Південний фронт – ключ до перемоги України: аналіз воєнної ситуації від полковника

ЗСУ мають певні успіхи на південному фронті, повільно, але вірно витісняючи ворога в Запорізькій області. І хоча на тлі позитивних зведень про просування українських військових миготять побоювання, що росіяни могли не менш серйозно, ніж першу, облаштувати другу лінію оборони, хочеться вірити у краще.

Те, що незабаром буде здійснено прорив, який перекине окупаційне угруповання на півдні — з усіма наслідками, що випливають. Чому саме цей напрямок – пріоритетний і які є сценарії розвитку подій "Телеграфу" розповів полковник запасу Сергій Грабський.

За словами військового експерта, станом на початок осені ми можемо розглядати три варіанти подальшого розвитку ситуації на фронті:

• повне виконання завдань весняно-літньо-осінньої кампанії;
• часткове виконання;
• невиконання завдань.

– Якщо ми говоримо про перший (максимально позитивний для нас) варіант – вихід до узбережжя Азовського моря, блокування Криму – це одна опція. Вона передбачає зосередження наших зусиль на цьому напрямі. Противник змушений буде займатися евакуацією свого угруповання. Що, до речі, росіяни навчилися робити майстерно, – наголошує експерт.

Слід розуміти, продовжує він, що українські Сили оборони зробили все можливе, щоб мінімізувати можливості противника щодо підтягування резервів та розгортання якихось серйозних контингентів військ на південному напрямку.

– Спроби окупантів підтягнути туди війська зі східного фронту потребують серйозної напруги. Противник обмежений у своїх діях. І змушений оперувати тими військами, які є під рукою. А логістику ми їм неабияк порушили, – пояснює полковник.

Однозначним успіхом буде обвал південного фронту, упевнений Сергій Грабський. Після чого заблокований Крим (з перебитим сухопутним коридором та Кримським мостом у зоні ураження ракет та морських дронів) мало на що буде здатний. Військові об’єкти там методично знищуватимуться. З усіма витікаючими.

Причому не так важливо, де саме ми здійснимо прорив, акцентує військовий експерт. Будь-яке розрізання сухопутного коридору означатиме кінець південного фронту супротивника.

– Другий варіант не такий оптимістичний, – каже полковник. – Він припускає, що наші війська вийдуть, припустимо, до Токмака чи Мелітополя. І візьмуть під вогневий контроль позиції противника, його комунікації – до узбережжя Азовського моря. Але це не передбачає повного контролю. У росіян залишиться можливість поступово нарощувати свій оборонний потенціал. Будь-які їхні спроби наступати ми вже на цьому напрямі виключили.

Навіть такий варіант (що відтягує значну перемогу приблизно на рік) вимагатиме від нас додаткових зусиль щодо зосередження військ з метою продовження наступу у майбутньому, зазначає Сергій Грабський. З розумінням, що без перемоги на півдні ми не матимемо перемоги на сході.

Ну, а третій – найпесимістичніший – сценарій припускає, що ми зупинимося на плюс-мінус позиціях, як зараз. Не зумівши встановити навіть відносний вогневий контроль уздовж узбережжя Азовського моря.

- І тоді нам доведеться кинути ще більше сил і засобів, щоб все ж таки збивати супротивника на південному напрямку. Це буде дуже тяжко, – попереджає полковник. – Особливо на тлі того, що росіяни посилюють мобілізацію, вже розпочали розгортання додаткових сил та коштів. Так, їм катастрофічно не вистачає озброєння та бойової техніки. Але кремлю це не треба. Він діє за традиційною тактикою – ставка живою силою. Ніколи Росія без союзників не перемагала.

Але зараз вона входить до режиму звичного існування для цієї освіти. А саме – заявляти, що країна практично оточена ворогами. Що дозволяє увімкнути режим внутрішньої мобілізації. Для росіян навіть за умов інфляції 200 тисяч рублів, які пропонують контрактникам, це колосальні гроші. І кремль знайде десятки, сотні тисяч охочих піти вбивати за ці гроші, – каже військовий експерт.

Враховуючи сказане вище, зазначає Сергій Грабський для нас критично важливо вирішити позитивно для себе питання південного фронту. Якщо ні – на Україну чекає мобілізація додаткових ресурсів. І людських, і матеріальних.

– Щодо сходу, там ситуація зовсім інша. Ми – в обороні. І щоб наступати, нам потрібна зовсім інша кількість і якість військ, включаючи серйозні потреби в авіації та далекобійному озброєнні, – наголошує експерт. – Без цього повторити наші вдалі торішні операції (типу Харківської, Херсонської) навряд чи можливо. На сході плече підвезення у росіян – коротке. І на Куп’янському, Сватівському напрямках вони показали, що можуть досить швидко зібрати потужне угруповання.