Історія зі зміною головнокомандувача ЗСУ днями набрала нових обертів
Вечір 29 січня видався напруженим, оскільки була запущена медійна хвиля щодо того, що президент Володимир Зеленський таки звільнив Валерія Залужного. Попри те, що жодних реальних підтверджень тому не було, в анонімних телеграм-каналах та Facebook відбувалось жваве обговорення злитих "інсайдів".
Втім, давно очевидно, що відносини між Генштабом та Банковою, м’яко кажучи, не прості. Однак цього разу, схоже, рубікон вже перейдено. Спробуємо розібратись, що відбувалось 29 січня та перед цим, а головне — що буде далі.
Та сама зустріч
За інформацією наших джерел, президент та головком ЗСУ мали зустріч, на якій Залужному було фактично оголошено про відставку та запропоновано декілька "альтернативних" посад. Слово альтернативні взято в лапки, оскільки мова не йшла про якісь серйозні ролі. Ще декілька тижнів тому ходили чутки, що Залужному запропонували посаду секретаря РНБО. І це призначення, як не складно здогадатись, мало відбутись після звільнення з посади головкома. Втім, станом на кінець січня відомо, що Залужний відхилив цю пропозицію.
В анонімних телеграм-каналах, близьких до Банкової, озвучували версію, що на тій самій зустрічі з президентом (де, до речі, був також міністр оборони Рустем Умєров) Залужний нібито сам написав заяву про відставку. Джерела, які входять в близьке оточення генерала, розповіли цю історію з іншого боку. "Залужному повідомили про звільнення. Він сказав, що головкома призначає президент і це його рішення. Однак після появи інформації про звільнення в пресі публікувати указ Банкова не наважилась", — сказав співрозмовник видання.
Що відбувається зараз
Відкинувши моральний вплив таких історій на армію, після подій 29 січня з впевненістю можна сказати лиш те, що описана зустріч точно була. Очевидно, що морально президент готовий до зміни головкома. І хоч в понеділок афільовані з Офісом президента телеграм-канали писали, що Залужний збирає речі, станом на вечір вівторка генерал працював і джерела в його оточенні не підтвердили інформацію, що він прощається зі своїм кабінетом. Джерела кажуть, що не останню роль у всій цій історії відведена західним партнерам, які дзвонили в Київ і були здивовані таким рішенням голови нашої держави. Втім, у вівторок Financial Times написала, що Зеленський таки звільнить Залужного. Головне питання тепер — коли.
Цього тижня Офіс президента, як і власне Володимир Зеленський, зловили добру хвилю відвертого хейту. Що там не кажи, але Залужний має велику популярність серед суспільства та має повагу серед військових та наших західних партнерів. Залужний — один з головних символів спротиву та стійкості українського народу. Ще влітку 2022 року, після деокупації Півночі і звільнення Києва від загрози оточення, коли пішли перші чутки про можливу зміну головкома, джерела говорили приблизно таке: "У Перемоги має бути один батько". Звісно, натякаючи, що цим самим батьком має бути Зеленський. І варто визнати, що у 2022 році Володимир Олександрович дійсно став для світу символом української незламності.
Хейтери називали його "Вова Невтіка", але варто справедливо визнати, що сам факт наявності президента на робочому місці в найскладніші моменти нашої історії дав людям надію, а його проактивна позиція розбила товсті стіни непорозумінь між Україною та нашими партнерами. І в якийсь момент, коли стало здаватись, що Перемога справді близько, дехто в оточенні президента почав схиляти його до звільнення Залужного. Але тоді, після публічного тиску, ці плани відкинули.
Хто замість Залужного?
Вже після того був наступ на Харківщині та звільнення Херсону. Одна з причин НЕзвільнення Залужного тоді — відсутність кандидатів на заміну. Спроби медійної розкрутки генерала Сирського були невдалими — командувач не відзначався харизмою, якою володіє Залужний, а серед військових має неоднозначну славу, пов’язану з так званими "м’ясними штурмами" за участі деяких бригад ЗСУ.
