми дійсно існують.

Звичайно, хтось скаже, що такими публікаціями люди розносять "зраду", однак подібні випадки з допомогою — це не що інше, як мародерство під час війни. І якщо нічого не робити, то отримувати допомогу від іноземців буде дедалі важче.

Вже зараз багато іноземних донорів не бажають мати справу з державними структурами, а шукають виходи на окремих перевірених волонтерів.

Бо добре знають, що інколи допомога просто осідає на складах, а потім її знаходять на полицях магазинів.

Буває й так, що дехто з чиновників складає продукти ніби у "резерв", а їжу людям шукають волонтери. Про випадок з головою Деснянської РДА столиці Дмитром Ратніковим я писала у себе в Фейсбуці — після виносу проблеми на публіку вказані там персони пообіцяли виправитись.

Інший випадок — Чернігівська область. Поки заступниця губернатора Ніна Лемеш казала, що доставити допомогу до Чернігова та області не має можливості, все це ВЖЕ робилось силами небайдужих людей та місцевої поліції. Так, доправляти допомогу було ризиковано — доводилось човнами переправляти продукти через річку, але людям бодай було що їсти! А найцікавіше, що одночасно з цим на зачинених складах стояли коробки з гуманітарною допомогою з прізвищем пані Лемеш.

Після того як питанням розкрадання допомоги зайнялась Чернігівська поліція, дехто в обласній владі почав просувати питання звільнення її керівника. До міста навіть приїздили голова Нацполіції та заступник керівника Офісу президента Олег Татаров, який певною курує на Банковій силовий блок. Наскільки мені відомо, зараз це питання закрите.

Але відкритим залишається інше питання — чому такі ж продукти, які надходять разом з гуманітарною допомогою деінде з’являються на полицях "Сільпо" та "АТБ"? Так було, наприклад, з єдиним відчиненим у Чернігові АТБ вже після звільнення області. Коли працівники поліції хотіли сфотографувати товар та спробувати придбати, це побачили працівники магазину та сховали продукцію. Такі випадки відомі не лише в на Чернігівщині, і не лише з гуманітарною допомогою.

Є проблеми й щодо забезпечення військових, й щодо командирів в тилу. Але про це зараз я свідомо писати не буду. Сподіваюсь тільки, що ці люди здатні вчитись на власних помилках та пам’ятають фразу про "кому війна, а кому…". Треба мати совість та гідність, щоб не займатись мародерством під час війни з ворогом, який прийшов жорстоко вбивати український народ.