У січні 2024-го окрім кандидатури Сирського на посаду головкома ЗСУ "сватають" голову ГУР Кирила Буданова. Молодий 38-річний генерал нової формації. Вміє давати резонансні інтерв’ю і організовувати складні операції з багатьма зірочками. Війна з таким сильним ворогом як Росія змушує українське командування йти на складні та ризиковані кроки. На жаль, не всі такі кроки можуть бути вдалими. Зокрема, в день фейкової відставки Залужного в контексті можливого призначення Буданова в мережі згадували невдалі атаки за участю ГУР на острів Зміїний та окупований Енергодар (мова про невдалу спробу деокупації острова та штурм Енергодару через річку Дніпро).
Нардеп Мар’яна Безугла, яка останні місяці планомірно торпедувала Залужного, серед потенційних кандидатів на посаду головкома, крім згаданих вже Сирського та Буданова, називала генерала Євгена Мойсюка — заступника головкома ЗСУ та колишнього командувача ДШВ. Однак його кандидатуру розкритикувала навіть сама Безугла, підкресливши, що школа десантури навряд сприятиме нелінійності рішень на полі бою.
Слід зазначити, що джерела в оточення Буданова не виключають його призначення в крісло головкома, однак не беруться офіційно коментувати ситуацію навколо цієї посади. За нашою інформацією, ні Буданов, ні Сирський не рвуться сісти в крісло Залужного. Зокрема й через високу планку, яку поставив Залужний, а також через фактично неможливість щось дійсно кардинально змінити в керуванні армією в умовах війни.
Що робитиме Залужний
Близькі до Банкової телеграм-канали і блогери закидають Залужному певні політичні амбіції і закликають суспільство не ліпити з нього кумира. Втім, ті ж канали старанно героїзують роль президента у спротиві російським загарбникам. Роль персони в українській політиці завжди була значною, а в умовах війни, коли влада все більше сконцентрована в руках невеликої групи людей, ця роль тільки зростатиме. Від Залужного неодноразово вимагали, щоб він публічно заявив про відсутність планів йти в політику. Головком мовчить. Після перших місяців війни, коли підтримка ЗСУ та Залужного персонально була захмарною, до нього дійсно почали ходити певні люди з пропозиціями політичної кар’єри. Чуток ходило багато, однак Залужний був сконцентрований на війні.
Зараз же, у випадку звільнення, ОП фактично виштовхне Залужного в політику. Ту саму політику, якої не було у лютому-березні 2022-го, і яку не хотілось би бачити в Україні до омріяної Перемоги. Втім, реальність дещо інша. Очевидно, що Залужний навряд погодиться зайняти якусь почесну посаду на кшталт посла за кордоном. Залужний або залишиться в армії і буде допомагати й далі нищити окупантів, або практично вимушено стане політичним актором. І не просто актором, а важковаговиком, який легко претендуватиме на найголовніші пости в країні.
Про відповідальність
Головком ЗСУ дійсно є призначенцем президента, і саме президент несе відповідальність за наслідки подібних кадрових ротацій. І в умовах війни ступінь цієї відповідальності множиться в рази. Очевидно, наразі є величезна проблема з мобілізацією, яка до того ж накладається на не найшвидші темпи поставок озброєння нашими союзниками. Звісно, президент має право звільняти Залужного, однак очевидним є питання серйозної політизації і відсутності здорової комунікації із суспільством щодо цього питання.
І якщо відповідальність за складну, але необхідну мобілізацію Банкова намагається перекласти на військових, то за призначення головкома ЗСУ в розрізі історії відповідатиме президент. Звісно, Зеленський та його оточення, це розуміють. Але точка неповернення, схоже, пройдена. Питання тепер — коли Зеленський звільнить Залужного.